Справа № 487/2224/19
Провадження № 2/487/177/20
Іменем України
24.02.2020 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Карташевої Т.А.,
за участю секретаря Бурятинської В.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей Очаківської райдержадміністрації, Виконавчий комітет Радсадівської сільської ради про позбавлення батьківських прав,-
В березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав, в якому просила позбавити ОСОБА_2 , 1995 року народження, батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 15.11.2013р. вони з відповідачем уклали шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 , який на даний час мешкає з позивачкою та знаходиться на її утриманні.
За заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 19.05.2015 року шлюб між сторонами був розірваний.
Позивач зазначає, що протягом часу, який минув з моменту розірвання шлюбу, вона самостійно займається вихованням та утриманням дитини, піклується про її фізичний та духовний розвиток, навчання та підготовку до самостійного життя. Належну увагу вихованню сина приділяють також і її батьки: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Вона зареєстрована і проживає разом з дитиною за адресою: АДРЕСА_1 . Житловий будинок, в якому вони проживають, належить її батькові на праві приватної власності. Відповідно до Акту обстеження житлово-побутових умов, складеного виконавчим комітетом Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 25.02.2019 умови проживання дитини наступні: дитина проживає разом зі своєю мамою у будинку її батьків. Мають окрему кімнату, сплять на окремих ліжках, дитина забезпечена одягом, іграшками; в кімнаті дуже охайно, все складено на своїх місцях. Висновки комісії наступні: батько дитини не з'являється для побачень із сином. Мати виховує дитину сама. Дитина повністю знаходиться на утриманні матері.
Позивач посилається на те, що відповідач з моменту розірвання шлюбу участі у вихованні сина не приймав, коштів на його утримання в добровільному порядку не надавав. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.04.2015р. з відповідача стягнуті аліменти на утримання сина в розмірі 2000 грн. щомісяця. Однак і після ухвалення судового рішення відповідач не утримує дитину, має заборгованість по аліментам станом на 28.02.2019р. в сумі 97 642 грн. 86 коп. На думку позивачки, зазначене вище доводить факт злісного ухилення відповідача від своїх обов'язків щодо виховання та утримання дитини. Відповідач не проявляє до сина батьківських почуттів та турботи, не цікавиться його здоров'ям та успіхами у навчанні, не відвідує вдома. З моменту розірвання шлюбу відповідач лише декілька разів відвідував сина за місцем проживання. Останній раз відповідач бачив сина у квітні 2018 року. Таким чином, на сьогоднішній день відповідач повністю ігнорує факт спорідненості з сином.
Оскільки ОСОБА_2 не забезпечує навчання, харчування, медичного огляду, лікування сина, не спілкується з ним та не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для розвитку його здібностей та отримання ним належної освіти, робить це свідомо, без поважних причин, позивач вважає, що є підстави для позбавлення відповідача батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою суду від 21.08.2019 року залучено до участі у цивільній справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, Службу у справах дітей Очаківської райдержадміністрації.
Ухвалою суду від 19.09.2019р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги, Виконавчий комітет Радсадівської сільської ради.
Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, наполягаючи на їх задоволенні, надала пояснення, аналогічні змісту позовної заяви, просила прийняти до уваги висновок Опікунської ради при виконкомі Радсадівської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
Відповідач в судовому засіданні не визнав позовні вимоги, посилаючись на те, що з позивачкою відсутня домовленність щодо спілкування з дитиною, позивач забороняє йому брати сина до себе додому в м. Миколаїв, а дозволяє спілкуватися з ним тільки в її присутності, або в присутності її батьків за місцем проживання дитини. Він дійсно має заборгованість по сплаті аліментів через відсутність постійного заробітку, але намагається сплачувати заборгованість, разом зі своєю матір'ю купляє іграшки дитині, приїздив до дитини на 1 вересня, коли син вступив до 1 класу. Якщо син ще 16.03.2019р. звертався до нього по імені, то зараз називає татом.
