Справа №463/1060/14-ц
Провадження №6/463/30/20
10 березня 2020 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Леньо С. І.
з участю секретаря Станько Р.О.
заявника ОСОБА_1
представника заявника ОСОБА_2 .
представника Личаківського ВДВС Дробного А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_3 про стягнення звернення на предмет іпотеки -
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 28.07.2016р., яке набрало законної сили, позови у вищезгаданій справі задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» заборгованість за договірним зобов'язанням в розмірі 40003,60 доларів США, що в гривневому еквіваленті відповідно до курсу НБУ станом на дату та час ухвалення рішення становить 992 703,34 грн.
Звернуто стягнення на нежитлові півпідвальні приміщення загальною площею 44,0 кв.м., позначені в технічній документації під літерами: « 8-1», « 8-2», « 8-3», « 8-4», « 8-5», « 8-6», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_3 на підставі Договору № 2143 купівлі-продажу приміщень способом викупу від 16 вересня 2008 року, шляхом продажу майна Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі-продажу за ціною, визначеною уповноваженим експертом оцінювачем на день проведення продажу, для чого забезпечино право Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» щодо всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги, а також вільного доступу уповноважених представників банку до Предмету іпотеки) необхідних для здійснення такого продажу, а кошти, одержані від реалізації скеровано для задоволення вимог ПАТ «ВіЕс Банк» за Кредитним договором № KF52341 від 18.09.2008 року в розмірі 40003,60 доларів США, що в гривневому еквіваленті відповідно до курсу НБУ станом на дату та час ухвалення рішення становить 992 703,34 грн.
Вирішено питання судових витрат.
В подальшому, ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 22.06.2018р. замінено сторону виконавчого провадження - стягувача Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» (ЄДРПОУ 40514657).
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, посилаючись на те, що згідно договору про відступлення права вимоги від 09.04.2019р. ТОВ «Фінансова компанія «Траст Фінанс» відступило право вимоги за вказаним вище кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «ІНТЕРЕС ГРУП». В подальшому, ТОВ «Фінансова компанія «ІНТЕРЕС ГРУП» на підставі відповідного договору від 18.04.2019р. відступило ОСОБА_1 право вимоги за вказаним кредитним договором. Тому, як новий кредитор у зобов'язанні просить замінити сторону виконавчого провадження, а саме стягувача ТОВ «ІНТЕРЕС ГРУП» на його правонаступника - ОСОБА_1 .
В судовому засіданні заявник, повноважний представник заявника - адвокат Мельничук І.А. вимоги заяви підтримали. Дали пояснення, аналогічні вищенаведеним та просить заяву задовольнити.
Повноважний представник Личаківського ВДВС у м. Львові ЗМУМЮ (м. Львів) в судовому засіданні проти задоволення заяви не заперечив.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, хоча про дату, місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином. Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України, їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви належить відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до матеріалів справи 18.09.2008р. між ВАТ «Фольксбанк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № KF 52341, копія якого, що звірена з оригіналом долучена до матеріалів справи (а.с.7-13 т.1). За умовами кредитного договору відповідачу надано кредит на суму 45 500 доларів США на строк до 18.09.2031 року зі сплатою за користування кредитними коштами 12,5 % річних.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_4 , 18.09.2008р. укладено договір поруки № PO 95609 (а.с.20 т.1), за умовами якого поручитель взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням ОСОБА_3 , що виникають з умов кредитного договору в повному обсязі цих зобов'язань.
В подальшому, 11.03.2009р. між банком та позичальником підписано додаткову угоду № 1 (а.с.8 кредитної справи), якою внесено зміни до кредитного договору. Згідно з цими змінами, положення кредитного договору про збільшення процентної ставки у випадку виникнення прострочення заборгованості за кредитом та/або процентами призупиняє свою дію з моменту підписання цієї угоди до 01.06.2009р.
Також, 03.04.2009р. між банком та позичальником укладено другу додаткову угоду якою знову внесено зміни до кредитного договору від 18.09.2008р. (а.с.14 т.1, а.с.9 кредитної справи). Згідно з цими змінами, на період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р. процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 11 % річних. З 01.04.2010р. базова ставка встановлюється в розмірі 12,5 % річних. З урахуванням цієї додаткової угоди також було внесено відповідні зміни до графіку здійснення платежів (а.с.10-11 кредитної справи) та крім цього, внесено аналогічні зміни до договору поруки, про що між банком та поручителем підписано додаткову угоду № 1 від 03.04.2009р. до договору поруки від 18.09.2009р. (а.с.21 т.1).
