16.03.2020 Справа № 337/5153/19
Провадження № 2/337/340/2020
16 березня 2020 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя
у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.
за участю секретаря Побережної О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, судових витрат,
25.11.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми за договором позики, судових витрат. В обґрунтування позову зазначив, що відповідачка ОСОБА_2 21.05.2019 року взяла у нього в борг за договором позики грошові кошти у сумі 500 доларів США та зобов'язалася їх повернути у строк до 21.07.2019 року, але до теперішнього часу грошові кошти не повернула, тому просив стягнути з відповідача 500 доларів США за договором позики та сплачену суму судового збору.
Ухвалою від 09.01.2020 року по справі відкрито провадження, визначено про розгляд справи у спрошеному провадженні з викликом сторін.
03.02.2020 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідачка позовні вимоги не визнає. Грошові кошти вона дійсно взяла, написала про це розписку, але гроші брала для інтересів сім'ї, оскільки в той час з позивачем ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі. Просить у задоволенні позову відмовити.
07.02.2020 року від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що суму 500 доларів США він позичив відповідачці з грошових коштів, які отримав від продажу власної квартири, а тому вони не належать до спільного майна подружжя, гроші отримано за договором позики. ОСОБА_2 позичала гроші не на потреби родини, а на свій бізнес, так як зареєстрована як приватний підприємець. Сам факт укладання шлюбу, або його розірвання, не звільняє особу від виконання обов'язків за договором позики.
12.03.2020 року відповідачка ОСОБА_2 надала суду заперечення на відповідь, у яких зазначила, що вважає грошові кошти, отримані за договором позики майном, яке набуте у період шлюбу, тому просила позов залишити без задоволення.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 двічі у призначені судові засідання не з'явилася. Надала суду відзив на позовну заяву, у якому також просила розглянути справу у її відсутності.
Враховуючи вказане вище, суд вважає за можливе ухвалити по справі рішення у відсутності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши та надавши належну оцінку зібраним по справі доказам, встановив наступне.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ст. 76 ЦПК України)
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. ст. 81 ЦПК України).
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 21.05.2019 року взяла в борг за договором позиви у ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 500 доларів США та зобов'язалася їх повернути до 21.07.2019 року ( а.с.8).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей.
Згідно з вимогами ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
За правилами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Таким чином, заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому, з огляду на положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України, а також ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
З цього приводу Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, яку викладено у постанові від 04.07.2018 року у справі № 14-134цс18 вказавши, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Як вбачається із правової позиції, що викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року по справі № 373/2054/16-ц, за змістом ч. 1 ст. 1046 ЦК України позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості. За правилами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самі кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом.
Суд не вбачає підстав відступати від вищевикладеної правової позиції.
Отже, зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що в наданій позивачем розписці зазначена сума позики 500 доларів США, розписка є дійсною,ніким не оскарженою.
Оцінивши всі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку,що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 500 доларів США підлягають задоволенню, оскільки розмір боргу за договором позики, підтверджується розпискою.
Посилання відповідачки у відзиві на позовну заяву про те, що вона отримала грошові кошти в інтересах сім'ї та для сім'ї, ніякими доказами не підтверджені, а з самого тексту розписки вбачається, що грошові кошти у сумі 500 доларів США, ОСОБА_2 отримала особисто у позику, та зобов'язалася їх повернути у строк до 21.07.2019 року. Посилання про отримання грошових коштів у позику для потреб сім'ї, розписка не містить.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат, варто зазначити наступне.
Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються у тому числі і з судового збору. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп., тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. 133, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ,ІПН НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) суму 500 ( п'ятьсот) доларів США за договором позики, а також сплачену суму судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене в Запорізький апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Г.Є.Гнатик