Справа № 554/6680/18 Номер провадження 11-сс/814/11/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
24 лютого 2020 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
із секретарем
судового засідання ОСОБА_5
за участі
прокурора ОСОБА_6
власника майна ОСОБА_7
адвоката ОСОБА_8
представника третьої особи
щодо майна якого
вирішується питання
про арешт - адвоката (апелянта) ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Полтава матеріали судового провадження за апеляційною скаргою представника третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт майна ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_9 , поданої в інтересах ОСОБА_10 , на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 7.08.2019,
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого.
Накладено арешт шляхом встановлення заборони відчуження, в тому числі проведення будь-яких нотаріальних та реєстраційних дій, відчуження, а також розпорядження майном, а саме на:
- 3-х кімнатну квартиру, АДРЕСА_1 , яка перебуває у приватній власності ОСОБА_11 ;
- 1/3 квартири АДРЕСА_2 , яка перебуває приватній власності ОСОБА_11 і розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;
- легковий автомобіль марки Volkswagen модель PASSAT номер шасі (кузова рами) НОМЕР_1 рік випуску 2013 реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебуває у власності ОСОБА_11 .
Виконання ухвали доручено старшому слідчому відділу розслідування особливо важливих злочинів СУ ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_12 .
Таке рішення слідчий суддя мотивував тим, що метою накладення арешту є збереження речових доказів, а саме майна, яке було предметом заповіту, законність посвідчення яких встановлюється на досудовому розслідуванні. Втручання у право власності, у даному випадку, виправдовує суспільний інтерес, оскільки існує реальна загроза відчуження вказаного майна третім особам, які не обізнані про можливо незаконне право їх набуття, що в подальшому може призвести до нанесення матеріальних збитків особі, яка буде визначена спадкоємцем.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 , просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді місцевого суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_12 , про арешт майна, яке належить спадкоємцю ОСОБА_10 .
Одночасно апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 7.08.2019.
Свої вимоги щодо поновлення строку на апеляційне оскарження адвокат ОСОБА_9 , мотивує тим, що оскаржувана ухвала слідчого судді від 7.08.2019 постановлена за відсутності ОСОБА_10 та його представника - адвоката ОСОБА_9 , а копію ухвали слідчого судді першої інстанції отримано 22.10.2019 з офіційного веб-порталу Судової влади України, а апеляційна скарга направлена на адресу Полтавського апеляційного суду 27.10.2019.
Щодо безпідставного накладення арешту на майно адвокат ОСОБА_9 посилається на те, що слідчий суддя не перевірив та не встановив наявність достатніх підстав того, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а також стороною обвинувачення не доведено тих обставин, що існують ризики втрати, знищення, перетворення, приховування, пошкодження, зникнення, пересування, передачі майна чи його відчуження.
Також апелянт зазначає, що слідчий суддя при постановленні оскаржуваного судового рішення не врахував рішення Київського районного суду м. Полтави від 7.12.2018, відповідно до якого ОСОБА_13 відмовлено в повному обсязі у задоволенні його позовних вимог про визнання заповітів ОСОБА_11 недійними, які складені останньою 22.06.2015 на ім'я ОСОБА_14 , посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_15 , реєстровий номер №769, 23.09.2015 на ім'я ОСОБА_10 посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_16 реєстровий номер №6454, яке 16.10.2019 Полтавським апеляційним судом залишено без змін.
Заслухавши суддю доповідача, представника третьої особи щодо майна якого вирішується питання про арешт - адвоката ОСОБА_9 , який просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав наведених в ній, прокурора ОСОБА_6 , який просив задовольнити апеляційну скаргу, оскільки на даний час відпала потреба в накладенні арешту так, як закрито кримінальне провадження № 120181700000000383 від 12.07.2018 у зв'язку з закінченням строку досудового розслідування. Одночасно прокурор просив врахувати, що 7.12.2018 Київський районний суд м. Полтави відмовив в повному обсязі ОСОБА_13 в задоволенні його позовних вимог про визнання заповітів недійними. Рішення суду набрало законної сили 16.10.2019. ОСОБА_13 і його представника - адвоката ОСОБА_8 , які просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги і повідомили, що ОСОБА_7 є власником майна померлої ОСОБА_11 , перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку.
