Справа № 315/358/20
Номер провадження № 2-о/315/31/20
Іменем України
16 березня 2020 року м. Гуляйполе
Гуляйпільський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Романько О.О.,
за участю секретаря Сухової С.М.,
заявника ОСОБА_1 ,
свідка ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гуляйполе цивільну справу за заявою
ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою в якій вказує, що 14.07.2007 року нею було укладено шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 в їхній сім'ї народилася дитина - син ОСОБА_4 .
В період спільного проживання сімейні відносини не склалися. Під час спільного проживання між ними виникали суперечки з різних питань. З 12.01.2017 року вони припинили спільне проживання. ОСОБА_3 виїхав до Польщі, де працевлаштувався.
15.01.2018 року за рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області шлюб між ними було розірвано.
Підставою для звернення до суду стало те, що ОСОБА_3 висловлюється нецензурною лайкою на її адресу, дитини та батьків заявника. Він постійно телефонує, переслідує дзвінками, у випадку, якщо вона не відповідає на дзвінки, то кривдник пише їй повідомлення, які містять погрози. В своїх телефонних розмовах ОСОБА_3 постійно її ображає, неодноразово погрожував вбити, побити або залишити інвалідом. В ситуації, що склалася, вона вважає за краще відповідати на його дзвінки, оскільки так вона впевнена, що він ще знаходиться в Польщі. Коли дзвінків немає, то вона боїться виходити з дому, вночі часто прокидається від будь-якого шуму, оскільки погрози кривдника сприймає реально і переймається за своє життя. Деякі телефонні розмови вона записала і може надати звукозапис для дослідження у суді.
Заявник неодноразово зверталася до поліції, а саме 28.09.2019 року та 06.03.2020 року з заявою про вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України. Інші її звернення не були зареєстровані в Гуляйпільському ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області.
28.08.2018 року ОСОБА_3 побив батька заявника ОСОБА_5 , 1954 року народження. За даним фактом співробітниками Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області були складені документи щодо хуліганських дій кривдника.
З огляду на зазначене, заявник вважає, що вона є особою, яка зазнала домашнього насильства. Для забезпечення дієвого та ефективного способу захисту від повторного вчинення домашнього насильства, просить видати обмежувальний припис на строк шість місяців відносно ОСОБА_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши останньому:
-наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 ;
-наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця роботи ОСОБА_1 , а саме КП «Гуляйпільський ринок» Гуляйпільської міської ради Запорізької області, яке знаходиться за адресою: вул АДРЕСА_3 Базарна, буд. 1-а, м. Гуляйполе Запорізької області, 70202;
-особисто чи через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, яке невідоме кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
-вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , 1982 року народження, або контактувати з нею особисто чи через третіх осіб.
У судовому засіданні заявник на заяві наполягала, прохала її задовольнити з тих підстав, які в ній зазначені.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився про час і місце його проведення був повідомлений у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України.
Суд, заслухавши заявника по справі, свідка, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази надані до заяви, вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних обставин.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 55 Конституції України передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлює зобов'язання кожної держави, яка ратифікувала Конвенцію, поважати права людини шляхом гарантування кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, прав і свобод, визначних у Конвенції.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
14.07.2007 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було укладено шлюб, актовий запис № 36, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Гуляйпільського районного управління юстиції Запорізької області 14.07.2007 року. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_6 » (а.с.9).
У шлюбі народилася дитина - син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відповідним свідоцтвом.
15 січня 2018 року відповідно до заочного рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області шлюб між заявником та заінтересованою особою розірвано. Рішення набрало законної сили 15.02.2018 року. Прізвище дружини після розірвання шлюбу « ОСОБА_7 » (а.с.7-8).
