Справа № 336/641/20
Провадження № 2-о/336/71/2020
18 лютого 2020 року Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Щасливої О.В.,
розглянувши цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Шахтарський міськрайонний суд Донецької області, територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення,
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту припинення трудових відносин.
В заяві вказала, що є громадянкою України, мала зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та працювала в Шахтарському міськрайонному суді: з 29 січня 2007 року по 1 серпня 2007 року секретарем судового засідання, а з 1 серпня 2007 року - на посаді помічника судді, про що свідчать відповідні записи в трудовій книжці. Відповідно до наказу № 197-3 від 5 грудня 2012 року Шахтарського міськрайонного суду ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення трьох років, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_1 включно. Станом на 5 жовтня 2015 року, тобто після спливу відпустки по догляду за дитиною, Шахтарський міськрайонний суд Донецької області хоча й не знаходився в стані ліквідації (припинення), проте свої функції фактично не виконував, оскільки розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» визначено, що на території м. Шахтарська, де тривало працевлаштування позивача, діяльність державних органів влади України припинена та фактично не здійснюється в зв'язку з загостренням ситуації в зоні проведення АТО, про що було повідомлено на офіційному сайті суду. Означені обставини унеможливили як повернення заявника на роботу, так і припинення трудового договору у відповідності до вимог законодавства про працю України.
Неможливість оформлення припинення трудового договору у встановленому законодавством України порядку зумовила звернення заявниці до суду.
У зв'язку з викладеним ОСОБА_1 просить суд встановити факт припинення трудових відносин між нею та Шахтарським міськрайонним судом Донецької області з 6 жовтня 2015 року на підставі ст. 38 КЗпП, тобто через звільнення за власним бажанням в зв'язку з неможливістю продовження роботи, а також встановити факт наявності у неї трудового стажу з 29 січня 2007 року по 6 жовтня 2015 року для зарахування попереднього трудового стажу в загальний трудовий стаж.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 03.02.2020 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку окремого провадження.
В судове засідання ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про дату, час та місце вирішення справи, не з'явилася, надавши письмове звернення, яке містить прохання про задоволення заяви і вирішення справи у її відсутність.
Представники заінтересованих осіб, належним чином повідомлених про дату, час та місце вирішення справи, до суду не з'явилися, клопотання про розгляд справи у їх відсутність не надали.
За згаданих обставин суд у відповідності до ст. ст. 211, 223 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу у відсутність учасників справи, на підставі наявних у суду матеріалів.
Вивчивши доводи заяви, встановивши обставини справи, дослідивши надані заявницею фактичні дані, суд знаходить заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних міркувань.
Згідно зі ст. 315 ЦПК України у судовому порядку встановлюються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала в Шахтарському міськрайонному суді: з 29 січня 2007 року по 01 серпня 2007 року секретарем судового засідання, а з 1 серпня 2007 року - на посаді помічника судді, про що свідчать відповідні записи в трудовій книжці (а. с. 10).
Згідно з ч. 2 ст. 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян на підставі Конституції України гарантується.
За приписами ч. 1 ст. 43 Основного Закону України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Статтею 46 Конституції України внормовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
В силу ст. 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є, зокрема: розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), а згідно із ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Виходячи з наведених положень законодавства про працю, працівник має право в будь-який момент ініціювати припинення укладених на невизначений строк трудових відносин, подавши відповідну заяву.
Таким чином, перебування особи на певній посаді є втіленням її особистого волевиявлення і вона вправі розірвати договір за власним бажанням.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» визначено, що на території м. Шахтарськ Донецької області, де знаходиться відповідач, діяльність державних органів влади України припинена та фактично не здійснюється.
Заявник позбавлена можливості скористатися цим правом, оскільки уповноваженні на проведення звільнення органи та посадові особи діяльність не здійснюють.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції України та законів України.
В силу ч. 1 ст. 18 цього Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Процедура припинення трудових відносин фізичних осіб і власників або уповноважених ними органів передбачена законодавством України про працю.
Разом з тим через особливий статус території, на якій розташована установа судової влади, суд не може констатувати, що звільнення позивача відбулося у встановленому законодавством України порядку.
Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг для взятих на облік внутрішньо переміщених осіб здійснюється відповідно до законодавства України.
Враховуючи те, що заявниця переселилася з території проведення антитерористичної операції до м. Запоріжжя, не має можливості офіційно підтвердити припинення трудових відносин з незалежних від неї підстав та в порядку передбаченому чинним законодавством, що позбавляє можливості зарахування попереднього стажу до загального стажу роботи, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з викладеним в інтересах дотримання гарантованих законом прав особи суд вважає за необхідне застосувати обраний позивачем спосіб захисту права і ухвалити про припинення трудових відносин між заявницею і Шахтарським міськрайонним судом Донецької області.
Від встановлення даних фактів залежить реалізація заявницею права на працевлаштування, а встановити цей факт у позасудовому порядку не сталося можливим, тому, як зазначено, суд вбачає всі підстави для ухвалення рішення на користь вимог заяви. Керуючись ст. ст. 4, 76-80, 263, 265, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , що зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_2 , задовольнити.
Встановити факт припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та Шахтарським міськрайонним судом Донецької області на підставі статті 38 Кодексу Законів про працю України з 6 жовтня 2015 року.
Встановити факт наявності у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, уродженки м. Харкова, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , трудового стажу з 29 січня 2007 року по 6 жовтня 2015 року у Шахтарському районному суді Донецької області на таких посадах: з 29.01.2007 року по 01.08.2007 року на посаді секретаря судового засідання; з 01.08.2007 року по 06.10.2015 року на посаді помічника судді, для зарахування зазначеного трудового стажу в загальний страховий стаж роботи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Суддя О.В. Щаслива