смт. Новомиколаївка
Іменем України
16 березня 2020 рокуСправа № 322/1432/19
Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Гасанбекова С.С. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу
за позовом:акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»
до:ОСОБА_1
про:стягнення заборгованості.
24 грудня 2019 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.06.2010 у розмірі 69 553,70 грн. станом на 30.10.2019, яка складається з наступного: 488,90 грн. - заборгованість за кредитом; 60 896,53 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 4 380,00 грн. - заборгованість за пенею; штрафи: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 3 288,27 грн. - штраф (процентна складова).
Ухвалою судді від 15.01.2020, після отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, було відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень та вирішено провести розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 06.06.2010, згідно з якою отримав кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Копії Витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» та Витягу з «Тарифів Банку» позивач додав до позовної заяви.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно з якими обслуговується відповідач.
Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПриватБанку, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 30.10.2019 має заборгованість в розмірі 69 553,70 грн.
На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає.
Викладені у позовній заяві обставини, як зазначив позивач, підтверджуються наступними доказами: розрахунком заборгованості; копією заяви позичальника; витягом з «Тарифів Банку»; витягом з «Умов та правил надання банківських послуг».
Виходячи з наведеного, посилаючись на норми ст.ст. 509, 525 - 527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1050, 1054 ЦК України та умови укладеного між сторонами договору, позивач просив задовольнити позов.
Копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками відповідач отримав 08.02.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач у строк, встановлений судом, не надав відзиву на позов, а також не надіслав до суду будь-яких заяв чи клопотань.
Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін учасники справи на заявили.
Згідно з ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
За змістом ст. 13 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
При цьому, частиною 1 статті 275 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Виходячи з наведених норм ЦПК України, враховуючи відсутність будь-яких клопотань сторін, судом вирішено продовжити розгляд даної справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.
З огляду на викладене, суд також не вбачає підстав, передбачених ч. 4 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України, для заочного розгляду справи, який може проводитися лише у випадку розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини цивільної справи, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,
встановив:
06.06.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання банківських послуг, який складається із заяви клієнта, пам'ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів, що підтверджується заявою-анкетою відповідача від 06.06.2010.
Відповідно до зазначеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку.
Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості, станом на 30.10.2019 відповідач через неналежне виконання умов договору від 06.06.2010 має заборгованість у розмірі 69 553,70 грн., а саме: 488,90 грн. - заборгованість за кредитом; 60 896,53 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 4 380,00 грн. - заборгованість за пенею; штрафи: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 3 288,27 грн. - штраф (процентна складова). Дана заборгованість утворилась станом на 31.07.2019 та залишалась незмінною по 30.10.2019
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України, під час розгляду даної справи суд враховує висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 342/180/17 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 82998244), та зазначає таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив.
У заяві позичальника від 06.06.2010 року процентна ставка не зазначена. Проте, умови кредитування визначені у довідці про умови кредитування з використанням платіжної карти «кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, підписаній відповідачем 06.06.2010, що відтак є складовою кредитного договору. А саме: базова процентна ставка на місяць (нараховується на залишок заборгованості, виходячи з 360 днів на рік) - 2,5 %; пеня за несвоєчасність погашення заборгованості: пеня = пеня(1) + пеня(2), де пеня(1) = (базова процентна ставка за договором/30 - нараховується за кожний день прострочення кредиту; пеня(2) = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. на місяць, нараховується 1 раз на місяць, за наявності прострочення за кредитом або процентах 5 і більше днів при виникнення заборгованості на суму 50 грн. і більше; штраф за порушення строків платежів за будь-яким з грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів: 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги посилався також на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті: https://privatbank.ua як невід'ємну частини кредитного договору від 06.06.2010.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цьому документі, що доданий банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (06 червня 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.
За таких обставин наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщених на сайті: https://privatbank.ua як невід'ємна частина спірного договору, які містяться в матеріалах даної справи, не підписаний відповідачем, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 06 червня 2010 року шляхом підписання заяви-анкети.
Виходячи з наведеного, суд надає оцінку правовідносинам сторін за кредитним договором від 06.06.2010 виключно за умовами, які були погоджені сторонами цього договору у заяві-анкеті відповідача від 06.06.2010 та довідці про умови кредитування з використанням платіжної карти «кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, підписаній відповідачем 06.06.2010 (далі - Довідка). Доказів інформування відповідача про зміну умов кредитування, зазначених у Довідці, позивач суду не надав.
Розрахунком заборгованості, доданим до позовної заяви, підтверджується факт отримання відповідачем кредиту в розмірі 488,90 грн. Дана заборгованість станом на 29.07.2011 стала простроченою та не змінювалась в подальшому.
За період з 06.06.2010 по 26.02.2015 відповідач платежів на погашення заборгованості за кредитом не здійснював.
27.02.2015 відповідачем сплачено 587,06 грн., 31.03.2015 відповідачем сплачено 10,00 грн., 01.04.2015 відповідачем сплачено 415,20 грн., 15.06.2015 відповідачем сплачено 1 881,60 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.
За період з 06.06.2010 по 28.02.2014 проценти за договором нараховувалися позивачем відповідно до ставки, зазначеної у Довідці - 2,5% на місяць (30% на рік), проте виходячи з 365 днів на рік, а не з 360, як передбачено Довідкою, що не погіршує становища відповідача. Так, наприклад, на 01.02.2014 розмір нарахованих процентів склав: 30%/365дн*27дн*4,889 = 10,85 грн. Станом на 28.02.2014 розмір заборгованості за процентами склав 547,27 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.
