Справа № 591/6886/19
Провадження № 1-кп/591/283/20
16 березня 2020 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представника потерпілого - ОСОБА_6 , представника цивільного позивача ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_9 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12019200440002328 за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Степне, Ямпільського району, Сумської області, мешканця АДРЕСА_1 , гр-на України, з середньою спеціальною освітою, працюючого, не одруженого, не судимого,
в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
10 серпня 2019 року близько 00:30 год. ОСОБА_9 , керував автомобілем «Skoda Octavia», н.з. НОМЕР_1 та рухався по прилеглій до АЗС території у напрямку до головної дороги вул. Г.Крут в м. Суми. Під час виїзду на головну дорогу вул. Г.Крут, в районі перехрестя вул. Г.Крут - пр-т М.Лушпи, ОСОБА_9 знехтував безпекою дорожнього руху, не надав переваги в русі автомобілю «Opel Astra», н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 , який в цей час рухався по головній дорозі вул. Г.Крут у напрямку вул. Троїцька в м. Суми, що в подальшому призвело до зіткнення вказаних транспортних засобів.
У наслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесні ушкодження отримали:
-водій автомобіля «Opel Astra» ОСОБА_5 у вигляді - закритої травми грудної клітини - забій грудної клітини справа, забій правої легені, закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, забою м'яких тканин лобної ділянки зліва, які кваліфікуються як середньої тяжкості тілесні ушкодження, оскільки не були небезпечними для життя потерпілого в момент їх заподіяння;
-пасажир автомобіля «Skoda Octavia» ОСОБА_4 у вигляді - закритої травми черевної порожнини - розрив селезінки, внутрішньочеревної кровотечі, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, оскільки були небезпечними для життя в момент їх заподіяння; тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини - перелому 5-го ребра зліва, закритого перелому середньої третини лівої плечової кістки зі зміщенням, які кваліфікуються як середньої тяжкості тілесні ушкодження, так як не були небезпечними для життя потерпілого в момент їх заподіяння.
Водій ОСОБА_9 під час керування автомобілем «Skoda Octavia», н.з. НОМЕР_1 по прилеглій до АЗС території в м. Суми повинен був бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, перед виїздом на головну дорогу вул. Г.Крут в районі перехрестя з пр-том М.Лушпи, впевнитись у безпеці задуманого маневру та надати перевагу у русі автомобілю «Opel Astra», н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі вул. Г.Крут у напрямку вул. Троїцька, а якщо взаємне розташування транспортних засобів та їх швидкісні режими не дозволяють виконати вказаний маневр безпечно, то своєчасно відмовитися від його виконання, тобто діяти відповідно до вимог дорожнього знаку 2.1 (дати дорогу) та п.п. 2.3«б», 8.1, 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, якими передбачено:
33. Дорожні знаки:
33.2 Знаки пріорітету:
2.1 - Дати дорогу (водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі)
2. Обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів:
2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміни, слідкувати за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
8. Регулювання дорожнього руху:
8.1 Регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
10. Початок руху та зміна його напрямку:
10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
10.2 Виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.
В даній дорожній ситуації водій ОСОБА_9 міг уникнути дорожньо-транспортної пригоди, як би при виїзді на головну дорогу вул. Г.Крут впевнився у безпеці виїзду на головну дорогу та надав перевагу у русі водію автомобіля «Opel Astra», н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_5 , шляхом своєчасної відмови від виїзду на головну дорогу, незалежно від швидкісного режиму «Opel Astra», н.з. НОМЕР_2 , який рухався у напрямку вул. Троїцька м. Суми.
Тому допущені водієм ОСОБА_9 порушення вимог дорожнього знаку 2.1 (дати дорогу) та пунктів 8.1, 10.1, 10.2 ПДР України, знаходиться в прямому причинному зв'язку із дорожньо-транспортною подією та наслідками, що наступили.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину в скоєнні інкримінованого злочину визнав повністю, щиро покаявся та показав, що дійсно він вчинив його за наведених обставин, фактично підтвердивши вчинення діяння за наведених обставин. Цивільні позови медичного закладу та потерпілого ОСОБА_5 не визнав, зазначивши, що розмір відшкодування витрат на лікування потерпілого та заявлена потерпілим моральна шкода є завищеними.