З матеріалів судової справи вбачається, що оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена без участі ОСОБА_17 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 , що підтверджується довідкою Октябрського районного суду м. Полтава від 7.08.2019 (а.с.35).
Апелянт дізнався про оскаржувану ухвалу 22.10.2019 з офіційного веб-порталу Судової Влади України, а апеляційна скарга направлена конвертом через поштове відділення «Харків -61052» на адресу Полтавського апеляційного суду 27.10.2019, тому п'ятиденний строк на апеляційне оскарження рахується з 22.10.2019, а крайній термін подачі апеляційної скарги закінчується 27.10.2019 це вихідний день-неділя.
За ч. 7 ст. 115 КПК України закінчення строку, який обчислюється днями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, тому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді не був пропущений, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 395 КПК України якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, то п'яти денний строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
У відповідності до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається за для досягнення певної мети. Слідчим у клопотанні метою для арешту майна зазначено повноту, всебічність та неупереджене розслідування кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
В п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України зазначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та, в цьому випадку, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, на підставі наданих ініціатором клопотання матеріалів, повинен з'ясовувати обставини, визначені ч. 2 ст. 173 КПК України, зокрема, правову підставу для арешту майна.
Для з'ясування цих питань пов'язано із кваліфікацією злочину, що внесено до ЄРДР і саме це питання передує з'ясуванню визначених ст. 170 КПК України підстав та меті забезпечення кримінального провадження.
Так в суді апеляційної інстанції встановлено, що 12.07.2018 старшим слідчим СУ ГУНП в Полтавській області с-т. л-т. поліції ОСОБА_12 до ЄРДР за № 12018170000000383 були внесені відомості про злочин, передбачений ч.1 ст. 365-2 КК України, а саме за зловживання повноваженнями приватними нотаріусами Полтавського міського нотаріального округу, що завдало істотної шкоди інтересам окремих громадян (а.с.5).
Під час проведення досудового розслідування встановлено:
22.06.2015 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_18 посвідчено заповіт ОСОБА_11 , яка все своє майно, що буде належати ОСОБА_11 на день її смерті, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалось, а також все те, що ОСОБА_11 за законом буде мати право заповіла ОСОБА_14 (а.с.10).
23.09.2015 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_16 посвідчено заповіт ОСОБА_11 , яка все своє майно, що буде належати ОСОБА_11 на день її смерті, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалось, а також все те, що ОСОБА_11 за законом буде мати право заповіла ОСОБА_10 (а.с.9).
7.04.2017 ОСОБА_11 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 10.04.2017 № НОМЕР_3 , виданого Київським районним у м. Полтаві ВДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області (а.с.60).
Відповідно до інформаційної довідки 149302596 від 13.12.2018 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, у приватній власності ОСОБА_11 перебуває 3-х кімнатна квартира АДРЕСА_1 .
За даними інформаційної довідки від 13.12.2018 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна у приватній спільній частковій власності у ОСОБА_11 , перебуває 1/3 квартири АДРЕСА_4 .
Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 у власності ОСОБА_11 перебуває легковий автомобіль марки Volkswagen, модель PASSAT, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_1 , рік випуску 2013, реєстраційний номер (державний номерний знак) НОМЕР_5 .