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 суду пояснила що ОСОБА_3 вчиняє відносно неї, сина та її батьків психологічне насильство. Така ситуація склалася досить давно і триває вже понад 3 роки після розлучення. Вказані діяння відображаються в тому, що останній в телефонних розмовах їй постійно погрожує фізичною розправою, ображає нецензурними словами як її, так і безпосередньо їхнього малолітнього сина. Мали місце з боку кривдника реальні дії щодо завдання тілесних ушкоджень її батькові ОСОБА_5 , 1954 року народження. Наразі нею ініційоване питання щодо позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно їхнього сина ОСОБА_8 . Справа знаходиться на розгляді у Гуляйпільському районному суді Запорізької області. Всі погрози ОСОБА_3 вона та її близькі сприймають реально і побоюються за своє життя та здоров'я. Вважає, що їхня сім'я, яка складається з двох осіб похилого віку, малолітньої дитини та її як жінки потребує захисту від дій та погроз ОСОБА_3 ..
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду пояснила, що вона заявнику доводиться хрещеною матір'ю. Їй відомо про постійні погрози сім'ї ОСОБА_9 з боку ОСОБА_3 .. Також вона була свідком побиття ОСОБА_3 її кума ОСОБА_5 , який є батьком заявника та іншого чоловіка ОСОБА_10 у 2018 році. Вважає, що кривдник є реальною загрозою для цієї сім'ї. Малолітній ОСОБА_8 неодноразово в її присутності виказував побоювання того, що батько його поб'є, також дитина хвилюється за свою матір, дуже близько сприймає те, що вона постійно після розмов з ОСОБА_3 плаче. Також, мати заявника, яка є їй близькою подругою, неодноразово говорила в особистій розмові, що боїться свого колишнього зятя, який держить у страху всю її сім'ю, погрожує їм фізичною розправою та пошкодженням майна.
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово (28.09.2019 р., 06.03.2020 р.) зверталася до Гуляйпільського відділення поліції Пологівського відділу поліції головного управління національної поліції в Запорізькій області з заявами, в яких повідомляла, що під час телефонних розмов її колишній чоловік висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, погрожував вбити, які вона сприймає реально, просила порушити кримінальне провадження за ч. 1 ст. 129 КК України (а.с.10-11, 14).
За зверненням заявника від 28.09.2019 року було складено матеріали щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП (а.с.12).
Відповідно до висновків про результати розгляду повідомлень від ОСОБА_1 співробітники Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП України в Запорізькій області розгляд повідомлень припиняли та вважали їх такими, що не містять ознак кримінального правопорушення (а.с. 13).
До матеріалів цивільної справи долучений диск CD-R, на якому зафіксовані телефонні розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ..
При прослуховуванні у судовому засіданні телефонних розмов, які відбувалися між заявником та заінтересованою особою, судом було дійсно встановлено, що ОСОБА_3 висловлювався в адресу ОСОБА_1 нецензурними словами, погрожував їй фізичною розправою. Вказував, що у нього зараз є мета в житті щоб покарати її за розлучення. Виказував наміри вчинити над нею самосуд, для чого він шукає в засобах мережі Інтернет різні відомості щодо способів завдання як фізичної, так і психологічної шкоди особі для подальшого використання цього стосовно заявника (а.с.15). А в судовому засіданні ОСОБА_1 суду додатково пояснила, що вона може змінити номер телефонного зв'язку, але боїться, що тим самим поставить себе у незахищене становище оскільки не буде знати де саме перебуває ОСОБА_3 ..
Відповідно до п. 3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до пунктів 7, 8 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис стосовно кривдника це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Особа, яка постраждала від домашнього насильства це особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
В силу вимог ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом прав спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкуватися з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
При визначенні реальності погроз суд приймає до уваги їх форму, характер, місце, час, обстановку їх висловлення, характер попередніх взаємовідносин між винним і потерпілим. Особливе значення для суду має при цьому сприйняття погрози самою ОСОБА_1 , а також і присутніми при цьому іншими особами, зокрема її малолітнім сином та батьками похилого віку.
