13.03.2020 Справа № 756/9678/17
№756/9678/17-ц
№2/756/558/19
12 грудня 2019 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Шевчука А.В.,
при секретарях: Марценюк А.І., Мушкетик І.В.,
Гордієнко А.А.
за участі: позивача ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я,
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування 55 236 грн. 64 коп. матеріальної шкоди заподіяної пошкодженням автомобіля «ВАЗ-2114» д/н НОМЕР_1 в ДТП, витрат на правову допомогу при розгляді адміністративного матеріалу у розмірі 7 100 грн., витрат пов'язаних з оплатою за проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1266 грн., витрат за направлення телеграм з повідомленням про час та місце проведення авто товарознавчого дослідження у розмірі 172 грн. 03 коп., інфляційних втрат за період з 13.05.2015 року по 30.04.2017 року в розмірі 13 449 грн. 24 коп., 3% річних за період з 13.05.2015 року по 31.05.2017 року у розмірі 3 405 грн., втраченого заробітку у розмірі 8 525 грн. 79 коп., витрат на придбання ліків у розмірі 1022 грн. 30 коп., а також відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 25 000 грн., витрат по оплаті судового збору у розмірі 901 грн., 77 коп. та 8000 грн. витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказував, що 12.05.2015 року близько 22 год. 45 хв. в м. Києві на перехресті пр. Оболонського та пр. Московського сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «DAEWOO NUBIRA» д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та автомобілем «ВАЗ-2114» д/н НОМЕР_1 під керуванням позивача.
Згідно постанови Оболонського районного суду м. Києва від 21.06.2016 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та пошкодженні транспортних засобів, при цьому провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у зв'язку з закінченням термінів притягнення до адміністративної відповідальності.
За твердженням позивача за представництво його інтересів, як потерпілого при розгляді справи про адміністративне правопорушення ним було сплачено за надання правової допомоги 7 100 грн., які він просить стягнути в межах розгляду даної цивільної справи з ОСОБА_3 .
В результаті зіткнення, належний позивачу автомобіль отримав значні механічні пошкодження, що підтверджується висновком експертного дослідження №579 від 27.11.2015 року за яким вартість матеріального збитку складає 55 236 грн. 64 коп. і, на думку позивача, має бути компенсована заподіювачем шкоди у повному обсязі, так само, як вартість проведеного експертного дослідження у розмірі 1266 грн. та 172 грн. 03 коп. витрат пов'язаних із відправленням телеграм відповідачу з повідомленням про проведення автотоварознавчого дослідження.
Крім того, на думку позивача на спірні правовідносини поширюється дія ст. 625 ЦК України, а тому позивач нараховує на суму матеріальної шкоди визначеної у експертному дослідженні в 55 236 грн. 64 коп. 3% річних за період прострочення оплати з 13.05.2015 року до 31.05.2017 року у розмірі 3 405 грн., а також інфляційну втрату з суми матеріального відшкодування за період з 13.05.2015 року до 30.04.2017 року, яка за підрахунками позивача склала 13 449 грн. 24 коп.
Також, за твердженням позивача в результаті ДТП йому було заподіяно тілесних ушкоджень, а саме: забій правої гомілки та лівої ключиці, крайовий перелом зовнішньої щиколотки правої ноги, що потягло за собою необхідність придбання ліків на 1022 грн. 30 коп., а також втрату заробітку у розмірі 8 525 грн. 79 коп.
Розмір втраченого заробітку позивач обраховує в порядку ч.1 ст. 1195 ЦК України та за постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року, як різницю між середньою заробітною платою за два останні місяці з фактично нарахованими сумами разом з лікарняними та реально виплаченими коштами.
Заподіяну моральну шкоду ОСОБА_1 оцінив в 25 000 грн. обґрунтовуючи її перенесеними емоційними та душевними стражданнями та витратами пов'язаними з відновленням фізичного та психічного стану.
Крім того, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 901 грн., 77 коп. за подання позовної заяви та 8000 грн. витрат на правову допомогу, які також просив стягнути із заподіювача шкоди ОСОБА_3 .
Хоча позивачу достовірно відомо про існування на момент ДТП договору цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3 в НАСК «ОРАНТА» позивач не отримав страхового відшкодування від страхової компанії, а тому вважає, що його право на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір укладений на користь третіх осіб.
Таким чином, позивач свідомо, на власний розсуд вибрав спосіб захисту свого права шляхом звернення про повне відшкодування шкоди виключно до особи, яка її завдала.
