Іменем України
27 лютого 2020 року м. Кропивницький
справа № 385/197/19
провадження № 22-ц/4809/247/20
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Мурашка С. І.,
за участю секретаря судового засідання Сорокіної Н. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Волощук Володимир Володимирович, на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області (суддя Панасюк І. В.) від 31 жовтня 2019 року,
Короткий зміст позовних вимог
12 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про зміну черговості одержання права на спадкування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позову зазначається, що після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, що складається з транспортного засобу, придбаного померлим спільно з позивачкою під час проживання однієї сім'єю без реєстрації шлюбу. Факт проживання спадкодавця та позивачки однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2000 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджується рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 19 вересня 2018 року. Позивачка стверджує, що 01 квітня 2015 року ОСОБА_4 встановлено інвалідність третьої групи строком до 01 травня 2017 року та рекомендовано заходи щодо відновлення працездатності, а саме: «Д» нагляд невролога, амбулаторне та стаціонарне лікування в неврологічному відділенні ЦРЛ, санаторно-курортне лікування. Під час проходження комп'ютерної томографії головного мозку 17 січня 2017 року у ОСОБА_4 виявлено правосторонній ішемічний інсульт, порушення мозкового кровообігу на рівні середньої мозкової артерії, остеохондроз шийного відділу хребта. Спадкодавець також хворів на гіпертонічну хворобу ІІІ ступеня, більше року перебував у лежачому стані та не міг самостійно пересуватися навіть на короткі відстані, потребував сторонньої допомоги, без якої не міг самостійно забезпечувати необхідні для життя потреби, тобто перебував у безпорадному стані внаслідок вказаної важкої хвороби, що стало причиною смерті. Позивачка вважає себе спадкоємцем четвертої черги за законом. Оскільки вона здійснювала опіку над ОСОБА_4 , матеріально забезпечувала останнього, здійснювала догляд за ним, тому вважає, що має право вимагати зміни черговості одержання права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду
Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зміну черговості одержання права на спадкування відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для задоволення позову про зміну черговості отримання права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами), 2) матеріальне забезпечення спадкодавця, 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріальне вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири, 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3, 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачкою в ході судового розгляду цієї справи не доведено наявності зазначених вище фактів у їх сукупності, а саме не доведено факту опікування, матеріального забезпечення ОСОБА_4 протягом тривалого часу та перебування останнього в безпорадному стані. Оскільки, на переконання суду, позивачка не довела наявності тих обставин, на які посилалася як на підставу своїх вимог, вимога про зміну черговості одержання права на спадкування задоволенню не підлягає.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати як таке, що винесене з порушенням норм процесуального і матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зміну черговості одержання права на спадкування задовольнити в повному обсязі.
Згідно доводів апеляційної скарги, суд неповно та неналежно надав оцінку наявним у матеріалах справи доказам, зокрема, щодо фактів перебування спадкодавця у безпорадному стані, здійснення позивачкою опіки над спадкодавцем та матеріального забезпечення ОСОБА_4 позивачкою протягом тривалого часу. Стверджується про те, що позивачка довела суду наявність двох обставин, необхідних для задоволення позову, а саме: 1) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріальне вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 2) опікування, матеріальне забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу. Враховуючи наведене, позивачка вважає доведеними ті факти, що вона опікувала спадкодавця та надавала йому матеріальну допомогу. Вказано, що орієнтовний розрахунок судових витрат при підготовці апеляційної скарги склав 6285,10 грн.
Узагальнені доводи і заперечення учасників справи та позиції учасників справи в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції
27 лютого 2020 року на електронну адресу суду надійшли заперечення представника відповідачаОСОБА_2 - адвоката Савранчука С.Л., згідно з якими останній просить апеляційний суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Крім того, адвокатом Савранчуком С.Л. подано заяву про розгляд справи без участі відповідача та його представника.
Відповідач ОСОБА_3 не скористались своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, подати до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу. Відповідачка, яка належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи (а.с. 169-170), в судове засідання не з'явилася.
Позивачка особисто в судове засідання не з'явилася, а її представник - адвокат Волощук В.В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:
ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Салькове Гайворонського району Кіровоградської області помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина, що складається з транспортного засобу ВАЗ 2115.
Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 19 вересня 2018 року встановлено факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в період з 2000 року по день його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .
01 квітня 2015 року ОСОБА_4 було встановлено інвалідність третьої групи через загальне захворювання строком до 01 травня 2017 року. Медико-санітарною експертною комісією (МСЕК) рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності хворого, зокрема, «Д» нагляд невролога, амбулаторне, стаціонарне лікування в неврологічному відділенні ЦРЛ, санаторно - курортне лікування.
17 січня 2017 року в ОСОБА_4 стався правосторонній ішемічний інсульт, порушення мозкового кровообігу на рівні середньої мозкової артерії справа, діагностовано остеохондроз шийного відділу хребта 2 ступеню.
ОСОБА_4 хворів на гіпертонічну хворобу III ступеня, яка стала причиною смерті останнього.
Згідно інформації, наданої Гайворонським відділом обслуговування громадян ГУ ПФУ в Кіровоградській області в період з 01 січня 2017 року по 30 квітня 2018 року ОСОБА_4 було нараховано пенсію в загальному розмірі 24 241,16 грн.
Судом першої інстанції також з'ясовано, що спільних дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не мали.
Спадкоємцями першої черги за законом ОСОБА_4 є його діти - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
На підставі рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 19 вересня 2018 року, яким встановлено факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу спадкодавця та позивачки протягом 18 років, ОСОБА_1 є спадкоємцем 4 черги спадкування за законом.
Позивачка та відповідач ОСОБА_2 звернулись в нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини, відповідачка ОСОБА_3 відмовилась від прийняття спадщини шляхом подачі до нотаріальної контори відповідної заяви.
Апеляційний суд додатково встановив такі обставини:
Як вбачається з наданої до суду першої інстанції копії виписки з акта огляду МСЕК до довідки серії 12 ААА №174514, 28 квітня 2017 року за результатами повторного огляду ОСОБА_2 встановлено першу Б групу інвалідності строком до 01 травня 2018 року (а.с. 106). За висновком експертної комісії про умови та характер праці інваліда, ОСОБА_2 потребував стороннього догляду.
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Відповідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітомабо за законом (ст. 1217 ЦК України).
За правилами ст. 1223 ЦК України уразі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261- 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Згідно зі ст. 1261 ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).
Частиною 2 ст. 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно з ч. 2 ст. 1259 ЦК Українифізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умовами, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
У абз. 3 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування»судам роз'яснено, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Застосування наведеної норми права, з урахуванням принципу змагальності цивільного судочинства, вимагає доведення позивачем факту проживання з спадкодавцем однією сім'єю, опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу, а також перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, зумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем відповідно до вимог процесуального закону наявності зазначених вище обставин у їх сукупності, що стало підставою для відмови у позові. Так, суд вважав недоведеними факти опікування, матеріальне забезпечення спадкодавця позивачкою протягом тривалого часу, а також перебування ОСОБА_4 у безпорадному стані.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Однак, оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам процесуального закону з огляду на наступне.
Колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо недоведеності перебування ОСОБА_4 у безпорадному стані.
Так, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги наявну в матеріалах справи копію виписки з акта огляду МСЕК до довідки серії 12 ААА №174514 від 28 квітня 2017 року, згідно з якою ОСОБА_2 встановлено першу Б групу інвалідності строком до 01 травня 2018 року та зазначено, що ОСОБА_2 потребує стороннього догляду.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (тут і надалі - в редакції, чинній на момент повторного огляду МСЕК ОСОБА_2 ) інвалід - особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
У ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров'я особі, визнаній інвалідом, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
Перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від міри втрати здоров'я інваліда та обсягів потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді.
До підгрупи Б першої групи інвалідності належать особи з високою мірою втрати здоров'я, значною залежністю від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій і які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.
У абз. 3 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Отже, встановлення висновком МСЕК ОСОБА_2 першої групи інвалідності підгрупи Б є належним підтвердженням того, що спадкодавець з 28 квітня 2017 року та до моменту смерті перебував у безпорадному стані.
Частиною 2 ст. 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
З матеріалів справи вбачається, що факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу позивачки та ОСОБА_4 з 2000 року і по день смерті останнього 27 квітня 2018 року встановлено рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 19 вересня 2018 року (а.с. 10-11), яке згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України має преюдиційне значення для розгляду даної справи.
