463/7346/19
2-др/463/2/20
04 березня 2020 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Леньо С.І
з участю секретаря Станько Р.О.
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву представника позивача позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей -
Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , просила ухвалити рішення, яким стягувати з останнього на її користь аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 7000 грн., але не менше прожиткового мінімуму з розрахунку на місяць на кожного з трьох дітей відповідного віку.
В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що 12.08.2006р. зареєструвала з відповідачем шлюб, який розірвано рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 03.12.2018р. Від шлюбу у них народились діти - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Діти проживають разом з нею та перебувають на її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги не надає, участі у вихованні дітей не приймає. У зв'язку з цим, просила стягувати з відповідача аліменти в розмірі 7000 грн. на дітей щомісячно, але не менше прожиткового мінімуму з розрахунку на місяць на кожного з трьох дітей відповідного віку.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 10.02.2020р. позов задоволено. Ухвалено стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітніх дітей в загальному розмірі 7 000 грн. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які підлягають індексації, починаючи з 02 вересня 2019 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
В першій заяві по суті справи позивач вказала, що орієнтовний розрахунок судових витрат становитиме 6000 грн. Зокрема, 2500 грн. за одну юридичну годину та 1000 грн. за технічну годину.
До звершення розгляду справи у відповідності до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України повноважний представник позивача зробила відповідну заяву щодо необхідності вирішення питання про судові витрати, зокрема, про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, з приводу чого відповідні докази будуть подані після проголошення судового рішення.
17.02.2020р. повноважний представник позивача подала заяву про ухвалення додаткового рішення у даній справі, долучивши деталізацію розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, згідно якого загальна сума таких витрат становить 13185 грн., рахунок від 11.11.2019р., згідно якого предоплата становить 11400 грн., рахунок № 610 від 14.02.2020р., та квитанції від 11.11.2019р., згідно якого на рахунок Адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія А.З. Партнери» позивач перерахувала суму коштів в розмірі 11 400 грн. Просить ухвалити додаткове рішення, стягнувши з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 400 грн.
В судовому засіданні повноважний представник позивача вимоги заяви підтримала. Оскільки відповідач не довів неспівмірності таких витрат просить стягнути з нього витрати на професійну правничу допомогу в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні заперечив проти обґрунтованості поданої заяви. Не працює та не отримує доходів та у зв'язку з цим перебуває у скрутному матеріальному становищі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення з огляду на наступне.
Згідно ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову інші судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. ч. 4-6 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Під час розгляду цивільної справи № 753/15687/15-ц (постанова від 14.11.2018р.) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому з огляду на положення ч. ч. 3 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
За своєю юридичною природою, договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, зміст якого розкривається главою 63 ЦК України і за загальним правилом, перед його укладенням сторони користуються свободою розсуду щодо визначенні його умов, однак з врахуванням, серед іншого, вимог розумності та справедливості (ст. ст. 6, 627 ЦК України).
Згідно матеріалів справи, професійна правнича допомога надана позивачу на підставі договору про надання правової допомоги № 220-0391 від 29.08.2019р. (а.с.73-76), за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу, а замовник зобов'язується сплатити виконавцю винагороду за надану правову допомогу. Згідно ст. 5 договору, за надання правової допомоги відповідно до п. 2.1-2.3 цього договору Замовник сплачує виконавцю винагороду, розмір якої становить 2500 грн. за одну юридичну годину та 1000 грн. за одну технічну годину.
Відповідно до деталізованого розрахунку (а.с.69) правнича допомога адвоката полягала в написанні позовної заяви та формування пакету документів в суд тривалістю 1 год. 15 хв. та вартістю 3125 грн.;
написання клопотання про витребування відомостей з ДФС тривалістю 15 хв. та вартістю 625 грн.;
написанні клопотання про витребування документів на земельну ділянку тривалістю 10 хв. та вартістю 425 грн.;
перебування адвоката в суті та в судовому засіданні 13.11.2019р. тривалістю 45 хв. та вартістю 1875 грн.;
перебування адвоката в суді та в судовому засіданні 06.12.2019р. тривалістю 35 хв. та вартістю 1450 грн.;
клопотання про витребування інформації з банків тривалістю 15 хв. та вартістю 625 грн.;
перебування адвоката в суді та в судовому засіданні 20.12.2019р. тривалістю 35 хв. та вартістю 1450 грн.;
перебування адвоката в суді та в судовому засіданні 10.02.2020р. тривалістю 30 хв. та вартістю 1250 грн.
Виконання вказаних робіт загалом тривало 4 год. 20 хв., що оцінено до розміру 10 825 грн. з розрахунку 1 юридична година - 2500 грн.
Окремо, захисник обрахував час, затрачений ним на дорогу в суд та на дорогу із суду, загальною тривалістю 2 год. 20 хв. та вартістю 2360 грн. з розрахунку 1 технічна година - 1000 грн.
Разом з тим, як уже зазначалось вище, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності і такого поняття як технічна година, зокрема час, затрачений адвокатом на дорогу в суд і з суду не передбачає ні процесуальне законодавство, ні Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Іншими словами, час, затрачений адвокатом у виді технічної години не є результатом надання професійної правничої допомоги а відтак, не може включатись до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Тому, витрати у розмірі 2360 не підлягають стягненню з відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.25, 38, 43а, 57), судове засідання 13.11.2019р. тривало з 09:46:43 год. по 9:51:50 год., тобто, дещо більше 5 хв., тоді як в розрахунку зазначено 45 хв.
Судове засідання 06.12.2019р. тривало з 10:34:30 год. по 10:39:50 год., тобто, дещо більше 5 хв. тоді як в розрахунку зазначено 35 хв.
Судове засідання 20.12.2019р. тривало з 14:32:52 год. по 14:34:57 год., тобто дещо більше 2 хв., тоді як в розрахунку зазначено 35 хв.
Судове засідання 10.02.2020р. тривало з 14:36:34 год. по 15:00:02 год., тобто дещо більше 23 хв., тоді як в розрахунку зазначено 30 хв.
Суд не ставить під сумнів, що вказані судові засідання розпочинались з затримками, однак і такі затримки були незначними (від 2 хв. до 20 хв.), однак навіть ця обставина не пояснює таких суттєвих розбіжностей між фактичним часом, який затрачено адвокатом в судовому засіданні та даними розрахунку.
На думку суду, поданий розрахунок в частині витрат на участь в судовому засіданні не відповідає вимогам ч. 3 ст. 137 ЦПК України, а відтак, такі витрати також не підлягають стягненню.
Що ж стосується послуги з написання клопотань про витребування відомостей з ДФС, документів на земельну ділянку та інформації з банків, то по-перше, вчинення таких дій є результатом консультацій та вироблення позиції захисту і їх виокремлення під час визначення вартості наданих послуг по суті призводить до подвійної оцінки вартості таких послуг, а по-друге, написання таких заяв, після того як було узгоджено позицію захисту не потребує спеціальних професійних правничих навиків і як наслідок, не є видом правової допомоги та не підлягає вартісній оцінці.
Відносно послуги щодо написання позовної заяви та формування пакету документів в суд, на думку суду така лише частково відповідає критерію реальності наданих послуг, оскільки саме написання позовної заяви як документу по суті справи може вважатись видом правничої допомоги, а не формування пакету документів в суд.
Вказане в сукупності свідчить про те, що наданий представником позивача розрахунок витрат на професійну правничу допомогу не може вважатись належним доказом розміру суми, яка заявлена до стягнення і тому, розмір витрат на професійну правничу допомогу, які належить стягнути з позивача підлягає зменшенню на вказані вище суми і становить 2500 грн., що є вартістю 1 години роботи, витраченої на написання позовної заяви.
Оскільки відповідач не надав будь-яких доказів про не співмірність розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд не оцінює дані витрати на предмет їх співмірності.
При цьому, звертає увагу сторони позивача, що з врахуванням таких засад цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність, суд оцінював поданий розрахунок на предмет реальності наданих послуг з професійної правничої допомоги, їх фактичного надання та підтвердження належними і допустимими доказами, а не на предмет їх співмірності.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 260, 270 ЦПК України, суд,
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354,355, пп. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст додаткового рішення суду складено 16.03.2020 року.
Суддя: Леньо С.І