Справа №263/11252/19
Провадження №2/263/361/2020
11 березня 2020 року місто Маріуполь
Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі: головуючого судді Ковтуненко В.О., при секретарі Іващенко Н.К., розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних, внаслідок невиконання грошового зобов'язання,
Позивач звернулась до суду з даним позовом до відповідача, вказуючи, що вона перебуває на обліку в Маріупольському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію за віком, призначеної з 30.08.2016 року. 25.11.2016 року позивач звернулася з заявою до УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про надання документів, які використовувались для нарахування пенсії та які знаходяться в матеріалах пенсійної справи. 28.12.2016 року з отриманої відповіді від відповідача, позивач дізналася, що період роботи з 09.08.2002 року по 03.09.2009 року у «ВАТ ММК імені Ілліча» на посаді інструктора ЛФК спеціальної групи не зараховано до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно, оскільки як зазначив відповідач заклад не належить до державної або комунальної форми власності. Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 22 травня 2017 року по справ, №263/927/17, позовні вимоги позивача було задоволено повністю: визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області щодо не зарахування періоду роботи з 09 серпня 2002 року по 03 вересня 2009 року у ВАТ «ММК імені Ілліча» на посаді інструктора ЛФК спеціальної групи до стажу роботи та відмови у нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя зарахувати до стажу роботи позивачу, що дає право на пенсію за вислугу років, період роботи у ВАТ «ММК імені Ілліча» на посаді інструктора ЛФК спеціальної групи з 09 серпня 2002 року по 03 вересня 2009 року та здійснено нарахування, та виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день призначення пенсії. Справа була розглянута у касаційній інстанції та скасовано рішення апеляційної інстанції із залишенням у силі рішення першої інстанції, яке набрало законної сили 23.11.2018 року. 10.04.2019 року позивачу була нарахована та виплачена грошова допомога у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення у сумі 26274,80. Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 22 травня 2017 року по справі №263/927/17 підтверджує наявність між сторонами правовідносин із виплати позивачу грошової допомоги на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому таке зобов'язання є грошовим. З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов'язання з виплати позивачу одноразової грошової допомоги в сумі 26 274,80 грн., у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних за весь період невиплати допомоги, тобто з 01.10.2016 року по 10.04.2019 року, що передбачено ст. 625 ЦК України. Виходячи з цього просить стягнути з Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 за невиконання грошового зобов'язання інфляційних витрати в сумі 9536.85 грн. та три відсотки річних від простроченої суми 1989.00 грн., а всього 11 525, 85 грн.
Відповідач не погодився з позовними вимогами ОСОБА_1 та надав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що 20 вересня 2019 року на адресу Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області надійшла позовна заява по цивільній справі № 263/11252/19 за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних, внаслідок невиконання грошового зобов'язання. Вимоги позивача, викладені в позовній заяві не визнаються повністю з наступних підстав: ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду стосовно порушення своїх прав, а саме: визнання неправомірною бездіяльність УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя щодо не зарахування позивачу періоду роботи з 09.08.2002 року по 03.09.2009 року у ВАТ «ММК ім. Ілліча» на посаді інструктора ЛФК спеціальної групи до стажу роботи та відмови у нарахуванні та виплати грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя зарахувати до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугою років, період роботи в «ВАТ ММК ім. Ілліча» на посаді інструктора ЛФК спеціальної групи та здійснити нарахування та виплату грошової допомоги розмірі десяти місячних пенсії за віком станом на день призначення пенсії 22.05.2017 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1 , було винесено постанову по справі 263/927/17, якою позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено. Не погодившись з доводами суду управлінням було подано апеляційну скаргу на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22.05.2017 року по справі 263/927/17. Донецьким апеляційним адміністративним було задоволено апеляційну скаргу управління та скасовано постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22.05.2017 року по справі № 263/927/17. У касаційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення, та залишити в силі постанову суду першої інстанції. 23.11.2018 року Верховним судом винесено постанову, якою рішення апеляційної інстанції було скасовано, а рішення першої інстанції залишено в силі. Після отримання постанови Верховного суду , рішення відпрацьовано управлінням у добровільному порядку. Стосовно позовних вимог позивачки про стягнення з Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області інфляційних витрат та трьох процентів річних, внаслідок невиконання грошового зобов'язання. Трактування позивачкою свого позову щодо невиконання рішення суду за яке сплачується інфляційні нарахування та три проценти річних є помилковим, та не ґрунтується на нормах пенсійного законодавства. Вказана правова позиція узгоджується з листом Верховного суду України «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» від 01.07.2014 року, яким зазначено що судам потрібно враховувати, що передбачена ст. 625 ЦК відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Виходячи з цього просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою суду від 20.09.2019 року, було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22.05.2017 року визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області щодо не зарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 09 серпня 2002 року по 03 вересня 2009 року у ВАТ «ММК імені Ілліча» на посаді інструктора ЛФК спеціальної групи до стажу роботи та відмови у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, відповідно до п.7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день її призначення.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду було задоволено апеляційну скаргу УПФУ в Донецькій області та скасовано постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22.05.2017 року по справі №263/927/17.
