Тарутинський районний суд Одеської області
Справа №514/2022/19
Провадження по справі № 2/514/25/20
13 березня 2020 року смт Тарутине
Тарутинський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Тончевої Н.М.,
при секретарі - Образенко Т.М.,
розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у підготовчому засіданні в залі суду смт Тарутине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Калачівської сільської ради Тарутинського району Одеської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, а саме: будівлю корівнику, розташовану за адресою: комплекс будівель та споруд АДРЕСА_1 НОМЕР_1 , будівля № НОМЕР_2 на території Калачівської сільської ради Тарутинського району Одеської області, що складається з одного приміщення площею 776,60 кв.м.
Свої вимоги мотивує тим, що він у вересні 2004 року придбав у ЗАТ «Українець» нерухоме майно, а саме будівлю корівнику, розташовану за адресою: комплекс будівель та споруд № АДРЕСА_2 , будівля № НОМЕР_2 на території Калачівської сільської ради Тарутинського району Одеської області. Позивач обслуговує будівлю до теперішнього часу, тобто добросовісно та відкрито володіє вказаним майном понад 15 років., робить поточний ремонт, сплачує кошти за оренду земельної ділянки. Згідно довідки Тарутинського РБТІ право власності на вказану будівлю корівнику не зареєстровано. ЗАТ «Українець» на теперішній час ліквідовано, тому позивач позбавлений можливості зареєструвати право власності на вказане майно.
Зазначене стало підставою для звернення позивачки до суду з вказаним позовом.
Позивач в судове засідання не з'явився, на розгляд суду від позивача надійшла заява з проханням розглянути справу в його відсутність, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача Калачівської сільської ради Тарутинського району Одеської області у судове засідання не з'явився. На адресу суду надійшла заява від представника відповідача, в якій він зазначив, що згоден з позовними вимогами позивача та просить розглянути справу без його участі.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що на засіданні правління ЗАТ «Українець» від 26 серпня 2004 року вирішено продати будівлю корівнику АДРЕСА_3 за 12000 гривень (а.с.6-7).
Згідно квитанції від 21 вересня 2004 року ОСОБА_1 сплатив ЗАТ «Українець» 12000 гривень за будівлю корівника (а.с.8).
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 10 серпня 2006 року внесено судове рішення про припинення юридичної особи ЗАТ «Українець», що не пов'язано з її банкрутством (а.с.9-12).
З довідки КП «Тарутинське районе бюро технічної інвентаризації» Тарутинської районної ради Одеської області №200 від 05 червня 2019 року вбачається, що право власності на будівлю корівнику, розташовану за адресою комплекс будівель та споруд АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 на АДРЕСА_5 Калачівської АДРЕСА_6 не зареєстровано (а.с.24).
Будівлі корівнику (МВРХ) №4, якою користується з 2004 року ОСОБА_1 , яка розташована за межами населеного пункту села Калачівка Тарутинського району Одеської області у 2018 році було привласнено адресу : комплекс будівель та споруд № НОМЕР_1 , будівля № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою Калачівської сільської ради Тарутинського району Одеської області №135 від 11 січня 2020 року.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.
Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині першій ст.344 ЦК України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним.
Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків.
При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.
Зазначена правова позиція знайшла своє відображення в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 р. № 24-150/0/4-13 « Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав ».
Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Також, зазначеною постановою роз'яснено порядок застосування норм, передбачених статтею 344 ЦК України, а саме:
пунктом 9 передбачено, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК;
пунктом 11 передбачено, що враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК);
пунктом 13 передбачено, що можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади;
пунктом 14 передбачено, що виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю. Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Тож, оскільки судом було встановлено, що попередній власник майна або його правонаступник відсутні, та воно ніде не перебуває на балансі, саме Калачівська сільська рада Тарутинського району Одеської області є належним відповідачем по справі, оскільки зазначене майно розташовано на території Калачівської сільської ради Тарутинського району Одеської області.
Таким чином, беручі до уваги наявні докази, суд прийшов до висновку, що позивач ОСОБА_2 добросовісно заволодів спірним майном, а саме будівлею корівнику (МВРХ) №4, якій привласнено адресу : комплекс будівель та споруд АДРЕСА_2 , будівля № НОМЕР_2 та безперервно, відкрито володіє нею вже більше десяти років.
З огляду на вищевказане, дослідивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд прийшов до висновку, що існують підстави для визнання за позивачем права власності в порядку набувальної давності на зазначену будівлю корівнику, а тому позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13,81,89,142,200, 206, 264,265,268,272, 273, 315, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Калачівської сільської ради Тарутинського району Одеської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовольнити у повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 право власності за набувальною давністю на будівлю корівнику, розташовану за адресою комплекс будівель та споруд АДРЕСА_2 , будівля № НОМЕР_2 на території Калачівської сільської ради Тарутинського району Одеської області, згідно технічного паспорту, виготовленого станом на 20 лютого 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Тарутинський районний суд Одеської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Тончева