Справа № 814/129/20 Номер провадження 22ск/814/4/20 Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
13 березня 2020 року м. Полтава
Суддя судової палати з цивільних справ Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., вирішуючи питання про відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Третейського суду при асоціації підприємств альтернативної енергетики «Альтернатива» від 25 липня 2006 року та додаткового рішення від 04 серпня 2006 року у справі №2-17 2006 року за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Дігор» до Колективного підприємства «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» про визнання права власності на незавершений об'єкт нерухомості та його реєстрацію, ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського приватного підприємства про стягнення боргу, звернення стягнення на майно та визнання права власності на стягнене майно та його реєстрацію, -
Рішенням Третейського суду при асоціації підприємств альтернативної енергетики «Альтернатива» від 25 липня 2006 року визнано право власності на об'єкт: незавершене будівництво - нерухоме майно, нежитлове приміщення - загальною площею 949 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 б за ОСОБА_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (і.к. НОМЕР_1 ). Зобов'язаноКолективне підприємство «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» зареєструвати вищезгадане нежитлове приміщення - приватний клуб за ОСОБА_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (і.к. НОМЕР_1 ). Для офіційного визнання і підтвердження державного акту виникнення права власності, право власності на вищевказане нерухоме майно підлягає державній реєстрації. В позові Приватного сільськогосподарського підприємства «Дігор» - відмовлено. Рішення допущено негайному виконанню.
Додатковим рішенням Третейського суду при асоціації підприємств альтернативної енергетики «Альтернатива» від 04 серпня 2006 року визнано ОСОБА_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (і.к. НОМЕР_1 ) правонаступником ПСПП «Дігор» в частині користування земельною ділянкою кадастровий номер якої: 5310137000:16:014:0021 на правах суборенди. Визнано за ОСОБА_2 право власності на об'єкт: незавершене будівництво - нерухоме майно, нежитлове приміщення (приватний клуб) - загальною площею 949 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги ПСПП «Дігор» задоволено частково. Зобов'язаноКолективне підприємство «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» зареєструвати вищезгадане нежитлове приміщення - приватний клуб за ОСОБА_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (і.к. НОМЕР_1 ). В іншій частині рішення залишено без змін. Додаткове рішення допущено негайному виконанню.
17 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою, у якій просить скасуватирішення Третейського суду при асоціації підприємств альтернативної енергетики «Альтернатива» від 25 липня 2006 року та додаткове рішення від 04 серпня 2006 року у справі №2-17 2006 року.
Свою заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він не був учасником при розгляді вказаної справи, та про вказані рішення йому стало відомо лише 5 січня 2020 року під час розмови з ОСОБА_3 , батьком ОСОБА_2 . Копії оскаржуваних рішень він отримав 05.02.2020 року від законного представника (опікуна) ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , після чого ним 17.02.2020 року подано заяву про скасування вищевказаних рішень Третейського суду. Вказує, що вказаними рішеннями не були враховані інтереси його малолітнього онука - ОСОБА_5 , оскільки він також, як і ОСОБА_2 приймав пайову участь в будівництві та вказаними рішеннями його права були порушені. Посилається на те, що Третейська угода, яка укладена між ОСОБА_2 ПСГП «Дігор» та «Полтавським бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» не враховує інтереси ОСОБА_5 - винесене Третейським судом рішення разом із додатковим рішенням виходить за межі Третейської угоди та стосується інтересів третіх осіб, які не є учасниками Третейської угоди, що і є підставою для скасування Постійно діючого Третейського суду при асоціації підприємств альтернативної енергетики «Альтернатива» від 25 липня 2006 року.
Ухвалою судді Полтавського апеляційного суду від 21 лютого 2020 заява ОСОБА_1 залишалася без руху, оскільки не відповідала у повній мірі вимогам ст. 455 ЦПК України, а також для додаткового обґрунтування причин пропуску строку для подачі заяви про скасування рішення Третейського суду.
11.03.2020 року на виконання вимог ухвали від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій останній надав належним чином завірену копію рішення Третейського суду від 25.07.2006 року та додаткового рішення Третейського суду від 04.08.2006 року. Разом з цим зазначив, що головою Третейського суду ОСОБА_6 йому відмовлено у видачі Третейської угоди, у зв?язку з тим, що він не є учасником справи та не брав участі в Третейському розгляді. Також, заявником вказано на наявність у нього підстав для звернення до суду за захистом суб?єктивного права в інтересах неповнолітнього онука. Крім того, заявник зазначив, що строки звернення до суду аппеляційної інстанції з заявою про скасування рішення Третейського суду ним не пропущені, оскільки про вказане рішення йому стало відомо лише 5 січня 2020 року.
Відповідно до частин першої, п?ятої та сьомої статті 454 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев'яноста днів: стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом; особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом.
Заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами п?ятою або шостою цієї статті, повертається.
Згідно з частиною п?ятою статті 42 ЦПК України у справах про оскарження рішення третейського суду, оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу та про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу учасниками справи є учасники (сторони) третейського розгляду; особи, які не брали участі у третейському розгляді, якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов?язки; а також сторони арбітражного розгляду.
За змістом статті 2 Закону України «Про третейські суди», в редакції чинній на час прийняття рішення третейським судом, сторони третейського розгляду - позивач та відповідач. Позивачами є фізичні та юридичні особи, що пред?явили позов про захист своїх порушених чи оспорюваних прав або охоронюваних законом інтересів. Відповідачами є фізичні та юридичні особи, яким пред?явлено позовні вимоги.