Отже, в силу вимог процесуального закону не підлягають доказуванню ті обставини, що у вказаний в судовому рішенні період ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, були пов'язані спільним побутом і мали спільні права та обов'язки, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Згідно з ч. 9 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства, а ч. 1 ст. 55 СК України передбачено, зокрема, що сімейні відносини подружжя мають будуватися на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Зазначаючи у оскаржуваному рішенні про недоведеність позивачкою факту опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг таких як спілкування, поради, консультації, поздоровлення зі святами тощо, а також надання будь-якої іншої допомоги, яка має матеріальне вираження - прибирання приміщення, приготування їжі тощо, суд першої інстанції вказаного вище не врахував та дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем факту опіки над спадкодавцем.
Крім того, суд не дав належної оцінки показанням допитаних ним свідків, які підтвердили ту обставину, що впродовж хвороби ОСОБА_4 позивачка проживала з ним і надавала необхідну допомогу та піклувалася про нього.
Переконливих доказів на підтвердження того, що догляд, допомогу та піклування на постійній основі спадкодавцю надавала інша особа, а не позивачка, матеріали справи не містять.
Доводи ОСОБА_2 , викладені у письмових запереченнях на позов, про те, що його рідна тітка (сестра спадкодавця) ОСОБА_5 постійно опікувалася здоров'ям ОСОБА_2 , а позивачка жодної медичної допомоги йому не надавала, не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження належними у справі доказами. Більш того, зі свідчень ОСОБА_5 , наданих в ході судового розгляду даної справи судом першої інстанції, вбачається, що допомога ОСОБА_2 надавалась її чоловіком і мала несистемний та недовготривалий характер.
При цьому позивачка опікувалася ОСОБА_4 та надавала йому допомогу щонайменше з 28 квітня 2017 року (з часу коли МСЕК встановлено, що він потребує стороннього догляду) по день його смерті.
Доводи апеляційної скарги у відповідній частині визнаються апеляційним судом обґрунтованими, натомість висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають обставинам справи.
Разом з тим, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем тривалого матеріального забезпечення спадкодавця.
Всупереч вимогам процесуального закону щодо доказів і доказування в цивільному процесі, позивачкою не надано до суду належних та достатніх доказів на підтвердження тривалого в часі матеріального забезпечення нею спадкодавця.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка отримувала більше порівняно зі спадкодавцем пенсійне забезпечення, не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки сам факт отримання спадкодавцем доходу (а.с. 94) а також те, що вони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, то відповідно до ч. 2 ст. 60, ст. 74 СК України отримувані ними пенсії являлися об'єктом спільної сумісної власності, що виключає можливість матеріального забезпечення позивачкою ОСОБА_2 .
Докази того, що позивачка витрачала особисті кошти на потреби спадкодавця і він потребував цього у справі відсутні.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги в цій частині, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.
Оскільки для задоволення позову про зміну черговості права на спадкування за законом необхідна встановлена судом сукупність умов, визначених у ч. 2 ст. 1259 ЦК України, недоведеність позивачем матеріального забезпечення спадкодавця впродовж тривалого часу виключає можливість задоволення такого позову.
Отже, судом правильно відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Разом з тим, рішення суду має містити вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Однак, суд першої інстанції хоча і дійшов до правильного по суті висновку, але неповно з'ясував всі фактичні обставини справи.
Враховуючи наведене, вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення - зміні в мотивувальній його частині.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції неповно з'ясування обставин, що мають значення для справи у зв'язку з чим дійшов висновків, які не в повній мірі відповідають обставинам справи, хоча й правильно відмовив у задоволенні позову.
Помилковість мотивів правильного рішення являється підставою для його зміни.
Про судові витрати
Хоча суд апеляційної інстанції і змінює мотиви рішення суду першої інстанції, але залишає незмінною його резолютивну частину, а тому підстав для перерозподілу судових витрат та покладення їх на відповідачів повністю або частково немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384ЦПК України, суд
Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Волощук Володимир Володимирович, задовольнити частково.
Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2019 року змінити виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текс постанови складено 12 березня 2020 року.
Головуючий О.Л. Карпенко
Судді А.М. Головань
С.І. Мурашко