В судовому засіданні позивач та представник позивача категорично наполягали на задоволенні позовних вимог та стягненні сум відшкодування у повному обсязі саме із заподіювача шкоди ОСОБА_3
ОСОБА_3 в судовому засіданні акцентував увагу на тому, що на момент ДТП його цивільно-правова відповідальність була застрахована в НАСК «ОРАНТА», він дотримався вимог Закону та повідомив страхову компанію про страховий випадок, а тому погодився про можливість стягнення із нього лише суми, яка перевищує розмір ліміту страхового відшкодування визначеного в полісі. Решту вимог вважає необґрунтованими та безпідставними.
З огляду на підтверджені відомості про наявність чинного полісу про цивільно-правову відповідальність на момент ДТП у заподіювача шкоди в НАСК «ОРАНТА», при цьому враховуючи категоричну позицію позивача та його представника судом обговорено та залучено НАСК «ОРАНТА» до участі у справі лише у якості третьої особи.
Представник НАСК «ОРАНТА» в судове засідання не з'явився, повідомлялись про час та місце розгляду справи належним чином, надали суду пояснення у яких вказували про правомірну відмову у виплаті страхового відшкодування.
Суд, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази встановив наступне.
12.05.2015 року близько 22 год. 45 хв. ОСОБА_3 керуючи автомобілем «DAEWOO NUBIRA» д/н НОМЕР_2 в м. Києві на перехресті пр. Оболонського та пр. Московського порушив вимоги п. 1.5, 2.3.(б), 16.6 ПДР України, а саме виконуючи лівий поворот в напрямку проспекту Героїв Сталінграду, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не надав дорогу автомобілю «ВАЗ-2114» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався у зустрічному напрямку прямо, що призвело до зіткнення вказаних транспортних засобів та отримання механічних пошкоджень.
Згідно з постановою Оболонського районного суду м. Києва від 21.06.2016 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду м. Києва від 09.12.2016 року, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та пошкодженні транспортних засобів, при цьому провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у зв'язку з закінченням термінів притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Право власності ОСОБА_1 на автомобіль «ВАЗ-2114» д/н НОМЕР_1 підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3
Право володіння ОСОБА_3 автомобілем «DAEWOO NUBIRA» д/н НОМЕР_2 підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами у судовому засіданні.
Оцінивши зібрані по справі і досліджені у судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про те, що ДТП сталося з вини ОСОБА_3 .
Згідно висновку експертного дослідження №579 від 27.11.2015 року здійсненого Українською Автомобільною Корпорацією «Укр Авто» на замовлення ОСОБА_1 матеріальна шкода завдана власнику автомобіля «ВАЗ-2114» д/н НОМЕР_1 в результаті його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді складає 55 236 грн. 64 коп. При цьому, за проведення експертного дослідження сплачено 1266 грн. та 172 грн. 03 коп. за направлення телеграм з повідомленням про час та місце проведення авто товарознавчого дослідження, що підтверджується відповідними квитанціями.
З матеріалів справи вбачається, що 23.03.2015 року між ОСОБА_3 та ВАТ НАСК «ОРАНТА» укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів про що було видано Поліс №АІ/7885497. За цим Договором забезпечений транспортний засіб автомобіль «DAEWOO NUBIRA» д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_3 є особою, цивільно-правова відповідальність якого застрахована при експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Згідно вказаного договору, НАСК «ОРАНТА» взяла на себе обов'язок, при настанні страхового випадку, відповідно до встановленого ліміту відповідальності, відшкодувати у встановленому Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкоду заподіяну життю, здоров'ю, майну третім особам.
Зі змісту ст. 1194 ЦК України вбачається, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність лише в разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 9 цього ж Закону ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Згідно до ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу причетний до такої пригоди, зобов'язаний:
невідкладно повідомити у строк не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
В судовому засіданні встановлено, що після скоєння ДТП ОСОБА_3 негайно повідомив страхову компанію ВАТ НАСК «ОРАНТА». 13.03.2015року така заява зареєстрована за № 2962 та надано договір страхування ТЗ, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, протокол виявлення, огляду та тимчасового затримання.
За страховим полісом №АІ/7885497 ліміт відповідальності страховика ВАТ НАСК «ОРАНТА» за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) складає 50 000 грн. із нульовою франшизою, а за шкоду заподіяну життю та здоров'ю 100 000 грн.
Таким чином, з огляду на положення Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та підтвердження дотримання вимог положень цього Закону заподіювачем шкоди, обов'язком страхової компанії є виплата страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика щодо сум заподіяної матеріальної шкоди та шкоди життю і здоров'ю.
При цьому, в судовому засіданні з'ясовано, що страховою компанією якій було достовірно відомо про страховий випадок 13.05.2015 року в якому було пошкоджено два автомобіля DAEWOO NUBIRA д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 та автомобіль марки ВАЗ-2111 д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 останньому було сплачено лише 1022 грн. 30 коп. в рахунок понесених витрат на придбання ліків.
