Справа номер 237/6793/19
Номер провадження 2-а/237/20/20
Іменем України
18.02.20 року м. Курахове
Мар'їнський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Кучко Я.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Махно Ю.В.,
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Курахове Мар'їнського району Донецької області справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Великоновосілківського відділення поліції Волноваського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, поліцейського сектору реагування патрульної поліції Великоновосілківського відділення поліції Волноваського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області Морозова Євгена Федоровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
26.12.2019 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Позовна заява обґрунтована наступним. Позивач зазначає, що відповідач безпідставно виніс постанову за ч. 1 ст. 121 КУпАП в якій поставив в провину ОСОБА_1 відсутність задніх бризковиків та знаходження ременів безпеки в неробочому стані. Вказані відомості, викладені в постанові про адміністративне правопорушення позивач не визнає у повному обсязі, оскільки він був пристебнутий пасками безпеки під час руху транспортного засобу та вони були у робочому стані. Стосовно бризговиків позивач зазначає, що він повідомив відповідач, що виправити в дорозі цю несправність виявилось неможливим, оскільки через нерівну дорогу був зірваний бризко вик та відламані його кріплення, враховуючи відсутність з собою запасного бризговика позивач рухався із ввімкненою аварійною сигналізацією на низькій швидкості у крайньому правому ряду до найближчого місця ремонту, що свідчить про відсутність порушення ПДР України з його боку. Також, відповідач по справі не роз'яснив ОСОБА_1 його права та обов'язки та залишив без розгляду клопотання позивача про ознайомлення з матеріалами справи та залучення захисника. Крім того, відповідачем було порушено процесуальний порядок розгляду справи, оскільки відповідач обмежився виключно формальним складанням постанови без дотримання встановленої законом процедури.
Відповідачі у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 205, 286 КАС України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 670289 ОСОБА_1 було притягнуто 16 грудня 2019 року до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, який, як вбачаєтсяь з постанови, 16.12.2019 року о 16 годині 15 хвилин рухався по автодорозі Запоріжжя- Донецьк на транспортному засобі, на якому були відсутні бризговики, а ремені безпеки знаходились у несправному стані.
За статтею 8 Конституції України саме Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до пункту 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Підпунктами «е» та «з» пункту 31.4.7. Правил дорожнього руху встановлено заборону експлуатації транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності наступним вимогам, а саме: відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики; ремені безпеки не в робочому стані або мають видимі надриви на лямках.
При цьому, пунктом 31.5. Правил дорожнього руху імперативно визначено обов'язок водія у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 ПДР України, вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту.
Частиною 1 статті 121 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Таким чином, адміністративна відповідальність в даному випадку за ч.1 ст. 121 КУпАП наступає виключно за наявності двох умов, а саме: за наявності технічних несправностей при яких заборонено подальший рух транспортного засобу (пункт 31.4. ПДР України) та порушення порядку реагування водія транспортного засобу на виниклі у дорозі несправності транспортного засобу, який закріплений п. 31.5 ПДР України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, обов'язок доказування факту наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопоурешння, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а саме перебування ременів безпеки транспортного засобу у неробочому стані та відсутність та порушення вимог п. 31.5 ПДР України за відсутності бризговиків на транспортному засобі в даному випадку покладено до відповідачі.
Статтею 251 КУпАП обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній зокрема необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Враховуючи зазначене, відповідачами не доведено наявність вини позивача у вчиненні ним адміністративного правопорушення, працівником поліції як до постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , винесеної за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, так і в ході судового розгляду не було долучено будь-яких доказів наявності в діях ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
В матеріалах справи відсутній будь-який доказ, як-то відеозапис з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення позивачем пункту п.п. «е» «з» п. 31.4.7. Правил дорожнього руху, що свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірність прийнятої ним постанови.
Стосовно доводів позивача про нероз'яснення працівником поліції наявних у нього прав та обов'язків, відхилення клопотань про залучення захисника, який би міг аргументовано відстояти права позивача, що у с сукупності свідчить про порушення процесуального порядку розгляду справи суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 279 КУпАП встановлено, що посадова особа, що розглядає справу, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.
Як вбачається з копії постанови про накладення адміністративного стягнення серія БАА № 670289 від 16.12.2019 року, долученого до матеріалів справи позивачем, останньому було роз'яснено права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП, про що свідчить особистий підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вказаній постанові.
Таким чином, суд зазначає, що працівником поліції було дотримано вимог ст. 279 КУпАП та роз'яснено особі, яка притягається до адміністративної відповідальності її права та обов'язки, що свідчить про безпідставність тверджень позивача з вказаного приводу.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.
Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплені ст. 268 КУпАП, якої встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У частинах другі статті 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Згідно статті 222 КУпАП справи про адміністративні правоопршуненя, передбачені частиною першою, другою, третьою, п'ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцята статті 121 розглядають органи Національної поліції.
Згідно правового висновку Верховного суду, викладеного в постанові по справі 310/4817/17 від 27.12.2019 року скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення (в тому числі вище наведене судом положення про розгляд працівниками поліції адміністративних правопорушень за ч. 1,2,3,5,6,8,10,11 ст. 121 КУпАП) передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу (рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі № 5-рп/2015). Зі змісту ч. 4 ст. 258 КУпАП вбачаєтсья, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. З урахуванням наведеного, колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставними твердження скаржника про порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та вимог статті 268 КУпАП.
Аналогічних правових висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у справах № 286/648/17 (постанова К/9901/23930/18 від 07 грудня 2018 року), № 489/1525/16-а (постанова К/9901/5974/18 від 31 січня 2018 року) та № 681/972/17 (постанова К/9901/17506/18 від 17 травня 2018 року)
Згідно п.п. 1 п. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
На підставі вищевикладеного, з врахуванням відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 121 КуПАП, приймаючи до уваги неподання відповідачами, які в силу положень ст. 77 КУпАП несуть тягар доведення правомірності винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, доказів правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 243-246, 250, 251, 286 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Великоновосілківського відділення поліції Волноваського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, поліцейського сектору реагування патрульної поліції Великоновосілківського відділення поліції Волноваського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області Морозова Євгена Федоровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову про адміністративне правопорушення серії БАА № 670289 від 16.12.2019 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121 КУпАП на ОСОБА_2 - скасувати.
Провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121 КУпАП - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Мар'їнський районний суд Донецької області.
Суддя Я.Ю.Кучко
Дата документу 18.02.2020 року