№263/4394/17
№2/263/19/2020
16 березня 2020 року місто Маріуполь
Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Ковтуненко В.О.,
при секретарі Іващенко Н.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське»,
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті ДТП.
В обґрунтування позовних вимог, зазначив, що 19 січня 2017 року о 16 годині 00 хвилин водій, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Mitsubishi, державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вулиці Купріна та вулиці Троїцька у Центральному районі м. Маріуполя Донецької області, не рівнозначних доріг, не надала перевагу в русі та скоїла зіткнення з автомобілем РУТА, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Власником автомобіля РУТА є він, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив п.16.11 ПДР України. Автомобіль позивача РУТА, державний номерний знак НОМЕР_2 , отримав значні механічні пошкодження. Вважає, що в наслідок дорожньо-транспортної пригоди йому також завдано моральну шкоду. Відповідачка не бажає добровільно відшкодувати завдану шкоду. Просить стягнути з відповідачки матеріальну шкоду в розмірі 93527,96 гривень, розмір втраченої вигоди в сумі 1440 гривень, моральну шкоду в розмірі 10000 гривень, а також витрати на правовому допомогу, проведення товарознавчої експертизи та судового збору у загальній сумі 5075,28 гривень.
Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засідання позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідачки ОСОБА_5 позовні вимоги визнали частково, а саме у матеріальної шкоди у розмірі 25601 гривень з урахуванням страхової виплати, в задоволенні моральної шкоди, упущеної вигоди та правової допомоги просить відмовити, оскільки вказана шкода нічим не підтверджена та не обґрунтована.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, за наступних підстав.
Судом встановлено, що 19 січня 2017 року о 16 годині 00 хвилин водій, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Mitsubishi, державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вулиці Купріна та вулиці Троїцька у Центральному районі м. Маріуполя Донецької області, не рівнозначних доріг, не надала перевагу в русі та скоїла зіткнення з автомобілем РУТА, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 16 лютого 2017 року визнано винною ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 № НОМЕР_4 , власником автобусу марки РУТА-20, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_1 .
Згідно до звіту №872/17 від 01.03.2017 року про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу, сума матеріальної шкоди, спричиненої власнику колісного транспортного засобу РУТА, державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 48486,36 гривень.
Згідно калькуляції №782-17 від 03 березня 2017 року, складеної ФОП ОСОБА_6 , вартість відновлювального ремонту складає 92087,94 гривень.
Згідно акту та квитанцій наданих позивачем вбачається, що на відновлення автомобілю сплачено 98979,35 гривень, а саме:
- акт виконаних робіт на загальну вартість послуг на суму 98978,35 гривень;
- копія товарного чеку №112 від 15.03.2017 року на суму 3485 гривень;
- копія товарного чеку №132 від 20.03.2017 року на суду 10900 гривень;
- акт виконаних робіт від 25.05.2017 року на суму 21199,35 гривень;
- копія товарного чеку № ЕН-0003309 від 21.04.2017 року на суму 178 гривень;
- копія товарного чеку № ЕН-0003285 від 20.04.2017 року на суму 1200 гривень;
- копія товарного чеку № ЕН-0003133 від 19.04.2017 року на суму 2473 гривень;
- копія товарного чеку № ЕН-0002435 від 11.04.2017 року на суму 8176 гривень;
- копія товарного чеку № ЕН-0003705 від 10.05.2017 року на суму 13955 гривень;
- копія товарного чеку № ЕН-0002154 від 06.04.2017 року на суму 15307 гривень;
- копія товарного чеку № ЕН-0002110 від 13.03.2017 року на суму 5967 гривень;
- копія товарного чеку № ЕН-0004167 від 12.05.2017 року на суму 6289 гривень;
- копія товарного чеку № ЕН-0003442 від 16.05.2017 року на суму 439 гривень;
- копія товарного чеку № ЕН-0003589 від 16.05.2019 року на суму 520 гривень;
- копія товарного чеку № ЕН-0004254 від 16.05.2017 року на суму 6400 гривень;
- копія товарного чеку № ЕН-0003641 від 17.05.2017 року на суму 1560 гривень;
- копія товарного чеку № ЕН-0003781 від 23.05.2017 року на суму 931 гривень.