Потерпілий ОСОБА_5 в своїх показах підтвердив вчинення відносно нього злочину за наведених обставин, заявлений цивільний позов підтримав.
Потерпілий ОСОБА_4 показав суду, що в момент зіткнення перебував в якості пасажира в автомобілі під керуванням ОСОБА_9 , суттєвих обставин, наведених в обвинувальному акті, не спростував. Зазначив також, що претензій до обвинуваченого не має, оскільки витрати на лікування ніс саме обвинувачений.
Оскільки в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою провину в інкримінованому кримінальному правопорушенні, не оспорював фактичні обставини, а також докази, добуті по справі, за відсутності заперечень учасників судового розгляду, визнавши недоцільність повного дослідження доказів та обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильність усвідомлення обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, а також, що немає сумнівів у добровільності та істиності їх позиції, крім того, роз'яснивши їм наслідки цього, суд, відповідно до положень ст. 349 КПК України, обмежив дослідження доказів по справі допитом обвинуваченого, потерпілих, цивільних позовів та дослідженням матеріалів справи, що характеризують особу обвинуваченого.
Таким чином, суд вважає зазначені обставини вчиненого діяння встановленими, факт скоєння ОСОБА_9 кримінального правопорушення доведеним, а його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України оскільки він, як особа, що керувала транспортним засобом, допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , а також середньої тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .
До пом'якшуючих покарання обставин ОСОБА_9 суд відносить щире каяття (що вбачається з наданих суду показань), відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_4 .
Обтяжуючих покарання обставин ОСОБА_9 суд не вбачає.
Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він є не судимою особою, працює, за місцем проживання характеризується позитивно, не одружений.
При призначенні виду та міри покарання суд враховує особу обвинуваченого, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину, пом'якшуючі покарання обставини.
Враховуючи викладене та позитивні дані щодо особи обвинуваченого, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину, думку потерпілих, наявність пом'якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих, молодий вік обвинуваченого та вчинення злочину не судимою особою, суд вважає, що виправлення ОСОБА_9 можливе з призначенням покарання у виді позбавлення волі з застосуванням іспитового строку згідно вимог ст. 75 КК України.
З урахуванням того, що ОСОБА_9 є не судимою особою, працює, раніше до адміністративної відповідальності за порушень ПДР України не притягувався, а суду не спростовано тверджень захисту про те, що робота обвинуваченого залежить в тому числі від керування транспортними засобами, суд вважає за можливе не застосовувати додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування.
Цивільний позов потерпілого на думку суду підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Так, потерпілим заявлено цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування 20000 гривень моральної шкоди (а.с. 49), вирішуючи який, суд виходить з наступних міркувань.
Завдання моральної шкоди в цій частині в повній мірі обґрунтовано позивачем та зумовлюється стражданнями, завданими внаслідок ушкодження здоров'я та спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень та їх характером, що безумовно викликають болісні відчуття та страждання. Потерпілий впродовж тривалого часу після події проходив лікування в медичному закладі та потребує повного відновлення здоров'я.
Тому, виходячи з глибини та характеру страждань, враховуючи принцип, розумності, виваженості, співмірності та справедливості, належною до стягнення на відшкодування моральної шкоди, завданої зазначеним злочином, на переконання суду є сума коштів саме в 20000 гривень.
Водночас, оскільки ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено відшкодування моральної шкоди потерпілому страховиком, яка складає 5 % від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, проте позивачем вимоги до страхової компанії в цій частині не заявлені, а суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог, тому, задовольнивши позов частково, на користь потерпілого з ОСОБА_9 належить стягнути на відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 19000 гривень (20000 гривень - 1000 гривень (це 5 % від суми в 20000 гривень) = 19000 гривень).
Заявлений Департаментом фінансів Сумської ОДА цивільний позов про відшкодування коштів, витрачених медичним закладом на лікування потерпілих від злочину на думку суду підлягає також частковому задоволенню, з огляду на наступне (а.с. 19-26).