Статтею 34 Закону учасниками третейського розгляду є сторони та їх представники. Питання щодо участі третіх осіб та їх процесуальні права у третейському розгляді вирішуються третейським судом відповідно до регламенту третейського суду або угоди сторін у третейському суді для вирішення конкретного спору. Третя особа бере участь у третейському розгляді добровільно. Треті особи не користуються правом оскарження рішення третейського суду.
Відповідно до положень статті 51 Закону в редакції, чинній на час постановлення рішення третейським судом, Рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення третейського суду може бути оскаржене стороною у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ. Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: 1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону. Заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом. Скасування компетентним судом рішення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків, передбачених цією статтею. У разі, якщо рішення третейського суду скасовано повністю або частково внаслідок визнання компетентним судом недійсною третейської угоди або через те, що рішення прийнято у спорі, який не передбачений третейською угодою, чи цим рішенням вирішені питання, що виходять за межі третейської угоди, відповідний спір не підлягає подальшому розгляду в третейських судах.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів» від 05 березня 2009 року № 1076-VI, набрала чинності 31 березня 2009 року редакція статті 51 Закону, за змістом якої рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом?якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).
Разом з цим, відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відтак для заявника, як особи, яка не брала участі у справі, статтею 454 ЦПК України встановлено строк для подання заяви про скасування рішення третейського суду протягом 90 днів з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про прийняття рішення третейським судом.
Так, в поданій до суду заяві ОСОБА_1 вказує, що рішенням Третейського суду від 25.07.2006 року та додатковим рішенням Тртетейського суду від 04.08.2006 року не були враховані інтереси його малолітнього онука, оскільки він також як і ОСОБА_2 приймав пайову участь в будівництві та рішенням Третейського суду його права були порушені. Вказує, що Третейська угода, яка укладена між ОСОБА_2 , ПСГП «Дігор» та «Полтавським бюро технічної інвентаризації» «Інвентаризатор» не враховує інтереси ОСОБА_5 , тому винесене Третейським судом рішення разом із додатковим рішенням виходить за межі Третейської угоди та стосується інтересів третіх осіб, які не є учасниками Третейської угоди, що і є підставою для скасування цього рішення.
Проте, заявником у відповідності до п.2 ч.4 ст.455 ЦПК України до заяви про скасування рішення Третейського суду не додано оригінал Третейської угоди, або належним чином завіреної її копії.
Крім того, в заяві ОСОБА_1 зазначає, що про оскаржувані рішення Третейського суду йому стало відомо лише 05 січня 2020 року від ОСОБА_3 , який на його думку навмисно приховував від нього даний факт, оскільки він був учасником Третейського розгляду по справі 2-17 2006 року. Вказує, що після отримання відповіді та копій рішень надісланих опікуном ОСОБА_2 - ОСОБА_4 він звернувся 17 лютого 2020 року до суду апеляційної інстанції із заявою про скасування рішенння Третейського суду у строк визначений ч.5 ст. 454 ЦПК України, тобто менше ніж 90 днів з дня коли він довідався про рішення Третейського суду, тому вважає, що строки ним не пропущені.
Проте, на думку суду доводи вказані ОСОБА_1 є не досить обгрунтованими, оскільки зі змісту поданої ним заяви вбачається, що про прийняття оскаржуваного рішення Третейським судом він міг дізнатися і раніше.
Так, в заяві ОСОБА_1 зазначає, що 28.07.2006 року в день весілля доньки ОСОБА_7 та ОСОБА_2 він подарував їм кошти в сумі 30000 гривень для використання коштів на внесення забудовнику для пайової участі в будівництві по АДРЕСА_1 , на підставі чого ОСОБА_7 та ОСОБА_2 складено розписку від 30.07.2006 року, яка підписана лише ОСОБА_7 . Заявник вказує, що ці кошти були призначені для батьків та дитини, оскільки донька ОСОБА_7 була на шостому місяці вагітності. До заяви додав: копію додаткової угоди від 01.08.2006 р. про участь в будівництві м. Полтава АДРЕСА_1 , якою підтверджується пайова участь ОСОБА_7 та дитини в будівництві, копію приходного ордеру виданого забудовником ПСГП «Дігор» ОСОБА_7 про внесення коштів 30000 грн.
Проте, з того часу (протягом 14 років) ОСОБА_1 не цікавився використаттям вказаних коштів, які були подаровані ним в день весілля доньки ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .
Тому, наведені обставини безумовно свідчать про пропуск ОСОБА_1 встановленого п. 2 ч. 5 ст. 454 ЦПК України строку для подання заяви про скасування рішення третейського суду.
В свою чергу, клопотання про поновлення строків ОСОБА_1 не заявив.
Згідно ч. 7 ст. 454 ЦПК України, заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами п'ятою або шостою цієї статті, повертається.
З огляду на вищевикладене, у зв'язку з пропуском встановленого законом строку на оскарження рішення третейського суду, заява ОСОБА_1 про скасування рішення Третейського суду при асоціації підприємств альтернативної енергетики «Альтернатива» від 25 липня 2006 року та додаткового рішення від 04 серпня 2006 року у справі №2-17 2006 року підлягає поверненню.
Керуючись ст. ст. 42, 454 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Третейського суду при асоціації підприємств альтернативної енергетики «Альтернатива» від 25 липня 2006 року та додаткового рішення від 04 серпня 2006 року у справі №2-17 2006 року за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Дігор» до Колективного підприємства «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» про визнання права власності на незавершений об'єкт нерухомості та його реєстрацію, ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського приватного підприємства про стягнення боргу, звернення стягнення на майно та визнання права власності на стягнене майно та його реєстрації - повернути.
Ухвала набирає чинності з дня підписання та підлягає оскарженню протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду.
Суддя Полтавського апеляційного судуГ. Л. Карпушин