Справа 336/1321/20
Провадження № 2-о/336/100/2020
11 березня 2020 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі:
головуючої судді: Жупанової І.Б.
за участі секретарки судового засідання: Палубінської К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Шевченківський районний у місті Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Міністерства юстиції України Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Заявник, ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту розірвання шлюбу з громадянкою ОСОБА_2 .
В своїй заяві зазначив, що 23 вересня 2011 року, відділом державної реєстрації актів про шлюб Сімферопольського міського управління юстиції Автономної республіки Крим, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , було зареєстровано шлюб та видано відповідне свідоцтво Серії НОМЕР_1 .
13 листопада 2018 року, на підставі спільної заяви подружжя, відділом записів актів цивільного стану м. Сімферополя Департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, вказаний шлюб між заявником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, про що видане свідоцтво Серії НОМЕР_2
11.02.2020 року, заявник звернувся до Шевченківського районного у місті Запоріжжі відділу державної реєстрації актів цивільного стану з проханням про видачу належного документу про розірвання шлюбу, але відповіді так і не отримав, у зв'язку з чим виникла необхідність звернення до суду із заявою про встановлення факту розірвання шлюбу.
Заявник подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні заяви поданої в порядку окремого провадження наполягав, доводи викладені в ній підтримав.
Представником заінтересованої клопотань чи заперечень до матеріалів справи не подавалось.
Внаслідок неявки в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши заяву, вивчивши матеріали справи, вважає, що вона підлягає повному задоволенню, виходячи з обставин, зазначених заявницею, які знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи в суді.
Відповідно до ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України в порядку окремого провадження суд розглядає, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Як врегульовано п.5 ч.1 ст. 315, ч.2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення;. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Крім того, за змістом ч.1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Суд також при розгляді справи виходить з наступного нормативного обґрунтування.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами, передбаченими на тимчасово окупованій території, є недійсними і не створює правових наслідків.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Частинами 1, 2, 3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суди можуть встановлювати факти реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, народження і смерті, якщо в органах РАГС не зберігся відповідний запис чи відмовлено в його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акта громадського стану.
Відповідно до п. 18 цієї Постанови рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Згідно ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: зокрема сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;
Судом встановлено, що, 23 вересня 2011 року, відділом державної реєстрації актів про шлюб Сімферопольського міського управління юстиції Автономної республіки Крим, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , було зареєстровано шлюб та видано відповідне свідоцтво Серії НОМЕР_1 .
13 листопада 2018 року, на підставі спільної заяви подружжя, що не мають спільних неповнолітніх дітей, відділом записів актів цивільного стану м. Сімферополя Департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, вказаний шлюб між заявником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, про що видане свідоцтво Серії НОМЕР_2 .
11.02.2020 року, заявник звернувся до Шевченківського районного у місті Запоріжжі відділу державної реєстрації актів цивільного стану з заявою про видачу належного документу про розірвання шлюбу, проте вказана заява задоволена не була, що підтверджується копією рекомендованого листа, описом вкладення та накладною № 6907108922254.
Як встановлено з свідоцтва Серії НОМЕР_2 заява про розірвання шлюбу була подана в тому числі громадянкою ОСОБА_2
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 р. «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Також, Європейський суд з прав людини у справах «Кіпр проти Туреччини» та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать». При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]».
Враховуючи викладену практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за можливе застосувати названі «намібійські винятки» в контексті оцінки документів про розірвання шлюбу, виданих установою, що знаходиться на окупованій території, як доказів, оскільки суд виходить з того, що можливості збору доказів розірвання шлюбу на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право спадкування, право укладення шлюбу, тощо.
Як встановлено судом в інший спосіб заявник не може підтвердити факт розірвання шлюбу, з громадянкою ОСОБА_2 і обґрунтовано звернувся до суду із заявою в порядку окремого провадження, та оскільки спору про права на час розгляду заяви не встановлено, суд дійшов висновку про необхідність її задоволення.
Встановлення зазначеного факту має для заявника юридичне значення, оскільки дозволить реєстрацію шлюбу з іншою особою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12-13, 19, 76-80, 95, 247, 256, 293, 315, 319, 258-259, 263-265, 272-273 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт розірвання шлюбу з 13.11.2018 року укладеного між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований 23 вересня 2011 року у відділі державної реєстрації актів про шлюб Сімферопольського міського управління юстиції Автономної республіки Крим, Україна, актовий запис № 1106.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення (із врахуванням п.15.5 Перехідних положень).
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копію судового рішення надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Суддя Жупанова І.Б.