Представник служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради Раковець О.М., яка була присутня в судовому засіданні під час заслуховування пояснень сторін, в подальшому надала заяву про розгляд справи без її участі, просила врахувати думку органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача, викладену у висновку від 18.12.2019р.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Очаківської райдержадміністрації не був присутнім в судовому засіданні, надавши суду лист, в якому повідомив, що с. Козирка Очаківського району Миколївської області відноситься до Радсадівської сільської ради об'єднаної територіальної громади. В телефонному режимі працівниками служби у справах дітей було з'ясовано, що ОСОБА_2 в с. Козирка не проживає. В поле зору служби дана сім'я не потрапляла, ніякої інформації не надходило.
Представник третьої особи виконавчого комітету Радсадівської сільської ради не був присутнім в судовому засіданні, надавши висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.
Заслухавши сторони, свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках . Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 13 ЦПК).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Конвенцією про права дитини (20.11.1989 року) проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст.11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Так, відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Положеннями вказаної вище статті визначено основні положення з виховання дітей. Для здійснення цього завдання батьки наділяються батьківськими правами, тобто правом на особисте виховання своїх дітей.
Батьківські права є в той же час і обов'язками батьків з виховання дітей, тому що батьки не тільки володіють правом на виховання дитини, а й мають обов'язок її виховувати. Нездійснення ними своїх прав тягне за собою або повну їх втрату, або тимчасове позбавлення цих прав.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Згідно зі ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.11.2013 року.
Сторони є батьками дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 19.05.2015р. шлюб між сторонами був розірваний.
Після розірвання шлюбу дитина ОСОБА_3 проживає разом з позивачкою та знаходиться на її вихованні, відповідно до довідки Козирського старостинського округу №2 Радсадівської сільської ради від 25.02.2019р. №102.
Відповідно до Акту обстеження житлово-побутових умов від 25.02.2019р. встановлено, що дитина проживає разом з матір'ю у будинку її батьків за адресою: АДРЕСА_1 , в будинку створені всі необхідні умови для проживання та виховання дитини.
Дитина ОСОБА_3 навчається в 1 класі Козирського закладу загальної середньої освіти. Відповідно до характеристики учня 1 класу ОСОБА_8 ЗЗСО ОСОБА_3 , 2014 року народження, мати цікавиться навчанням сина, піклується про зовнішній вигляд дитини. Батьківськи збори відвідує регулярно. Батько на батьківські збори не з'являється, навчанням сина не цікавиться.
Згідно з повідомленням сімейного лікаря АЗПСМ с. Радсад с. ОСОБА_9 ОСОБА_10 про дитину ОСОБА_3 , останній проживає з матір'ю, бабусею і дідусем. Догляд за дитиною здійснює мати, батько в догляді і вихованні дитини участі не приймав.
Відповідач постійно мешкає в м. Миколаєві.
17.04.2015р. Заводським районним судом м. Миколаєва виданий виконавчий лист про стягнення з відповідача на користь позивачки на утримання дитини аліментів у розмрі 2000 грн. щомісяця, починаючи з 06.02.2015р. і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 05.02.2020р. відповідач має заборгованість по аліментам, які стягуються на утримання дитини, і станом на 31.01.2020 року вона складає 114738,79 грн.
У зв'язку з заборгованістю по аліментам державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, у праві керування транспортними засобами, у праві користування зброєю, у праві полювання.
Відповідно до Акту про непроживання від 25.02.2019р. ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 фактично не проживає з лютого 2015 року і по сьогоднішній день. Відносини з ОСОБА_1 не підтримує, сина за вказаний період відвідував декілька разів, останній раз - у квітні 2018 року.
Згідно з висновком Опікунської ради при виконкомі Радсадівської сільської ради від 23.10.2019р., опікунська рада при виконкомі Радсадівської сільської ради вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3
18.12.2019р ІНФОРМАЦІЯ_4 був наданий висновок органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 .
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказувала на необхідність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки останній не виконує своїх батьківських обов'язків щодо виховання та утримання дитини, зокрема, не спілкується з дитиною, має заборгованість по аліментам.
