Справа № 472/1555/19
"11" березня 2020 р. смт. Веселинове
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Чаричанського П.О.,
за участю секретаря Фігурської К.М.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відповідача Кубряцької сільської ради Веселинівського району Миколаївської області про визнання права власності в порядку спадкування,
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування.
В обґрунтування своїх вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3 , про що складено відповідний актовий запис №04 Кубряцькою сільською радою Веселинівського району Миколаївської області. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, входить його право на житловий будинок із надвірними господарчими та побудованими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
За життя спадкодавець заповіту не склав, тому право на спадкування за законом у першу чергу отримав син - ОСОБА_2 .
У встановлений ст. 1270 ЦК України строк позивач звернувся до Приватного нотаріуса Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області Болгарчук О.Ф. подавши заяву про прийняття спадщини, на підставі заяви та наданих документів нотаріусом 09.10.2012 року було заведено спадкову справу.
Після витоку шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, позивач звернувся до Приватного нотаріуса Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області Болгарчук О.Ф. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, проте нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з тим, що позивачем не подано правовстановлюючий документ.
Бажаючи оформити свої права власності на спадкове майно, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Для підтвердження зазначених обставин представник позивач заявивла клопотання про витребування від Приватного нотаріуса Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області Болгарчук О.Ф. копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_3 , а від Веселинівської філії ММБТІ - технічну документацію на спадковий житловий будинок.
Ухвалою суду від 18.12.2019 року від Приватного нотаріуса Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області Болгарчук О.Ф. витребувано копію спадкової справи №81/2012 заведену після смерті ОСОБА_3 . Крім того, вказаною ухвалою суду від 18.12.2019 року від Веселинівської філії ММБТІ витребувано технічну документацію на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_2 до зали судового засідання не з'явився.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні, просила задовольнити позовні вимоги позивача, та визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок.
Представник відповідача Кубряцької сільської ради Веселинівського району Миколаївської області Рибалко С.А. в судове засідання не з'явився, до суду надійшла заявав якій просив розглядати справу у його відсутність, щодо задоволення позову не заперечує.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог, та зазначених і доведених обставин, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в Веселинівському районі Миколаївської області помер ОСОБА_3 , про що 17 квітня 2012 року Кубряцькою сільською радою Веселинівського району Миколаївської області зроблено відповідний актовий запис за №04, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Родинні відносини позивача зі спадкодавцем підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_4 (рос. мовою) серії НОМЕР_2 , з якого вбачається, що в графі батьки зазначено - батько ОСОБА_5 (рос. мовою) (а.с.6).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої, зокрема, увійшло право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Матеріалами спадкової справи № 81/2012 заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що була витребувана судом від Приватного нотаріуса Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області Болгарчук О.Ф., встановлено, що в матеріалах спадкової справи наявні заяви від ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які відмовилися від прийняття спадщини. Крім того наявна заява ОСОБА_2 , який прийняв спадщину після смерті спадкодавця.
Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також уразі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкування за законом почергово).
У встановлений законом шестимісячний строк позивач ОСОБА_2 прийняв спадщину подавши до Приватного нотаріуса Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області Болгарчук О.Ф. заяву про прийняття спадщини, що зареєстрована в книзі обліку спадкових справ 09.10.2012 року за № 212.
Інших спадкоємців які б прийняли спадщину судом не встановлено.
08 жовтня 2019 року Приватним нотаріусом Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області Болгарчук О.Ф. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки: відповідно до п. Гл. 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджено Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Причиною відмови зазначено відсутність правовстановлюючого документу про належність спадкового майна спадкодавцеві.
Судом було витребувано з Веселинівської філії ММБТІ інвентаризаційну справу на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , та встановлено, що власник станом на 28.12.2012 р. незареєстрований. Збудовані будівлі станом на 05.08.1992 р. не належить до самочинного будівництва. Самочинне будівництво відсутнє.
Відповідно до рішення виконавчого комітету №42 про присвоєння адреси житлового будинку Кубряцької сільської ради Веселинівського району Миколаївської області від 05 квітня 2019 року, було вирішено присвоїти житловому будинку назву АДРЕСА_1 , відповідно по господарського обліку №1331 сторінка №13 за 2011-2015 роки, який належав покійному ОСОБА_3 в с. Іванівка Веселинівського району Миколаївської області.
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 виданий 29 грудня 2009 року відділом Держкомземом у Веселинівському району Миколаївської області ОСОБА_3 , який є власником земельної ділянки площею 0,2500 на підставі рішення ХХХІІ сесії 5 скликання Кубряцької сільської ради Веселинівського району Миколаївської області від 08 грудня 2009 року №397, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Відповідно до Інформаційної довідки №203449652 від 10.03.2020 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна: відомості щодо власника житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відсутні.
Відповідно до облікової картки об'єкта по господарського обліку на 1983-1985 роки за адресою: с. Іванівка Веселинівського району Миколаївської області, до списку членів господарства входять:голова - ОСОБА_3 , дружина - ОСОБА_6 , син - ОСОБА_7 , син - ОСОБА_2 .
Згідно з п.3.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 01.03.2013 року, узагальнення якого викладенні в листі №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (далі Пленум №6): "На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо".
Відповідно до п.3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 року за №582/5773 (із змінами та доповненнями), не належать до самочинного будівництва: індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 5 серпня 1992 року.
Таким чином житловий будинок беручи до уваги записи в погосподарських книгах, Державного акту на право власності на земельну ділянку та рішення виконавчого комітету, суд прийшов до переконання, що будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1 на момент смерті належав ОСОБА_3 .
Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст.16 ЦК України одним із способів захисту порушеного права чи інтересу може бути визнання права.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ст. 1220 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст.ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Крім того, ст.ст.1218, 1268 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, і що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Оскільки, позивач прийняв спадщину в установленому законному порядку, то спадщина належить йому з часу її відкриття.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже, вищезазначені обставини перешкоджають позивачу оформити право на спадщину в позасудовому порядку, а визнання позову відповідачем не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд прийшов до переконання про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , у порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в Веселинівському районі Миколаївської області, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 43,5 кв.м., загальною площею 83,5 кв.м.- літ. «А», «літня кухня»- літ «Б», тамбур - літ «В», гараж - літ -«І», сарай - літ «К», навіс - літ «Л», вбиральня - літ «М», споруди №1-4.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіП. О. Чаричанський
Дата складання повного судового рішення 16.03.2020 року.