Тарутинський районний суд Одеської області
Справа №514/1975/19
Провадження по справі № 2/514/24/20
16 березня 2020 року смт Тарутине
Тарутинський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Тончевої Н.М.
при секретарі - Образенко Т.М.,
розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Тарутине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки, в якому просить визнати останню такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 .
Свої вимоги мотивує тим, що він є власником будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №8902110 від 10 листопада 2005 року.
Відповідачка по справі ОСОБА_2 є колишньою дружиною позивача та значиться зареєстрованою у вказаному будинку.
Однак, протягом тривалого часу відповідачка не мешкає у вказаному будинку, не цікавиться будинком, не бере участі в оплаті комунальних послуг.
Таке становище завдає позивачу певних незручностей, а саме він змушений за відповідачку сплачувати певні комунальні послуги.
У зв'язку з вищенаведеними обставинами позивач просить ухвалити рішення, яким визнати відповідачку ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .
Позивач до судового засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив його вимоги задовольнити в повному обсязі, розглянути справу за його відсутністю.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, викликалась належним чином за адресою реєстрації.
На адресу суду від відповідачки повернулись зворотні поштові повідомлення з відміткою «адресат отсутствует».
В подальшому, відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, було розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик відповідачки ОСОБА_2 до суду в судове засідання, однак остання в судове засідання на вказану в оголошенні дату не з'явилась, жодних заперечень проти позову, заяв про розгляд справи без її участі до суду не надіслала, про причини неявки суд не повідомила.
Частиною 11 статті 128 ЦПК України передбачено, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Враховуючи наведе, відповідачка ОСОБА_2 належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи (ч. 1 ст. 42 ЦПК України).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч. 1 ст. 48 ЦПК України).
Враховуючи, що відповідачка ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про судове засідання, відзиву на позовну заяву не подала, в судове засідання не з'явилась та не повідомила причини неявки, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідачки.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача без повідомлення причини, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло відзиву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення спору.
Враховуючи, що п позивач не заперечує щодо розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачки в порядку ст. 280 ЦПК України та ухвалити заочне рішення по справі.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Судом достовірно встановлено, що будинок АДРЕСА_1 є власністю позивача ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №8902110 від 10 листопада 2005 року (а.с.6).
Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 08 грудня 2011 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.10).
Відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 значиться зареєстрованою у будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 24 грудня 2019 року (а.с.20).
Однак, з довідки виконавчого комітету Рівненської сільської ради Тарутинського району Одеської області №89 від 20 лютого 2019 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно значиться зареєстрованою у будинку АДРЕСА_1 , однак вже тривалий час за вказаною адресою не мешкає (а.с. 8).
Зазначені обставини підтверджуються також показами свідків ОСОБА_3 (а.с.12), ОСОБА_4 (а.с.15).
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Стаття 391 ЦК України регламентує, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідачка не надала суду ніяких доказів з приводу збереження за нею права користування житловим будинком.
Оцінюючі матеріали справи та відповідні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги про визнання відповідачки ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме : будинком АДРЕСА_1 , підлягають задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що відповідачка понад шість місяців відсутня за місцем своєї реєстрації, витрати по житлово-комунальним послугам не несе, будинком не цікавиться.
Крім того, позивач ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи з дитинства, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 31 жовтня 2005 року (а.с.11).
Пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - особи з інвалідністю I та II груп.
Згідно зі ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.п.1 п. 1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом 17 грудня 2019 року (а.с.1).
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» передбачено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2019 року в розмірі 1921 гривня 00 копійок. Враховуючи вище викладене розмір судового збору по даній категорії справ складає - 768 гривень 40 копійок.
Тож, враховуючи, що судом задоволено вимоги позивача та останнього звільнено від сплати судового збору, з відповідачки в дохід держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 768 гривень 40 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81,89, 128, 264, 265, 268, 272, 280-283, 288, 289 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме: будинком АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Ярове Тарутинського району Одеської області на користь держави судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Н.М. Тончева