Проте, суд вважає, що надані позивачем до суду докази не свідчать про злісне ухилення відповідача від виховання дитини, свідоме нехтування ним батьківськими обов'язками, його винну поведінку щодо дитини.
Позивач наголошувала на тому, що відповідач не зустрічається та не спілкується з сином, не цікавиться розвитком дитини, не приїжджає до дитини.
Між тим, позивач проживає в с. Козирка Очаківського району, Миколаївської області, а відповідач проживає в м. Миколаєві, що об'єктивно ускладнює спілкування та участь у вихованні сина. При цьому відповідач в судовому засіданні повідомляв про те, що з позивачкою не досягнуто згоди щодо побачень з дитиною за місцем проживання батька в м. Миколаєві.
Крім того, з пояснень відповідача в судовому засіданні, які не спростовувала позивач, встановлено, що він був у дитини на святі 1 вересня, коли дитина йшла до першого класу, відвідував дитину і в інші дні.
Суд вважає, що відповідач мав можливість вживати більше заходів для отримання можливості брати участь у вихованні сина, однак зазначене не свідчить про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків і наявність заборгованості по аліментам. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав. Відповідач в судовому засіданні посилався на відсутність постійного місця роботи, внаслідок чого утворилась заборгованість. Відповідно до розрахунку заборгованості у травні 2019р. боржником сплачено 900 грн., в серпні 2019р. - 4004,07 грн. Крім того, з наданих суду відповідачем товарних чеків за 2016-2-2019рр. вбачається, що для дитини були придбані іграшки.
Покази в судовому засіданні свідка ОСОБА_11 , яка є соціальним працівником Старостинського округу №2 Радсадівської сільської ради, також не підтверджують винну поведінку батька.
Сам факт особистого прибуття відповідача в судові засідання, в яких він заперечував проти позову, свідчить про наявність бажання у батька приймати участь у вихованні дитини.
Суд не може погодитися з висновком опікунської ради при виконкомі Радсадівської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки він недостатньо обгрунтований, має формальний характер, зроблений лише на підставі документів, наданих позивачкою, без з'ясування позиції батька по відношенню до дитини. Вказаний висновок не містить посилань на наявність виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов'язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав.
Натомість, з висновку органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради від 18.12.2019р. вбачається недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача. Такий висновок, на думку суду, відповідає інтересам дитини. Питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 03.12.2019р. в присутності обох батьків. Батько повідомив, що бажає виховувати та утримувати дитину, категорично заперечив проти позбавлення його батьківських прав відносно сина. Було встановлено також, що відповідач ОСОБА_2 проживає разом з матір'ю в АДРЕСА_2 , де створено належні матеріально-побутові умови для перебування дитини.
Отже, з наданих позивачем доказів не вбачається наявність підстав, передбачених ст. 164 СК України, а тому застосування до відповідача такого виняткового заходу як позбавлення батьківських прав суд вважає недоцільним, оскільки винної поведінки відповідача відносно дитини не доведено. Суд вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав не забезпечить інтереси дитини, не призведе до позитивних змін в її житті, а навпаки, остаточно розірве її зв'язок із батьком. А для батька, в данному випадку, позбавлення батьківських прав не буде стимулом щодо належного виконання своїх обов'язків.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 19, 150, 164, 165 СК України,-
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей Очаківської райдержадміністрації, Виконавчий комітет Радсадівської сільської ради про позбавлення батьківських прав.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 04.03.2020р.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , код РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, адреса місцезнаходження: 54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, 9.
Третя особа: Служба у справах дітей Очаківської райдержадміністрації, адреса місцезнаходження: 57508, Миколаївська область, м. Очаків, вул. Лоцманська, 26.
Третя особа: Виконавчий комітет Радсадівської сільської ради, адреса місцезнаходження: 57160, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, селище Радісний Сад, вул. Миру, буд. 5.
Суддя Т.А. Карташева