Дата документу 04.03.2020
Справа № 334/6882/19
Провадження № 2/334/1302/20
04 березня 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Козлової Н.Ю.
при секретарі Манюхіні О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення коштів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з нього аліментів на утримання дитини та коштів на своє утримання до досягнення дитиною трирічного віку, оскільки вона перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, якій не виповнилося три роки.
В позові позивачка зазначала, що з відповідачем ОСОБА_2 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 24.11.2018 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3 . А з березня 2019 року шлюбні відносини між нею та відповідачем фактично припинилися, вони мешкають окремо, спільного господарства не ведуть.
З часу припинення шлюбних відносин дитина проживає разом з матір'ю у м.Запоріжжя ( у батьків позивача), а відповідач переїхав та проживає в Одеській області, там і працює.
Позивачка наголошувала, що вона не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не має можливості самостійно утримувати себе. Їй допомагають її батьки, у яких вона проживає.
Відповідач не бажає брати участі в утриманні дитини, коштів не надсилає. На утримання дружини також відмовляється надавати матеріальну допомогу хоча він має таку можливість, оскільки за контрактом проходить службу у Державній прикордонній слуг України (Південне регіональне управління, Одеський прикордонний загін, прикордонної служби «Курортне»), отримує достойну платню. Відповідач має задовільний стан здоров'я та не має на утриманні інших дітей.
Підсумовуючи викладене, позивачка просила суд задовольнити її позов у повному обсязі, стягнувши з відповідача аліменти на утримання сина в розмірі ј частини усіх видів заробітків та ј частину заробітку відповідача на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.
У судовому засіданні позивачка просила суд задовольнити її вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позові та з врахуванням тих пояснень та письмових доказів, які надані у відповіді на відзив.
Відповідач у судове засіданні не з'явився, надав суду відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що він не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання сина у розмірі ј частини його доходів, а проти утримання дружини заперечує, оскільки він має непрацездатних батька та бабусю, які є пенсіонерами та не мають незадовільний стан здоров'я, а тому він змушений їм допомагати у тому числі й матеріально. Тому просить суд частково задовольнити вимоги позивача.
Представник відповідача у судовому засіданні доводив позицію свого довірителя та пояснював суду, що ОСОБА_2 просто не може надавати допомогу своїй дружині, оскільки на його утриманні ще знаходяться двоє осіб, а саме: Батько - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є інвалідом 2 групи (інвалід армії), що підтверджується його пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 , яке видане 08.12.2016 року - довічно та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 , яке видане 23.03.2011 року. Той факт, що батько та бабуся проживають разом з відповідачем підтверджується довідкою виданою Маразліївською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області, від 03 січня 2020 року за № 3, відповідно до якої вбачається, що я ОСОБА_2 проживає за адресою:; АДРЕСА_1 та має наступний склад сім'ї: Батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсіонер, інвалід 2 групи, Бабуся ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..
Представник відповідача звернув увагу суду, що батько відповідача знаходиться в дуже поганому стані, у зв'язку із чим йому дуже часто потрібне не дешеве лікування та перебування у лікарні, та він без фінансової допомоги не може це забезпечити своїми коштами. Так само і бабуся, не здатна в повній мірі себе забезпечити, оскільки вона так само потребує стороннього уходу, та догляду, так як в неї проблеми зі здоров'ям, а саме зі шлунком, що підтверджується копією виписного епікризу. Отже в разі задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача коштів на її утримання він не зможе допомагати матеріально батьку та бабусі, що призведе до неминучих та незворотних погіршень їхнього стану здоров'я.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши надані сторонами письмові докази по справі та усі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, врахувавши предмет та підставу позову, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступних підстав:
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд, відповідно до ст. ст. 81, 13, ч.5 ст.263 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Положення ст.4 ЦПК України, ст. 15 ЦК Україні, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав а також охоронюваних законом інтересів судом.
Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов'язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині надання доказів на підтвердження позовних вимог.
Згідно зі ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За вимогами ст.ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Так, факт, що сторони перебувають у шлюбі підтверджується копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 , який зареєстровано 24.11.2018 року, Білгород - Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .
З довідки виданої відповідачу вбачається, що ОСОБА_2 за контрактом проходить службу у Державній прикордонній слуг України (Південне регіональне управління, Одеський прикордонний загін, прикордонної служби «Курортне»), середній заробіток якого складає 13837,74 гривень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями ст. 181 СК визначено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч. 3ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при призначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;інші обставини, що мають істотне значення.