Насильство в сім'ї є однією з розповсюджених форм порушення прав людини. У більшості випадків протиправні дії проти когось із членів родини супроводжуються актами агресії, приниження та жорстокої поведінки. Подібні дії з боку насильника приводять до негативного фізичного, психічного та соціального стану здоров'я постраждалої особи чи кількох осіб, членів цієї родини. Як правило, найбільше страждають від сімейного насильства жінки, діти та люди похилого віку.
Аналіз вищевказаних доказів у сукупності з поясненнями заявника, показаннями свідка свідчать про те, що між заявником і її колишнім чоловіком ОСОБА_3 дійсно існують конфлікті відносини, які часто переростають у сварки. З'ясування стосунків між колишнім подружжям несе негативні наслідки для їхнього малолітнього сина. Погрози та слова кривдника заявник та члени її сім'є сприймають реально та мають місце діяння ОСОБА_3 , які доводять те, що він може завдати шкоди як здоров'ю фізичної особи, так і матеріальних збитків.
Як вже зазначалося, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків, зокрема відповідно до пунктів 4-6 це: - заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; - заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; - заборона вести листування, телефоні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто чи через третіх осіб.
Частиною 3 ст. 26 цього Закону передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Враховуючи викладене, суд вважає що заява заявника в частині заборони ОСОБА_3 наближатися до місця проживання заявника на відстань ближче ніж 100 метрів, а також особисто чи через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, як і заборони вести листування, телефоні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто чи через третіх осіб підлягає задоволенню.
У задоволенні вимоги про заборону ОСОБА_3 наближатися до місця роботи заявника на відстань ближче ніж 100 метрів слід відмовити, так як ця вимога сформульована не конкретно, зокрема на це вказує те, що зазначено місце роботи заявника як вся територія КУ «Гуляйпільський ринок» Гуляйпільської міської ради Запорізької області, яке є громадським місцем загального користування для задоволення соціальних потреб громадян, що унеможливлює подальше виконання такої заборони. Також в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3 відсутній на теперішній час на території нашої держави, а перебуває на заробітках в Польщі і здійснює вплив на заявника через телефонні дзвінки. Обставин відвідування та намагання дістатися місця роботи заявника з боку заінтересованої особи в судовому засіданні не доведено.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема викладеної у рішеннях по справах: «А. проти Сполученого Королівства» (1998), «Контрова проти Словаччини» (2007), «Беваква та С. проти Болгарії» (2008), «Бранко Томасік та інші проти Хорватії» (2009), «Опуз проти Туреччини» (2009), «Є.С. та інші проти Словаччини» (2009), «А. проти Хорватії» (2010), «Хайдуова проти Словаччини» (2010), «Єремія проти Республіки Молдова» (2013), «Мудрік проти Республіки Молдова» (2013), «Володіна проти Росії» (заява №41261/17)було зафіксовано порушення з боку держави прав людини у випадках, пов'язаних з домашнім насильством у сім'ї.
Згідно ч. 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» - кривдник, який порушив вимоги спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, несе відповідальність відповідно до закону.
В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи віднести за рахунок держави.
Згідно ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 267, 268, 273, 280-283, 289, 350-5, 350-6, 350-8 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису - задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис, яким протягом шести місяців, а саме з 16.03.2020 року по 16.09.2020 року:
-заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Гуляйполе Запорізької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 ;
- заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Гуляйполе Запорізької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , особисто чи через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, яке йому невідоме, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
-заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Гуляйполе Запорізької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
В іншій частині вимог - відмовити.
Про видачу обмежувальних приписів відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гуляйполе Запорізької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 повідомити шляхом направлення, не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення, його копій до:
-Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області для взяття ОСОБА_3 на профілактичний облік;
-Гуляйпільської державної адміністрації Запорізької області;
-Гуляйпільської міської ради Запорізької області.
Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Повний текс рішення складено 16.03.2020 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Гуляйпільський районний суд Запорізької області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: О. О. Романько