справа № 488/3880/19
провадження №4-с/489/5/20
16 березня 2020 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
секретаря судового засідання Долгорученко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Корнієнко В.А.,
встановив:
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Корабельного районного суду міста Миколаєва зі скаргою на дії державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Корнієнко В.А. (далі - Корабельного ВДВС м. Миколаїв), посилаючись на протиправність дій державного виконавця зі складання розрахунку заборгованості в межах виконавчого провадження ВП № 36225674 про стягнення з нього заборгованості по аліментам.
Боржник просив визнати дії державного виконавця Корабельного ВДВС м. Миколаїв Корнієнко В.А. щодо відмови у перерахунку заборгованості по аліментам неправомірними та зобов'язати його здійснити перерахунок заборгованості за виконавчим провадженням №36226574.
Доводи скарги обґрунтовував тим, що рішенням Ленінського районного суму міста Миколаєва від 19.01.2009 з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу, починаючи з 06.10.2018 до повноліття дитини. В подальшому ОСОБА_2 звернулась до виконавчої служби для примусового стягнення аліментів. Не зважаючи на це, заявник продовжував сплачувати аліменти. На підставі листа державного виконавця від 24.05.2019 йому стало відомо про існування заборгованості по сплаті аліментів станом на 24.05.2019 у розмірі 94204,08 грн. Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, 21.06.2019 заявник звернувся до Корабельного ВДВС м. Миколаїв з заявою про перерахунок заборгованості та просив надати відповідь на адресу його реєстрації. Проте, до дня звернення до суду зі скаргою відповіді не надійшло. Вказує на те, що з сумою заборгованістю не згоден, оскільки державний виконавець безпідставно застосувала при її розрахунку статтю 74 Закону України «Про виконавче провадження», тобто нарахувала заборгованість як непрацюючому, виходячи із середньомісячної заробітної плати в місті Джержинську. Крім того, у виконавчому провадженні відсутні довідки про його виклик до виконавчої служби або розшук за місцем його роботи, постанову про відкриття виконавчого провадження він не отримував, а докази про направлення на його адресу документів або копій стосовно дії державного виконавця відсутні. Виконавчі дії щодо встановлення фактичного, правильного розміру його доходу не проводились.
Ухвалою Корабельного районного суду міста Миколаєва цивільну справу за казаною скаргою ОСОБА_1 передано за підсудністю до Ленінського районного суду міста Миколаєва.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 04.11.2019 скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця прийнята до розгляду.
Державним виконавцем Корнієнко В.А. надано відзив на скаргу, де зазначає, що 29.01.2013 Корабельним ВДВС м. Миколаїв винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, та направлено її сторонам провадження. 01.09.2018 державним виконавцем зроблено розрахунок заборгованості на підставі наявних у матеріалах виконавчого провадження квитанції про сплату аліментів, яку боржник отримав 01.10.2018. 24.05.2019 зроблений повторний розрахунок заборгованості з урахуванням квитанції наданих матір'ю боржника. 25.06.2019 надійшла заява боржника та копія трудової книжки, в заяві останні просив зробити перерахунок заборгованості згідно місць роботи, згідно наданих копій трудової книжки боржник працював з 1994 року по 1998 рік, хоча в заяві зазначає, що працює на теперішній час. Згідно відповіді ПФУ та відповіді ДФСУ боржник офіційно не працює. 01.07.2019 на адресу боржника було направлено відповідь, в якій державний виконавець просить найкоротші строки надати довідки з місць роботи з зазначенням доходу по місяцям для перерахунку аліментів. Проте станом на 10.12.2019 боржник не надав вищевказані документи та не з'являвся до відділу. За такого, подана скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Сторони в судове засідання, призначене на 16.03.2020 на 08:10 годину, повторно не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про розгляд справи повідомлені належним чином.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частин п'ятої, дев'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи та матеріали цивільної справи, дійшов наступного.
29.01.2013 постановою головного державного виконавця Корабельного ВДВС м. Миколаїв відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-6105, виданого 19.01.2009 Ленінським районним судом міста Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів.
Згідно розрахунку заборгованості з аліментів, проведеного головним державним виконавцем Корнієнко В.А., заборгованість станом на 24.05.2019 становить 94204,08 грн.
Зі змісту скарги вбачається, та підтверджується матеріалами справи, що 21.06.2019 скаржник звертався до Корабельного ВДВС м. Миколаїв з заявою про перерахунок заборгованості.