Зі змісту ч.1 ст. 33 ЦПК України вбачається, що суд замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача лише за клопотанням позивача.
У судовому засіданні позивачем та представником позивача після підтвердження наявності у ОСОБА_3 Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль DAEWOO NUBIRA д.н.з. НОМЕР_2 не заявлено клопотання про заміну відповідача у справі, або ж залучення ВАТ НАСК «ОРАНТА» у якості співвідповідача, більше того акцентовано увагу суду, що відшкодування у повному обсязі має здійснювати саме ОСОБА_3 .
Зі змісту діючого законодавства та дійсної судової практики вбачається, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав договір страхування і сплатив страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
У відповідності до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Таким чином, оскільки, ОСОБА_1 звертається із позовними вимогами лише до заподіювача шкоди, цивільна відповідальність якого застрахована, а розмір вимог відшкодування матеріальної шкоди перевищив межі ліміту відповідальності страховика лише на 5 236 грн. 64 коп., позовні вимоги про відшкодування ОСОБА_3 матеріальної шкоди підлягають до задоволення частково, саме в цій частині.
Також, на думку суду на користь позивача мають бути стягнуті з заподіювача шкоди 1266 грн. за проведення експертного дослідження та 172 грн. 03 коп. за направлення телеграм з повідомленням про час та місце проведення авто товарознавчого дослідження.
При цьому, в даній справі, суд не досліджує доказів та не дає оцінки правомірності дій страхової компанії ВАТ НАСК «ОРАНТА» щодо вимог до переліку документів та подальшої відмови у виплаті ОСОБА_1 страхових сум за чинним Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, оскільки позивач не пред'являє жодних вимог та не виказує претензій до страхової компанії.
В судовому засіданні ОСОБА_3 не заперечував та погодився компенсувати 5 236 грн. 64 коп. в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди на виконання положень ст. 1194 ЦК та п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яка є різницею між розміром шкоди та лімітом відшкодування визначеним у страховому полісі, при цьому зазначив, що вказана сума не була узгоджена з позивачем.
З матеріалів справи вбачається, що після ДТП на місце події була викликана швидка медична допомога, яка оглянула ОСОБА_1 , про те останнього не було госпіталізовано до лікарняного закладу, в зв'язку із відсутністю у нього тілесних ушкоджень.
13.05.2015 року ОСОБА_5 звертався за медичною допомогою до травмпункту КМКЛ № 8 м. Києва. Після проведеного огляду встановлено діагноз - забій правої гомілки та забій лівої ключиці.
Лише 23.05.2015 року ОСОБА_5 звернувся до Оболонського РУ із заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення передбаченого ч. І ст.286 КК України. При цьому, 26.05.2015 року після звернення до поліклініки за місцем проживання ОСОБА_1 встановлено діагноз крайовий перелом зовнішньої щиколотки правої ноги.
В постанові про закриття кримінального провадження від 07.10.2015 року старшого слідчого ВР ДТП СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві, старшого лейтенанта міліції Гопчук А.В. (а.с. 50) зазначено, що кримінальне провадження підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.
За вказаною постановою згідно висновку судово-медичної експертизи у ОСОБА_1 на момент його первиного звернення 13.05.2015 року за медичною допомогою виявлено наступні тілесні ушкодження: синці у ділянці правого гомілково-ступеневого суглобу і верхньої третини правої гомілки (без уточнення морфології - розмірів, форми, кольору). Вказані тілесні ушкодження не є небезпечними для життя і спричинення цих тілесних ушкоджень не перешкоджало ОСОБА_6 виконувати певний обсяг активних дій - рухатися, ходити тощо.
Стосовно звернення ОСОБА_7 за медичною допомогою 26.05.2015 року та встановлення діагнозу «крайовий перелом зовнішньої кісточки правої гомілки; посттравматичний деформуючий остеоартроз правого гомілково-ступеневого суглобу», експерт звертає увагу на те, що вивчена ним медична документація не містить жодних об'єктивних клінічних даних. Більше того, після додаткового дослідження було відмічено наявність додаткової кістки (вкрай рідкісного варіанту розвитку). Тобто, наявність цієї кістки помилково оцінювалась клінічними лікарями як наслідки травматизації та відповідно, встановлювався діагноз «перелом». Але, дані динамічного рентгенологічного дослідження, майже за 5 місяців від моменту ДТП свідчить про те, що вказана кістка була до подій 12.05.2015 року (ідентична рентгенологічна картина у порівняні з іншими кісткам обох гомілково-ступеневих суглобів). Таким чином, експертом на підставі таких досліджень було встановлено відсутність ознак порушення анатомічної цілісності вказаних кісток правої гомілки та стопи, а тому встановлені 26.05.2015 року клінічними лікарями діагнози не є обґрунтованими та доведеними, так як не підтверджуються об'єктивними даними рентгенографії у динаміці.
