Провадження № 2/582/2/20
Справа № 582/886/16-ц
Копія
"10" березня 2020 р.
Недригайлівський районний суд Сумської області у складі:
головуючого судді - Жмурченко В.Д.,
за участю секретаря - Коваль В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Недригайлів за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» Міхно С.С. звернулася до Недригайлівського районного суду Сумської області та просить суд винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 23 липня 2014 року у розмірі 46013,23 грн. В обґрунтування вказаних вимог позивач посилався на те, що 23 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» було укладено кредитний договір відповідно до умов якого відповідач отримала кредитний ліміт у розмірі 10900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті www.vbr-bank.com.ua складає договір про надання банківських послуг. Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 10.08.2016 утворилася заборгованість у розмірі 46013,26 грн., з яких: поточна заборгованість за кредитом - 4651,13 грн., просторочена заборгованість за кредитом 6234,62 грн., поточна заборгованість за процентами по кредиту - 292,37 грн., прострочена заборгованість за процентами по кредиту - 13201,40 грн., а також заборгованість за штрафами та/або пенею - 21633,74 грн. Посилаючись на викладене, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» Міхно С.С. просила суд стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором від 23.07.2014.
11 жовтня 2016 року Недригайлівським районним судом Сумської області у даній справі було ухвалено заочне рішення, яким задоволено позовні вимоги.
Ухвалою Недригайлівського районного суду Сумської області від 07 жовтня 2019 року скасовано заочне рішення від 11.10.2016 та призначено справу до розгляду.
Ухвалою Недригайлівського районного суду Сумської області від 12 лютого 2020 року до участі у справі залучено правонаступника позивача - ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія».
Представник позивача у судове засідання не з'явився, але направив клопотання у якому просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а розгляд спраи проводити без його участі. Не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.111).
Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, але останній надав суду письмову заяву про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги не визнають та просять відмовити в задоволенні позову (а.с.118).
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, справу розглянуто без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 23.07.2014 ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» правонаступником якого є ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія», укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 10900 грн, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 10.08.2016 становить 46013,26 грн., з яких: поточна заборгованість за кредитом - 4651,13 грн., просторочена заборгованість за кредитом 6234,62 грн., поточна заборгованість за процентами по кредиту - 292,37 грн., прострочена заборгованість за процентами по кредиту - 13201,40 грн., а також заборгованість за штрафами та/або пенею - 21633,74 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 23.07.2014 процентна ставка не зазначена, як і відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 23.07.2014, виписку по особовому рахунку, таблицю визначення сукупної вартості кредиту та реальної процентної, пам'ятку клієнта за продуктом «Кредитна картка».
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими умовами ознайомилась і погодилась відповідач, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (23.07.2014).
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем розрахунок кредитної заборгованості за договором від 23.07.2014, виписка по особовому рахунку, таблиця визначення сукупної вартості кредиту та реальної процентної, пам'ятка клієнта за продуктом «Кредитна картка», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Суд вважає, що виписка по особовому рахунку, таблиця визначення сукупної вартості кредиту та реальної процентної, пам'ятка клієнта за продуктом «Кредитна картка», які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 23.07.2014 шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань та стягнення процентів за користування позиченими коштами.
Отже, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог позивача у частині стягнення пені та штрафу за невиконання умов кредитного договору, поточної заборгованості за процентами по кредиту, простроченої заборгованості за процентами по кредиту, слід відмовити.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» правонаступником якого є ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» не повернуті, суд приходить до висновку, що він (позивач) вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту, в розмірі 10900 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позовних вимог необхідно стягнути з відповідача на користь держави 326 грн. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» (м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, поверх 6, оф. 32, 04112, код ЄДРПОУ 38750239, IBAN UA573003460000026506013098901 в АТ Альфа Банк) заборгованість за кредитним договором в сумі 10900 (десять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп.
В іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави 326 (триста двадцять шість) грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п. 15.5 ч. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, до Сумського апеляційного суду безпосередньо або через Недригайлівський районний суд Сумської області.
Суддя:підпис З оригіналом згідно
Суддя : В. Д. Жмурченко