Справа № 489/91/20
Номер провадження 2/489/1215/20
Іменем України
16 березня 2020 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
при секретарі Смєрдовій К. С.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про розірвання шлюбу
встановив
Позивач звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу посилаючись на те, що фактично сімейні відносини припинені у зв'язку з різними поглядами на життя, при яких продовження сімейних відносин є неможливим.
Позивач подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
Позивач звернулася до суду для вирішення спору у правовідносинах щодо розірвання шлюбу, укладеного з відповідачем. Вказані правовідносини регулюються ст. ст. 110 - 114 Сімейного кодексу України (далі СК України) за змістом яких позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя та шлюб може бути розірвано, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, наявність інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 04.08.2012 Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що в Книзі реєстрації шлюбів 04.08.2012 зроблено відповідний актовий запис № 386.
Сторони від шлюбу мають малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Вище викладені вимоги законодавства регламентовані також ст. 112 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Згідно із ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
За змістом ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
З'ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку про недоцільність застосування заходів, передбачених ст. 111 СК України, щодо примирення подружжя.
Спору про місце проживання дитини та поділ майна, яке набуте подружжям спільно за час перебування у шлюбі, на час розгляду справи не має.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню так як судом встановлено, що шлюбні стосунки фактично припинені подружжям, а їх поновлення та примирення сторін не можливе та подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 105, 110 - 114 СК України, ст. ст. 4, 9, 141, 263 - 265 ЦПК України, суд
вирішив
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 04.08.2012 Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, про що зроблено актовий запис № 386 від 04.08.2012, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - розірвати.
Прізвище позивача ОСОБА_1 залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 16.03.2020.
Суддя В. В. Кокорєв