Норма на яку посилається позивач у позовній заяві ч. 1 ст.1195 ЦК України передбачає зобов'язання відшкодування шкоди потерпілому в розмірі втраченого ним заробітку (дохід) внаслідок втрати загальної працездатності, в зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням і здоров'я. Але у висновку експерта та в постанові про закриття кримінального провадження зазначено, що ОСОБА_1 при ДТП отримав легкі тілесні ушкодження, а перебування його на тривалому лікарняному було помилкою лікарів, що ніяк не пов'язано з ДТП, яке відбулося 12.05.2015 року в якому визнано винуватим ОСОБА_3 .
Більше того, згідно довідок ПАТ «Київський вітамінний завод» (а.с. 20-22) ОСОБА_1 перебуваючи на лікарняних отримав виплати за лікарняними листками.
Стаття 625 ЦК України регулює зобов'язальні правовідносини, тобто поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч. 5 ст. 11 ЦК України, в якій йдеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань.
Відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю.
Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності. Більше того, сума можливого матеріального відшкодування не є узгодженою між потерпілою особою та заподіювачем шкоди і не може бути остаточно визначена до ухвалення рішення у справі.
Таким чином, дія ч. 2 ст. 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з ОСОБА_3 3% річних у розмірі 3 405 грн. та інфляційних втрат із суми визначеної позивачем матеріальної шкоди у розмірі 13 449 грн. 24 коп. не підлягає задоволенню.
Ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за якою страховиком відшкодовується потерпілому-фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду заподіяну здоров'ю.
Відповідно до ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, відшкодовується незалежно від вини фізичної особи яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_3 заподіяної моральної шкоди законні і обґрунтовані.
При цьому, суд не погоджується із розміром відшкодування визначеним ОСОБА_8 .
Згідно п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95" Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду N 5 від 25.05.2001 ) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості .
Таким чином, суд, враховуючи факт участі позивача в ДТП та заподіяння позивачу легких тілесних ушкоджень, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що діями ОСОБА_3 позивачу заподіяно моральну шкоду на суму 5 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно до п.1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог.
Зазначені витрати мають бути документально підтвердженні та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені вимог про відшкодування таких витрат.
З доданих до позовної заяви документів вбачається, що права та інтереси позивача в даній цивільній справі представляє - адвокат Занудін С.М.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з ОСОБА_3 витрат на правову допомогу за представництво інтересів потерпілого в справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності у розмірі 7100 грн. не підлягає до задоволення.
Пунктом 5.1 Договору про надання правової допомоги №21/04/17 від 21.04.2017 року передбачено сплата клієнтом гонорару у розмірі 8000,00 грн. у день підписання договору.
Правова допомога полягає у представництві інтересів клієнта в Оболонському суді м. Києва у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди від ДТП та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я.
З огляду на положення ст. 141 ЦПК України та часткове задоволення позову, суд вважає можливим стягнути з ОСОБА_3 в рахунок витрат понесених на правову допомогу в межах розгляду даної цивільної справи 752 грн. та 85 грн. в рахунок компенсації сплаченого судового збору, що є сумами пропорційними до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 11, 625, 1166, 1167, 1187, 1194, 1195 ЦК України, ст.ст. 3, 9, 22, 26-1, 33, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (проживає: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (ідентифікаційний код: НОМЕР_4 , проживає: АДРЕСА_2 ) в рахунок різниці відшкодування заподіяної матеріальної шкоди 5 236 (п'ять тисяч двісті тридцять шість) грн. 64 коп., витрати пов'язані з оплатою авто товарознавчого дослідження у розмірі 1 266 (одна тисяча двісті шістдесят шість) грн., витрати пов'язані з направленням телеграми з повідомленням про час та місце проведення авто товарознавчого дослідження у розмірі 172 (сто сімдесят дві) грн. 03 коп., в рахунок компенсації заподіяної моральної шкоди 5000 (п'ять тисяч) грн. та частину витрат на правову допомогу у розмірі 752 (сімсот п'ятдесят дві) грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (проживає у АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (ідентифікаційний код: НОМЕР_4 , проживає: АДРЕСА_2 ) 85 (вісімдесят п'ять) грн. в рахунок компенсації сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 13.03.2020 року.
Суддя А.В. Шевчук