23.11.2018 року Верховним судом винесено постанову, якою рішення апеляційної інстанції скасовано, а рішення першої інстанції залишено в силі.
Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.
Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 набула право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7.1 Прикінцевих положень Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Зобов'язання виникають з правочинів, результатів діяльності, заподіяння шкоди, юридичних фактів, актів цивільного законодавства, актів відповідних органів, а у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, зобов'язання можуть виникати з рішення суду (стаття 11 ЦК України).
Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22.05.2017 року, дії управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області визнано неправомірними та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день її призначення. Остаточний рахунок з позивачем проведено 10.04.2019 року..
Відповідно з частиною другою статті 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Постанова Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22.05.2017 року підтверджує наявність між сторонами правовідносин із виплати позивачу грошової допомоги на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому таке зобов'язання є грошовим.
Враховуючи юридичну природу цих правовідносин, як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.
Грошовим зобов'язанням слід вважати будь-яке зобов'язання, яке зводиться до сплати грошей, незалежно від правових підстав його виникнення, про що зазначив Верховний Суд України в постанові від 01.10.2014 по справі № 6-113цс14.
Стаття 625 ЦК України, розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 625 ЦК України та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 11 квітня 2018 року в справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18), позивач обґрунтовано вимагає стягнення інфляційного нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання і трьох процентів річних, оскільки, це є відшкодуванням матеріальних витрат позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та компенсація (плата) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зобов'язання, що виникли у відповідача на підставі судового рішення є грошовими та виражені в національній валюті. З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконував зазначені зобов'язання належним чином, внаслідок чого грошові кошти знецінюються внаслідок інфляційних процесів.
Виходячи з того, що відповідач порушив грошове зобов'язання з виплати позивачу одноразової грошової допомоги в сумі 26274.80 грн. грн., у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних за весь період невиплати допомоги, тобто з 01.10.2016 року по 10.04.2019 року, що передбачено ст. 625 ЦК України.
На підставі індексу інфляції позивач розраховує збитки починаючи з дати виникнення права на призначення та виплату грошової допомоги - 01.10.2016 року по дату її фактичної виплати - 10.04.2019 року
Формула розрахунку:
Втрати від інфляції = (Сума боргу) х (Індекс інфляції) / 100% - (Сума боргу)
Де: Сума боргу - сума простроченого боргу.
Індекс інфляції - добуток щомісячних індексів за відповідний період.
Інфляційні втрати підлягають обрахуванню за період з травня 2014 року (при цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця) по лютий 2017 року, з урахуванням положень ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення".
Разом з тим, 3% річних підлягають обрахуванню за період з жовтня 2016 року по квітень 2019 року, за формулою: С х 3 х Д/365/100, де С - сума боргу, Д - кількість днів прострочи.
Перевіривши розрахунок представлений позивачем, судом встановлено, що він обрахований відповідно заявлених формул, а тому вважає, що відповідач, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, що становить інфляційні витрати в сумі 9536.85 грн. та три відсотки річних від простроченої суми 1989.00 грн., а всього 11525.85 грн.
Відповідно до статті 107 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Верховний Суд України в узагальненнях практики застосування судами ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві, зазначив, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.
Відповідно до ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати зі сплати судового збору.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач поніс документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 768.40 грн., які, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають стягненню з відповідача на позивача.
Керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних, внаслідок невиконання грошового зобов'язання, задовольнити.
Стягнути з Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, (Код ЕДРПОУ 42171861, місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул Зелінського, 27-а, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків. НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою; АДРЕСА_1 за невиконання грошового зобов'язання інфляційні витрати в сумі 9536.85 грн. та три відсотки річних від простроченої суми 1989.00 грн., а всього 11 525, 85 грн.(одинадцять тисяч п'ятсот двадцять п'ять гривень 85 копійок).
Стягнути з Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, (Код ЕДРПОУ 42171861) на користь ОСОБА_1 реєстраційній номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768.40 грн..
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.О. Ковтуненко