Згідно додаткової угоди № 010709Ш від 01.07.2009р., оригінал якої знаходиться в матеріалах кредитної справи (а.с.12 кредитної справи), сторони дійшли згоди про те, що умова кредитного договору щодо збільшення процентної ставки у випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами, недотримання позичальником вимог щодо страхування майна на умовах та у порядку, визначених в кредитному договорі припиняє свою дію з 01.07.2009р.
За змістом додаткової угоди від 27.06.2012р. (а.с.17 т.1, а.с.13 кредитної справи), яка укладено з відома та згоди поручителя про що останній поставив свій підпис, з 01.07.2012р. позичальник взяв на себе зобов'язання здійснювати повернення кредиту щомісячно частинами в сумі не менше 34 доларів США в термін не пізніше останнього дня місяця та починаючи з 01.01.2013р. здійснювати повернення кредиту щомісячно частинами в сумі не менше 173 доларів США в термін не пізніше останнього робочого дня місяця. Строк користування кредитними коштами залишився незмінний - до 18.09.2031р. Прострочена заборгованість за кредитом сторонами визнана строковою, а штрафи та пеня, що передбачені кредитним договором за невиконання чи неналежне виконання позичальником своїх обов'язків не застосовується по відношенні до останнього в розмірі, що складає 100 % від таких пеней та штрафів на термін до 27.06.2012р. Відповідні зміни у зв'язку з укладенням такої додаткової угоди також внесено у графік здійснення платежів за кредитним договором (а.с.18-19 т. 1, 14-15 кредитної справи).
Крім того, в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № KF52341 від 18.09.2008р., між ВАТ «Фольксбанк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк», та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки від 23.09.2008р. (а.с.18-21 т.2), предметом якого є нежитлові півпідвальні приміщення загальною площею 44,0 кв.м., позначені в технічній документації під літерами: «8-1», «8-2», «8-3», «8-4», « 8-5», « 8-6», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_3 на підставі Договору № 2143 купівлі-продажу приміщень способом викупу від 16 вересня 2008 року.
У зв'язку з порушенням умов кредитного договору та враховуючи умови договорів поруки та іпотеки, суд стягнув заборгованість за кредитним договором в солідарному порядку з боржника та поручителя, та крім цього, звернув стягнення на нежитлові півдівальні приміщення загальною площею 44,0 кв.м., позначені в технічній документації під літерами: « 8-1», « 8-2», « 8-3», « 8-4», « 8-5», « 8-6», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
При цьому слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.
У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.
Із наведених норм права вбачається, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ.
Як вбачається з встановлених судами обставин, з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичних осіб, які не можуть надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.
Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов'язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.
Аналогічна позиція вже висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року (справа № 909/968/16), а під час розгляду цивільної справи № 465/647/11 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду з посиланням на вказану вище позицію Великої Палати Верховного Суду визнав законним рішення суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором на користь фізичних осіб.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 як фізична особа не може бути стороною кредитного договору, на підставі договору про відступлення права вимоги від 18.04.2019р. (а.с.73-77 т.3), укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «ІНТЕРЕС ГРУП» та ОСОБА_5 не відбулось заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема за кредитним договором № KF 52341 від 18.09.2008р. між ВАТ «Фольксбанк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк», та ОСОБА_3 .
Відповідно, на підставі такого договору не може відбуватись заміни сторони виконавчого провадження а відтак, в задоволенні заяви ОСОБА_1 суд відмовляє.
Більше того, відповідно до матеріалів справи, суд не постановляв ухвали про заміну сторони виконавчого провадження - стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Траст Фінанс» на його правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «ІНТЕРЕС ГРУП», а відтак, останній не може змінюватись на заявника, що додатково виклює можливість задоволення даної заяви.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 260, 442 ЦПК України, суд -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_3 про стягнення звернення на предмет іпотеки - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст.ст. 354, 355, пп. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Повний текст ухвали суду складено 16.03.2020 року.
Суддя: Леньо С. І.