Дата документу 12.03.2020
Cправа № 937/59/20
Провадження № 2/937/1141/20
12 березня 2020 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді - Бахаєва І.М.,
за участю секретаря судового засідання - Фурсової Л.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб з відповідачкою, вказуючи, що подружнє життя не склалось, збереження його неможливо, тому що в родині відсутні взаємоповага, взаєморозуміння, різні погляди на життя. Від даного шлюбу сторони не мають неповнолітніх дітей.
У підготовче судове засідання позивач не з'явився, від нього надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутності, на позові наполягає, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка в підготовче судове засідання не з'явилася, від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням заяв сторін про слухання справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 200 ПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясування обставин справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому у цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Судом встановлено, що 10 вересня 1993 року відділом ЗАГС Мелітопольського міськвиконкому Запорізької області був зареєстрований шлюб між позивачем по справі - ОСОБА_1 та відповідачкою - дошлюбне прізвище ОСОБА_3 , актовий запис № 1040, про що свідчить копія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 /а.с.5/.
Від даного шлюбу сторони не мають неповнолітніх дітей.
З літа 2019 року сторони однією сім'єю не проживають, спільне господарство не ведуть.
Як встановлено судом, причиною розпаду сім'ї стало те, що сторони втратили почуття любові та поваги один до одного, мають різні погляди на сімейне життя, що призвело до втрати взаєморозуміння та взаємоповаги.
Намірів до відновлення шлюбних відносин сторони не мають.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України шлюб розривається, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Таким чином, в ході розгляду справи, судом була перевірена наявність відповідних підстав для розірвання шлюбу і суд переконався у дійсному волевиявленні позивача та відповідача.
Також судом враховується той факт, що один із членів сім'ї (чоловік чи жінка) або обоє мають право звернутися із заявою в суд про розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України) й це право підлягає судовому захисту.
Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, та примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно із положеннями п. 3 ч. 2 ст. 18, ст. 51, ч. 3 ст. 56, ч. 1 ст. 110 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.
Враховуючи викладене та задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам.
Однією з причин припинення шлюбу є його розірвання. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду (ч. 3 ст. 105 СК України).
Крім того, вирішуючи питання щодо витрат по справі, суд керується вимогами ст. 141 ЦПК України, однак враховуючи те, що позивач в позовній заяві не ставить питання щодо стягнення понесених судових витрат, суд вважає за можливе залишити їх за ним.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 18, 24, 51, 56, 104, 105, 110, 112 СК України, ст.ст. 8, 9, 10, 12, 18, 82, 89, 141, 200, 206, 247, 258, 263-265, 268, 280-285, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 10 вересня 1993 року відділом ЗАГС Мелітопольського міськвиконкому Запорізької області, актовий запис № 1040.
Прізвище сторін після розірвання шлюбу залишити без змін.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням пп. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні відомості учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Мелітополя Запорізької області, громадянин України, РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Мелітополя Запорізької області, громадянка України, РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