Згідно відповіді Корабельного ВДВС м. Миколаїв №22224 від 01.07.2019 на заяву ОСОБА_1 , державний виконавець просив останнього в найкоротші строки надати довідки з місць роботи з зазначенням доходу по місяцям для перерахунку аліментів. Крім того, йому повідомлено, що згідно відповіді ДПІ від 02.02.2015 та ПФУ від 31.01.2015 боржник не отримує дохід, заробіток, а згідно відповіді ПФУ від 17.06.2017 та відповіді ДФСУ від 12.06.2017 боржник офіційно не працевлаштований.
Відповідно до списку №151 згрупованих поштових відправлень за 03.07.2019, вищевказана відповідь була направлена ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Положенням статті 447 ЦПК України передбачено право сторін виконавчого провадження звернутись до суду із скаргою на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, якщо вони вважають, що таким рішенням, дією або бездіяльністю порушено їх права чи свободи.
Як вбачається з матеріалів справи боржник звернувся до суду зі скаргою в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця.
Разом з цим, зі змісту скарги та заявлених вимог вбачається, що боржник не погоджується з розрахунками заборгованості по аліментам проведеними державним виконавцем і його висновками про розміри заборгованості, вказуючи на те, що заборгованість обрахована невірно з порушенням норм законодавства про виконавче провадження. Із чим не погоджується державний виконавець з посиланням на додані до відзиву письмові докази.
Частинами першою, третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
У відповідності до частини восьмої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Стаття 195 СК України встановлює порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу).
Згідно із частиною третьою статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Системний аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов'язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Право та порядок на звернення до суду за захистом визначається процесуальним законом.
Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (стаття 1 ЦПК України ).
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Враховуючи вищеозначені вимоги закону та ту обставину, що між сторонами виконавчого провадження (стягувач і боржник) виник спір щодо розміру заборгованості за аліментами, то такий спір відповідно до закону підлягає вирішенню судом у порядку позовного провадження з дотриманням процедури, визначеної відповідним процесуальним законом.
Такий вибір та застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 756/13754/14-ц та за приписами частини четвертої статті 263 ЦПК України підлягають врахуванню при вирішенні цієї справи.
Ураховуючи те, що спір виник щодо розміру заборгованості за аліментами, такий спір відповідно до закону підлягає вирішенню судом у порядку позовного провадження з дотриманням процедури, визначеної відповідним процесуальним законом, через що в задоволенні скарги в частині зобов'язання державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості по аліментам необхідно відмовити.
Що стосується вимоги скаржника про визнання дій державного виконавця Корабельного ВДВС м. Миколаїв щодо відмови у перерахунку заборгованості неправомірними, суд виходить з наступного.
Згідно статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов'язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Як вбачається з матеріалів справи та доводів скаржника, скаржник не погоджується з діями державного виконавця в частині відмови у здійснені перерахунку боргу по сплаті аліментів.
Але матеріали справи не містять доказів щодо надання державним виконавцем Корабельного ВДВС м. Миколаїв Корнієнко В.А. відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку заборгованості по аліментам.
В свою чергу, державним виконавцем надано відповідь Корабельного ВДВС м. Миколаїв №22224 від 01.07.2019 на заяву ОСОБА_1 про перерахунок заборгованості, в якій державний виконавець просив останнього в найкоротші строки надати довідки з місць роботи з зазначенням доходу по місяцям для перерахунку аліментів. Крім того, йому повідомлено, що згідно відповіді ДПІ від 02.02.2015 та ПФУ від 31.01.2015 боржник не отримує дохід, заробіток, а згідно відповіді ПФУ від 17.06.2017 та відповіді ДФСУ від 12.06.2017 боржник офіційно не працевлаштований.
Вищевказана відповідь була направлена ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується списком № 151 згрупованих поштових відправлень за 03.07.2019,
Згідно положень статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи, що державний виконавець розглянув заяву ОСОБА_1 про перерахунок заборгованості та направив відповідь на адресу його реєстрації, а доказів відмови у перерахунку заборгованості по аліментам матеріали справи не містять, суд вважає, що в задоволенні скарги в частині визнати дії державного виконавця щодо відмови здійснити перерахунок заборгованості по аліментам необхідно відмовити.
За такого, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 260, 441 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Корнієнко В.А. відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст ухвали складено 16.03.2020.
Суддя І.В.Коваленко