Проте, починаючи з 01.03.2014, розмір нарахованих відповідачу процентів за кредитним договором не відповідає вихідним даним, наведеним у розрахунку заборгованості. Так, наприклад, на 01.03.2014 розмір нарахованих процентів, відповідно до передбачених Довідкою умов, мав би складати: 30%/360дн*27дн*4,889 = 11,00 грн., натомість у розрахунку заборгованості зазначено 55,61 грн. При цьому безпідставно нараховано проценти на поточну заборгованість з 01.03.2014 по 31.03.2014 у розмірі 2,50 грн., якої взагалі не було у вказаному періоді.
Отже, за період з 01.03.2014 по 01.05.2015 (426 днів) розмір нарахованих процентів за кредитним договором складає: 30%/360дн*426дн*4,889 = 173,56 грн., а загальна сума заборгованості станом на 01.05.2015 за процентами складає: 547,27 + 173,56 = 720,83 грн.
Крім цього, з доданого до позовної заяви розрахунку випливає, що починаючи з 05.02.2013 позивач нараховував щомісячну пеню(2) в розмірі 50 грн., замість передбачених довідкою 30 грн. За період з 05.02.2013 по 01.02.2015 проведено 25 таких щомісячних нарахувань пені, отже сума зайво нарахованої пені за цей період становить: 25*20 = 500 грн. Згідно з розрахунком, станом на 01.02.2015 сума пені становить 2120,00 грн., а відтак дійсний розмір пені на вказану дату дорівнює: 2120 - 500 = 1 620,00 грн.
З урахуванням сплати відповідачем 27.02.2015 заборгованості в розмірі 587,06 грн. сума пені на вказану дату становить: 1 620,00 - 587,06 = 1 032,94? грн.
У період з 28.02.2015 по 01.04.2015 проведено 2 щомісячних нарахування пені за завищеною ставкою на загальну суму 100 грн., відтак сума зайво нарахованої пені за цей період становить: 2*20 = 40 грн, а дійсний розмір нарахованої пені за цей період: 100 - 40 = 60 грн. При цьому, відповідач за вказаний період сплатив заборгованість в розмірі 425,20 грн. Отже, станом на 01.04.2015 сума пені становить: 1 032,94? + 60,00 - 425,20 = 667,74 грн.
01.05.2015 відповідачу нараховано пеню в розмірі 50 грн., відтак сума зайво нарахованої пені за цей період становить 20, дійсний розмір нарахованої пені за цей період: 50 - 20 = 30 грн., а загальний розмір пені становить 667,74 + 30 = 697,74 грн.
Нарахування позивачем пені(1) з розрахунку заборгованості не вбачається.
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за договором станом на 15.06.2015 складала: 488,90 (основний борг) + 720,83 (проценти) + 697,74 (пеня) = 1 907,47 грн, а з урахуванням сплати відповідачем 15.06.2015 заборгованості в розмірі 1 881,60 грн., залишок заборгованості відповідача на вказану дату дорівнював: 1 907,47 - 1 881,60 = 25,87 грн., що є сумою основного боргу.
З огляду на викладене, починаючи з 16.06.2015 по 31.07.2019 (1507 днів), що є кінцевою датою нарахування процентів, згідно з доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості, проценти відповідачу слід нараховувати виходячи з суми заборгованості за кредитом у розмірі 25,87 грн., що становить: 30%/360дн*1507дн*0,2587 = 32,49 грн.
Розмір пені(1) за період з 16.06.2015 по 31.07.2019 (1507 днів) становить: 2,5%/30*1507 = 125,58%*25,87 = 32,49 грн.
Розмір пені(2), що нараховується щомісячно за наявності заборгованості на суму 50 грн. і більше та становить 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. на місяць, визначається судом так. Розмір процентів за місяць на суму заборгованості за кредитом з 16.06.2015 становить: 30%/360дн*30дн*0,2587 = 0,65 грн. Сума заборгованості за договором становить: 25,87 + 32,49 = 58,36 грн. Таким чином, заборгованість на суму більше 50 грн. існувала протягом: 58,36 - 50,00 = 8,36/0,65 = 13 місяців. Отже сума пені(2) за 13 місяців становить: 13*30 = 390,00 грн.
Загальна сума пені складає: 390 + 32,49 = 422,49? грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Оскільки загальна сума пені в сім разів перевищує розмір заборгованості відповідача за кредитом і процентами, суд визнає за необхідне зменшити загальний розмір пені до 100,00 грн.
За змістом ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 25.07.2018 по справі № 631/1348/16-ц (реєстраційний № судового рішення у ЄДРСР 75690098).
Таким чином, стягненню з відповідача підлягає лише пеня, що нараховується першочергово, а саме за кожний день прострочення, на відміну від штрафу, що за умовами укладеного між сторонами договору застосовується при порушенні строків платежів більш ніж на 30 днів.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню на суму 158,36 грн., з яких: 25,87 грн. - основна сума боргу; 32,49 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 100,00? грн. - пеня.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До позовної заяви додано платіжне доручення від 12.12.2019, яким підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1 921,00 грн., отже, враховуючи часткове задоволення позову на суму 158,36 грн., що становить 0,23% від заявленої позивачем суми, розмір судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 1 921,00*0,23% = 4,42 грн.
Інші судові витрати, понесені учасниками справи, відсутні.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 258, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
вирішив:
1. Позов акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 06 червня 2010 року станом на 30 жовтня 2019 року в розмірі 158,36 грн. (сто п'ятдесят вісім гривень 36 коп.), а саме: 25,87 грн. - основна сума боргу; 32,49 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 100,00 грн. - пеня.
3. В задоволенні решти позову - відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір в сумі 4,42 грн. (чотири гривні 42 коп.).
5. Реквізити учасників справи:
- позивач: акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570;
- відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду через Новомиколаївський районний суд Запорізької області.
Повне судове рішення складено 16 березня 2020 року.
Суддя С.С. Гасанбеков