Справа № 483/1834/19
Провадження № 2/483/126/2020
10 березня 2020 року м.Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Куцарова В.І.,
за участі секретаря судового засідання Шилінскас О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Очакові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами", треті особи без самостійних вимог - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, приватний виконавець виконавчого округу у Київській області Говоров Павло Володимирович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
ОСОБА_1 звернулася до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами", треті особи без самостійних вимог - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М., приватний виконавець виконавчого округу у Київській області Говоров П.В., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позову вказує, що нею 13 липня 2011 року на підставі анкети-заяви позичальника з ПАТ "ПлатинумБанк" було укладено кредитний договір зі страхуванням життя позичальника на отримання кредиту в сумі 23000 грн. з процентною ставкою 19% річних. Після укладення договору, вона отримала кошти та сплачувала тіло кредиту. У серпні 2019 року на її кошти, що містяться у "Ощадбанку", приватним виконавцем накладено арешт. Згодом довідалась, що у відповідності з виконавчим написом нотаріуса з неї підлягає стягнення на користь ТОВ "Фінансова компанія управління активами", якому "Європейська агенція з повернення боргів" відступив право вимоги, якому у свою чергу на підставі Договору факторингу відступлено право вимоги за кредитним договором зі страхуванням життя, кошти в сумі 12505, 14 грн. Вважає виконавчий напис таким, що не відповідає вимогам закону та є передчасним, оскільки нотаріус не переконався належним чином у безспірності розміру суми, що підлягає стягненню за виконавчим написом. Просив визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача судові витрати.
Представник позивачки - адвокат Афенді В.П. подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач ТОВ "Фінансова компанія управління активами" у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. та приватний виконавець виконавчого округу у Київській області Говоров П.В. у судове засідання не з'явилися, про причини неявки не повідомили.
Суд на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши надані докази, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що 29 липня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 6871, про стягнення з ОСОБА_1 невиплачених в строк грошових коштів на користь ТОВАРСИТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ", якому Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 20182407-1/2 від 24 липня 2018 року, якому в свою чергу Публічним акціонерним товариством "Платинум Банк" на підставі Договору факторингу № 20130619-Г від 19 червня 2013 року, відступлено право вимоги за кредитним договором зі страхуванням життя позичальника № 22/3493ML від 13 липня 2011 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Платинум Банк" до ОСОБА_1 , за період з 18 червня 2013 року по 01 липня 2019 року у розмірі: 6072,52 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 6282,62 грн. заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею; 150,00 грн. - плату за вчинення виконавчого напису.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. 05 серпня 2019 року було відкрито виконавче провадження (№ 59722449) з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису.
Крім того, 13 серпня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П.В. було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 .
Відповідачем не виконано ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 січня 2020 року та не надано суду належним чином завірену копію кредитної справи за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 .
Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред'явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з'ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.
Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року, № 1172 для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі № 754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, приймаючи до уваги, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений в порушення вимог Закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивачки.
За встановлених обставин оспорюваний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
Щодо вимого про стягнення судових витрат, суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України.
Так, позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь судові витрати які складаються з витрат на юридичну допомогу в сумі 4000 грн., витрати на ксерокс - 80 грн., судовий збір в сумі 768,40 грн., а також судовий збір в сумі 576,30 грн., сплачений за звернення до суду з заявою про забезпечення позову, а всього 5424,70 грн.
При вирішенні вказаних вимог позивачки суд застосовує такі норми права.
Відповідно до ч.1ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відтак, право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 12 ЦПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).
Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Статтею 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено граничний розмір витрат на правову допомогу.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (правова позиція, викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.05.2018 р.).
02 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та адвокатом Афенді В.П. було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до ордеру серії МК № 119124 (а.с.20, 22).
Згідно квитанції від 02 жовтня 2019 року позивачкою ОСОБА_1 сплачено адвокату 4000 грн. (а.с.21).
В сукупності такі докази як договір, квитанції про сплату гонорару, участь представника в судових засіданнях, підтверджують як надання правничої допомоги, так і понесені на таку допомогу витрати.
Разом з тим, в порушення вимог ст. 137 ЦПК України, детальний розрахунок витрат на правничу допомогу суду не надано.
Враховуючи викладене, відповідно до ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову а також враховуючи участь адвоката в судових засіданнях, виходячи з предмета спору, складності справи, суті правовідносин та об'єму виконаних робіт (наданих послуг), витраченого часу на їх надання, та приймаючи до уваги відсутність детального розрахунку витрат на правничу допомогу, виходячи з засад розумності та співмірності, суд вважає можливим вимоги позивачки про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково та стягнути з відповідача в рахунок витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги при розгляді справи в суді 1500 грн.
Що стосується витрат на ксерокс в сумі 80 грн., то вказані витрати позивачкою не підтверджені жодною квитанцією, а тому також задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, що складаються із суми судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, слід виходити з такого.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням викладеного, суд стягує на користь позивачки сплачену нею суму судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп., а також 576 грн. 30 коп. при зверненні з заявою про забезпечення позову.
Керуючись ст. 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України, суд
Цивільний позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами", треті особи без самостійних вимог - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, приватний виконавець виконавчого округу у Київській області Говоров Павло Володимирович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 29 липня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем за № 6871 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" заборгованості за кредитом у розмірі 12505 (дванадцять тисяч п'ятсот п'ять) грн. 14 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2844 (дві тисячі вісімсот сорок чотири) гривень 70 копійок.
Рішення є заочним і може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий