Лебединський районний суд Сумської області
Справа № 950/373/20
Номер провадження 2/950/257/20
"13" березня 2020 р. м.Лебедин
Суддя Лебединського районного суду Сумської області, Чхайло О. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову справі за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути на його користь з ОСОБА_2 борг за договором позики від 01.02.2020 в розмірі 200 000 грн. Заявлені позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач зобов'язався повернути позичені кошти у строк до 29.02.2020 однак свого обов'язку не виконав до цього часу.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову у якій просить накласти арешт на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 та земельну ділянку на якій цей будинок розташований, що належить на праві власності ОСОБА_2 . Також позивач просить суд накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно і грошові кошти розміщені на рахунках відповідача в банківських установах, які набуті ним у шлюбі та є спільною сумісною власністю подружжя.
В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання або утруднення виконання рішення суду у цій справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 N9, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову - це вжиття комплексу заходів цивільного процесуального характеру, направлених на припинення дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Вжиття цих заходів має гарантувати реалізацію позовних вимог у разі задоволення позову.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість, за розпискою від 01.02.2020, в розмірі 200 000 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно ч. 3 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
З урахуванням предмету та підстав позову, з яким позивач звернувся до суду, мети забезпечення позову, зокрема, для забезпечення захисту прав позивача, суд вважає за можливе задовольнити заяву частково та забезпечити позов шляхом накладення арешту на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 та земельну ділянку на якій цей будинок розташований, що належить на праві власності ОСОБА_2 , з метою недопущення відчуження майна та в подальшому забезпечення ефективного захисту прав позивача.
Вказаний вид забезпечення на переконання суду є співмірними із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав уважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що, в силу положень ст. 149-153 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви.
Обраний судом вид забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу.
Разом з тим, вимога щодо накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно і грошові кошти розміщені на рахунках відповідача в банківських установах, які набуті ним у шлюбі та є спільною сумісною власністю подружжя є неспівмірним способом захисту, оскільки у порушення вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України заявником не надано належних та допустимих доказів того, що саме такий вид забезпечення позову підлягає застосуванню.
Забезпечення позову у вищезазначений спосіб відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності заявленим позовним вимогам, забезпечує збалансованість інтересів учасників спірних правовідносин та відповідає інституту забезпечення позову в цивільному процесі.
Відповідно до ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно ч.1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. 149-153,157 ЦПК України, ,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 та земельну ділянку на якій цей будинок розташований, що належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
В іншій частині заяви відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три роки.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О. В. Чхайло