16.07.2019, посилаючись на наведене вище старший слідчий СУ ГУНП в Полтавській області старший лейтенант поліції ОСОБА_12 за погодженням прокурора відділу Прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 звернувся з клопотанням до слідчого судді місцевого суду про накладення арешту на: 3-х кімнатну квартиру, АДРЕСА_1 , яка перебуває у приватній власності ОСОБА_11 ; 1/3 квартири АДРЕСА_2 , яка перебуває у приватній власності ОСОБА_11 і розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; легковий автомобіль марки Volkswagen модель PASSAT номер шасі (кузова рами) НОМЕР_1 рік випуску 2013 реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебуває у власності ОСОБА_11 , шляхом встановлення заборони відчуження, в тому числі проведення будь-яких нотаріальних та реєстраційних дій, відчуження, а також розпорядження майном з метою повноти, всебічності та неупередженого розслідування кримінального провадження. Слідчий у тому числі мотивував вказане клопотання тим, що у разі не накладення арешту на вказане вище майно, це може призвести до їх відчуження, іншими особами, які не обізнані про можливо незаконне право їх набуття, що в подальшому може бути спричинено нанесення іншим особам матеріальних збитків, а також для повного, всебічного та неупередженого розслідування кримінального провадження. (а.с.1-4).
7.08.2019 слідчим суддею суду першої інстанції задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_12 , погодженого прокурором відділу Прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 та накладено арешт шляхом встановлення заборони відчуження, в тому числі проведення будь-яких нотаріальних та реєстраційних дій, відчуження, а також розпорядження майном, а саме : 3-х кімнатну квартиру, АДРЕСА_1 , яка перебуває у приватній власності ОСОБА_11 ; 1/3 квартири АДРЕСА_2 , яка перебуває приватній власності ОСОБА_11 і розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; легковий автомобіль марки Volkswagen модель PASSAT номер шасі (кузова рами) НОМЕР_1 рік випуску 2013 реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебуває у власності ОСОБА_11 (а.с.36-38).
7.12.2018 Київський районний суд м. Полтави відмовив в повному обсязі ОСОБА_13 в задоволенні його позовних вимог про визнання заповітів ОСОБА_11 недійними, які складені останньою 22.06.2015 на ім'я ОСОБА_14 посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_15 , реєстровий номер №769, 23.09.2015 на ім'я ОСОБА_10 посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_16 реєстровий номер №6454. Рішення суду набрало законної сили 16.10.2019.
16.10.2019 Полтавським апеляційним судом в складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах задоволено частково апеляційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_14 . Рішення Київського районного суду м. Полтави від 07 грудня 2018 року залишено без змін, яким суд першої інстанції відмовив в повному обсязі ОСОБА_13 в задоволенні його позовних вимог про визнання заповітів ОСОБА_11 , від 22.06.2015, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_18 , 23.09.2015, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_16 - недійними. (а.с.83-88).
Задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов висновку, що існують достатні підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, а саме майна, яке було предметом заповіту, законність посвідчення яких встановлюється на досудовому розслідуванні зазначаючи, що втручання у право власності, у даному випадку, виправдовує суспільний інтерес, оскільки існує реальна загроза відчуження вказаного майна третім особам, які не обізнані про можливо незаконне право їх набуття, що в подальшому може призвести до нанесення матеріальних збитків особі, яка буде визначена спадкоємцем.
З таким рішенням слідчого судді суду першої інстанції погодитися неможливо з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення, слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_12 , погодженого прокурором відділу Прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 та накладаючи арешт на: : 3-х кімнатну квартиру, АДРЕСА_1 , яка перебуває у приватній власності ОСОБА_11 ; 1/3 квартири АДРЕСА_2 , яка перебуває приватній власності ОСОБА_11 і розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; легковий автомобіль марки Volkswagen модель PASSAT номер шасі (кузова рами) НОМЕР_1 рік випуску 2013 реєстраційний номер НОМЕР_2 який перебуває у власності ОСОБА_11 не врахував приписи ч. 3 ст. 170 КПК України відповідно до яких арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Проте у клопотанні слідчий, ставлячи вимогу про накладення арешту на рухоме і нерухоме майно належне померлій ОСОБА_11 , посилаючись на те, що такий захід забезпечення кримінального провадження необхідно застосувати з метою повноти, всебічності та неупередженого розслідування кримінального провадження, не зазначає, що вказане майно є речовими доказами у кримінальному провадженні №12018170000000383 від 12.07.2018 і постанови про визнання цього майна речовими доказами не додано ні слідчому судді ні колегії суддів.
Слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого в порушення ст. 173 КПК України не врахував того, що у кримінальному провадженні №12018170000000383 від 12.07.2018 майно на яке просять накласти арешт не визнано речовими доказами і слідчим у клопотанні метою для накладення арешту майна не зазначено, що арешт необхідний для збереження речового доказу і, що це майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
На думку апеляційного суду такий підхід органу досудового розслідування до процесу доказування у кримінальному провадженні не повинен компенсуватись за рахунок обтяження законних прав та інтересів власника майна, а також істотного обмеження закріпленої Конституції України непорушності права власності.
7.11.2019 старший слідчий СУ ГУНП в Полтавській області старший лейтенант поліції ОСОБА_12 виніс постанову про закриття кримінального провадження № 12018170000000383 від 12.07.2018 у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування.
Відповідно до даної постанови під час досудового розслідування не здобуто об'єктивних даних, які б свідчили про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365-2 КК України приватними нотаріусами ОСОБА_16 і ОСОБА_15 та встановлено, що в діях приватного нотаріуса ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , і відсутні наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, корисливий мотив та не представляється за можливе встановити спеціальну мету - отримання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.
При винесенні 7.11.2019 постанови про закриття кримінального провадження № 12018170000000383 старшим слідчим СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_12 не було вирішено питання про арешт рухомого і нерухомого майна належного ОСОБА_11 накладеного у даному кримінальному провадженні.
Колегія суддів зазначає, що кримінальні процесуальні правовідносини виникають, змінюються та припиняються на підставі норм кримінального процесуального права. Закриття кримінального провадження є юридичним фактом, який припиняє кримінальні процесуальні відносини. Зокрема, після прийняття означеного процесуального рішення арешт майна, застосований у кримінальному провадженні (кримінальній справі) як засіб його забезпечення, втрачає відповідну концептуальну властивість. Разом з цим, публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження, з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.
Отже, рішення про скасування арешту майна, у межах кримінального провадження, після закриття справи є безспірним й безальтернативним з огляду на припинення кримінальних процесуальних правовідносин, що узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2019 (справа № 202/1452/18), 24.04.2018 (справа №202/5044/17), 28.11.2018 (справа №636/959/16-ц), 12.12.2018 (справа № 640/17552/16-ц) відповідно до яких, у разі, якщо арешт на майно накладено у порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише у порядку кримінального судочинства. І такий порядок захисту прямо передбачений нормами КПК України і є ефективним.
Водночас слід зазначити, що відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2019 (справа № 202/1452/18), 24.04.2018 (справа №202/5044/17), 28.11.2018 (справа №636/959/16-ц), 12.12.2018 (справа № 640/17552/16-ц) оцінку правомірності процесуального документа, ухваленого в порядку кримінального судочинства, не може бути надано у порядку іншого у тому числі цивільного судочинства, оскільки обмеження прав апелянта щодо рухомого і нерухомого майна відбулося у порядку кримінального судочинства на підставі ухвали суду та КПК України, передбачено порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності органу досудового розслідування.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, так як арешт накладено не обгрунтовано і відпала потреба у його накладенні, а ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 , поданої в інтересах ОСОБА_10 - задовольнити, а ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 7.08.2019 про накладення арешту на майно ОСОБА_11 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого ОСОБА_12 , погодженого прокурором ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, належного ОСОБА_11 , а саме: - 3-х кімнатну квартиру, АДРЕСА_1 , яка перебуває у приватній власності ОСОБА_11 ; - 1/3 квартири АДРЕСА_2 , яка перебуває приватній власності ОСОБА_11 і розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; - легковий автомобіль марки Volkswagen модель PASSAT номер шасі (кузова рами) НОМЕР_1 рік випуску 2013 реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебуває у власності ОСОБА_11 .
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3