Провадження № 11-кп/803/1171/20 Справа № 190/139/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 березня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
в режимі відеоконференції:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , на ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040550000953
від 07 грудня 2019 року, щодо
ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м.П'ятихатки
Дніпропетровської області, громадянина України,
який проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, -
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2020 року задоволено клопотання прокурора та продовжено ОСОБА_9 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 04 квітня 2020 року.
Мотивуючи ухвалене рішення суд посилався на те, що існують ризики, передбачені п.п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України, про що свідчить обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні злочину, віднесеного до категорії тяжкого, вчинення злочину відносно неповнолітнього потерпілого в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження та зумовлює наявність суспільного інтересу до вчиненого кримінального правопорушення.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 та змінити на такий, що не пов'язаний з позбавленням волі.
Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що прокурором не доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Зазначає, що жодний ризик у клопотанні прокурора не доведений, так само, як і жодний з них в ухвалі суду не обґрунтований.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 , захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без зміни.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах провадження №190/139/20, 06 лютого 2020 року в судовому засіданні П'ятихатським районним судом Дніпропетровської області в порядку ст.331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, що виразилось в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, а саме умисному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 та доводи захисників щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що вони є також обґрунтованими.
Так, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років, злочин вчинив в стані алкогольного сп'яніння відносно неповнолітнього, а отже, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, існує реальний ризик того, що він може здійснити спроби переховування від суду.
Також, ОСОБА_9 може незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження з метою зміни показів на його користь, оскільки з деякими свідками перебуває у дружніх стосунках, чим буде перешкоджати встановленню істини в даному кримінальному провадженні.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема про те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також, апеляційним судом враховується характер кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому та практику Європейського суду з прав людини п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою, та обвинуваченим і його захисниками в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Доводи захисника ОСОБА_6 щодо відсутності належного обґрунтування ризиків в клопотанні прокурора, є безпідставними, оскільки у своєму клопотанні прокурором вказані доводи на підтвердження заявлених ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та те, що ризики, які були наявні при застосуванні обвинуваченому запобіжного заходу, не зменшились.
Посилання захисника ОСОБА_6 на відсутність доказів, що підтверджують причетність ОСОБА_9 до даної справи апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при подальшому розгляді кримінального провадження та прийнятті остаточного рішення за результатами судового розгляду.
Зазначені в апеляційній скарзі захисника доводи та підстави, згідно з якими він просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Підстав для застосування судом до ОСОБА_9 більш м?якого запобіжного заходу апеляційний суд не вбачає з огляду на вищевикладені мотиви.
Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали суду, не вбачається, тому апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що не підлягає скасуванню, а отже, в задоволенні вимог апеляційної скарги обвинуваченого слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2020 року, якою обрано ОСОБА_9 строк тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ _________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4