Миколаївської області
Справа №477/2187/19
Провадження №2/477/175/20
04 березня 2020 року м. Миколаїв
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Козаченка Р.В.,
із секретарем судового засідання - Бітюковою С.В.,
за участю:
позивачки - ОСОБА_1 , її представника - ОСОБА_2 ,
відповідачки - ОСОБА_3 (не з'явилася),
розглянувши в м. Миколаєві у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Жовтневого районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,
В серпні 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулися до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3 , в якому виклали свої наступні вимоги.
Зазначала, що 28 квітня 2017 року вона домовилася з відповідачкою про намір в майбутньому укласти договір купівлі-продажу будинку, розташованого по АДРЕСА_1 у строк до 28 липня 2017 року. В рахунок оплати вартості будинку вона передала їй аванс в загальній сумі 8000 доларів США.
Посилаючись на те, що в подальшому ОСОБА_3 ухиляється від укладення договору купівлі-продажу і аванс не повертає, тому просила стягнути з неї на свою користь зазначені кошти, а також 3% річних за прострочення зобов'язання в сумі 497,10 доларів США. Крім того просила стягнути відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 грн., яку вона отримала через неукладення договору, непередачі їй у власність будинку та вимушене проживання в іншому орендованому житлі.
Відповідачка подала суду відзив, в якому заперечувала проти позову і просила відмовити в його задоволенні, вказуючи, що договір, укладений між ними про намір в майбутньому укласти договір купівлі-продажу є нікчемний, так як не був нотаріально посвідчений. Вона не ухилялася від укладення договору купівлі-продажу свого будинку, а позивачка сама не бажала укладати його, вказуючи він був в іпотеці. Але вона виконала всі кредитні зобов'язання, хоча й не має можливості укласти договір, оскільки за ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2018 року на будинок накладено арешт із забороною його відчуження.
Представником позивачки подано суду відповідь на відзив, в якому він вказав, що ОСОБА_3 ніяких даних про перебування будинку в іпотеці не надавала і вона самостійно запропонувала укласти попередній договір щодо купівлі будинку. Також наполягала, що відповідно до судової практики сума коштів, які були передані ОСОБА_3 в якості завдатку перед купівлею будинку є по своїй суті авансом і оскільки договір так і не був укладений, то кошти підлягають поверненню.
Своїм право на подання заперечення позивачка не скористалася.
В судове засідання, призначене на 06 лютого 2019 року відповідачка та її представник не з'явилися, про його час та місце були повідомлені належним чином, надала заяву, в якій просила перенести засідання на іншу дату через лікування, пов'язане з гіпертонічним кризом.
Її заява була задоволена і розгляд справи перенесено на 21 лютого 2020 року.
У призначений час вона знову не з'явилася на розгляд справи, надавши заву, в якій вказала, що з'явитися в засідання не має можливості, оскільки продовжує хворіти. Надала копію лікарняного листа, відповідно до якого вона перебувала на лікуванні по 06 лютого 2020 року. А також вказала, що підтверджуючі документи про продовження лікування нею будуть надані додатково.
В зв'язку з неявкою відповідачки судом було відкладено судове засідання з розгляду поданого позову на 04 березня 2020 року.
В призначений час та день на засідання з'явилася позивачка та її представник, а відповідачка не з'явилася, однак остання надала заяву з проханням відкласти розгляд справи на іншу дату, так як хворіє і не може з'явитися на засідання. В заяві знову вказала, що документи про підтвердження хвороби будуть надані додатково.
Суд не визнав цю заяву обґрунтованою, оскільки нею не було підтверджено дійсність хвороби як підтвердження поважності неявки на засідання 04 березня, так і на минуле засідання 06 лютого 2020 року.
Суд прийшов до думки, що оскільки відповідачкою не було підтверджено поважність неявки на останні два засідання з розгляду позовних висунутих до неї, то і підстав для подальшого відкладення розгляду справ немає. Суд вирішив, що непідтвердження поважної відсутність і явки на засідання суду є спробою навмисного і безпідставного затягування розгляду справи.