Одночасно частиною другою зазначеної статті СК України в редакції від 08.07.2017 року встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Верховний суд України в п.п. 15, 17 Постанови Пленуму «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року за № 3 роз'яснив, що відповідно до ст. 180 СК батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених ст.ст. 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 р. та яка набула чинності для України 27.09.1991 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та за ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, не суперечать фактичним обставинам справи, наявність обов'язку відповідача сплачувати аліменти на утримання дитини до досягнення нею віку повноліття, з якою проживає дитина, беручи до уваги, позицію сторін а також те, що відповідач фізично здоровий, працює та має стабільний дохід у вигляді заробітної плати, керуючись вимогами ст.ст.84, 180-183СК України, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача, аліментів на користь позивачки на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1/4 частини щомісячного доходу відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 25.09.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача коштів на утримання дружини в розмірі ј частини заробітку відповідача до досягнення дитиною трирічного віку, суд дійшов до наступного висновку:
Згідно з ст. 75 СК України, право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 84 СК України дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що сину ОСОБА_3 , 2019 року народження, який проживає з позивачем, не виповнилось трьох років, суд вважає, що позивачка має право на утримання від чоловіка, тому з нього слід стягнути аліменти у розмірі 1/6 частини заробітку відповідача до досягнення дитиною трьох років.
При цьому, суд враховує, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня 2020 року становить 2102 гривні.
Позивач отримує щомісячно допомогу від держави на суму 860 грн., а тому грошові кошти в сумі 2300 (1/6 частина від заробітку відповідача), які будуть стягуватись з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 будуть максимально сприяти в отриманні позивачем коштів, близьких до прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Висновок суду про можливість відповідача сплачувати вказаний розмір аліментів на утримання дружини суд робить на підставі вищенаведених доводів.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідач не надав суду доказів на спростування доводів позивача та висновків суду.
Так, відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження його дійсно важкого майнового стану та фінансових труднощів, у зв'язку з утриманням своїх батька та баби, не надано докази майнового стану цих осіб, зокрема розміру їх пенсій та можливо інших доходів, а також не підтверджено відсутність у них інших осіб, які за чинним законодавством зобов'язані допомагати їм матеріально та утримувати їх.
Відповідачем не надано жодних належних доказів, які б свідчили про те, що дійсно вказані особи дійсно потребують матеріальної допомоги та саме зі сторони Відповідача.
У судовому засіданні позивачем доведено, що у ОСОБА_4 , батька відповідача є також і інші діти, а саме: донька, сестра ОСОБА_8 , яка також у відповідності до норм сімейного законодавства України зобов'язана утримувати свого непрацездатного батька і не важливо проживає вона з ним чи ні. ОСОБА_4 (батько відповідача) має працездатну дружину.
Бабуся відповідача - ОСОБА_6 має трьох повнолітніх дітей, серед яких і мати Відповідача, які також утримують свою непрацездатну матір.
Посиланні відповідача, що у його баби діагнозовані певні хвороби, суд не взяв до уваги, оскільки дані хвороби датовані в 2011 та в 2016 році. Жодного належного доказу того, що ці ж хвороби діагнозтовані в 2019 році або в 2020 році, суду не надано.
Відповідачем не надано жодного належного доказу проходження лікування як батька так й бабусі у 2019 - 2020 роках та не підтверджено жодним чином вартість цього лікування.
Суд розцінює заперечення відповідача щодо утримання дружини як намагання ухилитися від виконання, покладених на нього обов'язків щодо її утримання, які викликані особистими стосунками між ними.
За таких обставин, суд дослідивши надані докази у їх сукупності вважає за можливе задовольнити позовні вимоги частково, стягнувши з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до досягнення дитиною трьох років.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при поданні позову до суду про стягнення аліментів, то суд стягує його з відповідача по справі на підставі ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного керуючись ст.ст.12,13,81,259,263,264,265 ЦПК України, ст.ст.75, 84, 105,110,112 СК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення коштів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народженні у розмірі 1/4 (однієї чверті) частини його заробітку (доходу) щомісячно але не менше відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресо АДРЕСА_4 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 кошти на її утримання у розмірі 1/6 (однієї шостої) частини його заробітку щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви та до досягнення дитиною трирічного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресо АДРЕСА_4 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 на користь Держави судовий збір у розмірі 768,40 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 10 березня 2020 року.
Суддя: Козлова Н. Ю.