Справа №463/2284/20
Провадження №1-кс/463/1400/20
16 березня 2020 року слідчий суддя Личаківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_4 від 28.02.2020 року про відмову у визнанні потерпілим,
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із скаргою на постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_4 від 28.02.2020 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні за № 42020140000000019 від 30.01.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України.
В обґрунтування заявленої скарги покликається на те, що 28.02.2020 року слідчим було винесено постанову про відмову у визнанні його потерпілим. Вважає постанову слідчого незаконною, необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам ст.2, ч.2 ст.9, ч.ч.1, 2 ст.55, ч.3 ст.93 КПК України. Факти, викладені у постанові слідчого не відповідають дійсним обставинам справи, постанова не є вмотивованою та не містить жодної підстави вважати ОСОБА_3 особою, якій не завдано шкоди. А тому, просить скасувати постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_4 від 28.02.2020 року про відмову у визнанні потерпілим.
Скаржник в судове засідання не з'явився, подавши при цьому заяву про розгляд справи у його відсутності, скаргу підтримує та просить таку задовольнити.
Слідчий ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду скарги, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи строки розгляду скарги, вважаю за можливе провести розгляд скарги у відсутності слідчого відповідно до ч.3 ст.306 КПК України.
Згідно з ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Вивчивши та дослідивши матеріали скарги, приходжу до наступного висновку.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч.1 ст.303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п.5 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Відповідно до ч.1 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
Частина 5 ст.55 КПК України передбачає, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_3 26.02.2020 року звернувся до слідчого з клопотанням, в якому серед іншого просив визнати його потерпілим у кримінальному провадженні за № 42020140000000019 від 30.01.2020 року.
Слідчим Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_4 28.02.2020 року винесено постанову про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у даному кримінальному провадженні.
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що слідчим не надано оцінки обставинам, викладеним у заяві ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення та не зазначено на підставі яких саме зібраних матеріалів досудового розслідування ним було винесено постанову про відмову у визнанні потерпілим.
А тому, вказану постанову не можна вважати належним чином мотивованою, оскільки пункт 2 ч.5 ст.110 КПК України визначає, що мотивувальна частина постанови слідчого повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу, а слідчим не надано оцінки всім обставинам при прийнятті оскаржуваної постанови.
Відповідно до ст.307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку, що постанову слідчого від 28.02.2020 року про відмову у визнанні потерпілим слід скасувати.
Керуючись ст.ст.303, 304, 306, 307, 372 КПК України, слідчий суддя, -
скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_4 від 28.02.2020 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні за № 42020140000000019 від 30.01.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1