В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали та просили задовольнити.
Суд, вважаючи за можливе здійснити розгляд справи за відсутності відповідачки, оскільки вважає її неявку неповажною, дослідивши та оцінивши докази в справі, в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з матеріалами справи 08 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено попередній договір про укладення в майбутньому договору купівлі-продажу, за умовами якого на виконання намірів укласти до 28 липня 2017 року договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 .
Ціна вказаного нерухомого майна визначена сторонами у розмірі 8000 доларів США.
Відповідно до договору завдатка, укладеного між ними того ж дня,
ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 8000 доларів США.
Згідно з п. 3.3. попереднього договору якщо продавець не виконає своїх обов'язків, то зобов'язується повернути покупцю всю виплачену суму на протязі трьох днів.
У передбачений попереднім договором строк сторони не уклали договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, якими є договори та інші правочини; створенням літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; в завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Основними видами зобов'язань є договірні зобов'язання тобто такі, що виникають на підставі договорів.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З огляду на ч 1-2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як слідує зі змісту ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
З аналізу вказаних правових норм випливає, що всі договори (договір купівлі-продажу, попередній договір) щодо об'єкту нерухомості, а саме житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , між сторонами, в разі досягнення ними згоди щодо істотних умов договору, повинні бути укладені в письмовій формі з обов'язковим подальшим нотаріальним посвідченням.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недотримання цих умов призводить до нікчемності такої угоди.
Завдаток є додатковим зобов'язанням з метою стимулювання виконання основного зобов'язання і може встановлюватися тільки по відношенню до дійсних вимог, які містяться в головному зобов'язанні. Без укладення основного зобов'язання неможливе укладення забезпечувального зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
З огляду на викладене, на відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку не виконання зобов'язання.
Правила статті 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.
Внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу.
У тих випадках, коли сторони домовилися укласти договір, але належно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі, повертаються в тому ж розмірі, в якому вони видавалися, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України вони є авансом, який повертається в тому ж розмірі, в якому видавався у відповідності до ч.1 ст. 1212 ЦК України, як безпідставно набуте майно.
Оскільки договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна житлового будинку за своєю формою та змістом відповідав би вимогам закону, між сторонами у справі укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, передана позивачкою відповідачці грошова сума в розмірі 8000 доларів США.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Гривня є законним платіжним засобом на території України.
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому суд вважає необхідним визначити стягнення сум в національній валюті України - гривні.
Виходячи із тієї обставини, що умовами попереднього договору між сторонами було домовлено, що у разі неукладення договору до 28 липня 2017 року відповідачка зобов'язана повернути всі отримані кошти на протязі трьох днів, тому слід розрахувати суму повернення коштів по курсу НБУ на 01 серпня 2017 року, який складає 25,854 грн. за 1 долар США. Сума коштів, які підлягають поверненню в національній валюті складає 206832 грн = 8000 доларів США х 25,854 грн.
Виходячи з цієї суми суд розраховує і 3% річних, які вона повинна повернути позивачці за період прострочення зобов'язання за 856 дня з 01 серпня 2017 року по 04 грудня 2019 року (в межах позовних вимог) - 206832 х 3% / 100% / 365 х 865 дня = =14551 грн. 91 коп.
Що ж стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди, то суд не вбачає можливим їх задовольнити, оскільки відшкодування можливих понесених моральних страждань умовами договору передбачено не було.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені нею, а оскільки вона була звільнена від сплати судового збору ухвалою суду від 01 листопада 2019 року, то з відповідачки судовий збір підлягає стягненню,на користь держави.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму авансу в розмірі 8000 (вісім тисяч) доларів США, що еквівалентно 206832 (двісті шість тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 00 коп., 3% річних за прострочення зобов'язання в сумі 14551 (чотирнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 91 коп.
В задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди - відмовити
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 2068 (дві тисячі шістдесят вісім) гривен 32 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.
В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину рішення, його повний текст складено на 13 березня 2020 року.
Суддя Р.В. Козаченко