Так, на підтвердження позову надані довідки про розрахунок витрат на лікування наведених потерпілих, а також лист та відповідна Постанова КМУ (а.с. 25, 26, 92-94), сам позов відповідає вимогам ст. 1206 ЦК України.
Крім того, на переконання суду обґрунтованими та не спростованими є складові витрат, пов'язані з відшкодуванням заробітної плати, нарахувань, харчування та накладних витрат, оскільки вони зумовлені не проходженням лікування потерпілих в медичному закладі в зв'язку з захворюваннями, а пов'язані саме з кримінально-караними діями обвинуваченого, саме внаслідок чого відповідна бюджетна установа несла витрати по лікуванню потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
В той же час, слушними є твердження сторони захисту з приводу недоведеності розміру закладених в позов витрат, пов'язаних з вартістю медикаментів на лікування потерпілих, що вбачається з наступного.
Як пояснив суду представник цивільного позивача та підтверджено відповідним листом (а.с. 92), витрати в тому числі щодо медикаментів фактично вираховувались з бухгалтерських документів, шляхом вирахування середньо-статистичної величини з загальної кількості ліжно-днів (всіх пацієнтів лікарні) без перевірки та врахування кількості медикаментів які конкретно були витрачені на потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (та як стало зрозуміло з пояснень представника, відповідний облік в лікарні не ведеться).
Тому зазначений розрахунок не може вважатись справедливим та таким, що доводить наявність причинного зв'язку між діями обвинуваченого та понесеними витратами лікарні в цій частині, оскільки фактично з нього пропонується стягнути в тому числі частину коштів на медикаменти, що витрачались і на інших осіб, що перебували у відповідний період на лікуванні разом з потерпілими (тим більше враховуючи покази потерпілого ОСОБА_4 , який зазначив суду, що витрати по придбанню ліків ніс обвинувачений).
Зазначені висновки суду цілком узгоджуються як з вимогами ст. 1206 ЦК України так і з вимогами п. 1 «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 р. № 545, який передбачає, що кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, саме у розмірі фактичних витрат.
Відтак, позов Департаменту фінансів Сумської ОДА підлягає частковому задоволенню, а з обвинуваченого на користь держави належить стягнути кошти, витрачені на лікування потерпілих від злочину, без врахування витрат на медикаменти, в сумі відповідно:
-на лікування потерпілого ОСОБА_5 - 18878,37 гривні;
-на лікування потерпілого ОСОБА_4 - 33212,34 гривні.
Речові докази - автомобілі належить повернути власникам, зі скасуванням накладених на них арештів, оскільки такі заходи були здійснені з метою збереження доказів і в подальшому їх застосуванні з цією метою відпала потреба; диск з відеозаписом - слід залишити в матеріалах провадження.
Підтвердження наявності процесуальних витрат суду не наведено.
Підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу суд не вбачає.
На підставі ст.ст. 75, 76, ч. 2 ст. 286 КК України, ст.ст. 979, 988, 1166-1168, 1206 ЦК України, ст.ст. 24, 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст. 126-129, 368, 370, 374, 375 КПК України, суд
ОСОБА_9 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю в 2 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_9 не виїзжати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, періодично з'являтися для реєстрації в органи з питань пробації та повідомляти про зміну місця проживання, навчання та роботи.
Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково та стягнути на його користь з ОСОБА_9 на відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 19000 гривень.
Цивільний позов Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації задовольнити частково та стягнути на користь держави в особі Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації з ОСОБА_9 на відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_5 кошти в сумі 18878,37 гривні та на відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_4 кошти в сумі 33212,34 гривні.
Речові докази: автомобілі «Skoda Octavia», н.з. НОМЕР_1 , та «Opel Astra», н.з. НОМЕР_2 - повернути володільцям, зі скасуванням накладених на них 12 та 13 серпня 2019 року арештів; диск з відеозаписом - залишити в матеріалах провадження.
На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом 30 днів з моменту його проголошення, особою, що не була присутня під час його проголошення - з дня отримання копії судового рішення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення вироку цій особі.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, яка негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1