Згідно договору №225 про проведення оцінки шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, укладеного між ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , останнім за складання звіту про оцінку КТЗ РУТА-20, д/н НОМЕР_2 , сплачено 1500 гривень, що також підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №225 від 28.01.2017 року.
Відповідно до договору оренди від 17 грудня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Чекіда О.А., ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ «Маріупольське автотранспортне підприємство 11402» за плату транспортний засіб марки РУТА, рік випуску 2008 року, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Згідно мирової угоди від 14.04.2017 року укладеною між ОСОБА_2 та ТОВ «маріупольське АТП 11402» в особі ОСОБА_1 , останній отримав від ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 18000 гривень в рахунок відшкодування товариству з обмеженою відповідальністю матеріального збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 19.01.2017 року.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.22, 1166, Цивільного Кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.2 ст.1187 Цивільного Кодексу України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній підставі (право власності, інше речове право, тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам належить виходити з положень згідно яких відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становите в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.
Згідно ч.ч.1-3 ст.22 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) особа, якій заподіяно збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з роз'ясненнями, наданими у п.п.14,15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 1 березня 2013 року №4 ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону N 1961-ІУ, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Суд з урахуванням наведеного, вважає за можливим стягнути з відповідачки на користь позивача вартість відновленого ремонту пошкодженого автобусу (без врахування зносу) у розмірі 80979,35 гривень (98979,35 (загальна вартість відновлювального ремонту) - 18000 гривень (сума відшкодована ОСОБА_2 за мировою угодою).
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками с у тому числі доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
На підставі викладеного, приходжу до висновку про відмову у стягненні з відповідачки розміру втраченої вигоди в сумі 1440 гривень, оскільки вказане не підтвердженого документами.
Витрати зі складання звіту про оцінку КТЗ РУТА-20, д/н НОМЕР_2 , у розмірі 1500 гривень, підлягають стягнення з ОСОБА_2 .
Статтями 23, 1167 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, майном або в інший спосіб. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній підставі (право власності, інше речове право, тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно роз'яснень, даних у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з змінами), розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Також судом встановлено, що в результаті вищевказаного ДТП позивачу ОСОБА_1 було спричинено моральну шкоду, яку він зазнав із пошкодженням свого майна, яке приносило йому дохід, та душевних стражданнях та хвилюваннях, інших негативних емоціях, які він пережив через вказану пригоду, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд частково задовольняє вказану вимогу та стягує з відповідачки на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.
Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
При подачі позову до суду ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 935,28 гривень, що підтверджується квитанцією №0.0.737095714.1 від 31.03.2017 року, та у розмірі 320,00 гривень, що підтверджується квитанцією №0.0.845775924.1 від 11.09.2017 року.
На підтвердження надання правової допомоги надано договір від 30.03.2017 року укладений ОСОБА_1 із адвокатом Поповим В.М. (свідоцтво №852 від 04.02.20011 року) та квитанцію до прибуткового касового ордеру №з від 30.03.2017 року, згідно із якою сплачено ОСОБА_1 за правову допомогу 2000 гривень.
Вказані витрати також підлягають стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст.22, 23, 1166, 1172, 1187, 1194 ЦК України, ст.ст. 4,12, 13, 76, 77, 81, 263-265 ЦПК України суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське», задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН - НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , ІПН - НОМЕР_6 , матеріальну шкоду у розмірі 80979,35 гривень, витрати із складання звіту про оцінку у розмірі 1500 гривень, моральну шкоду у розмірі 5000 гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 2000 гривень, судовий збір у розмірі 1255,28 гривень, а всього 90734 (дев'яносто тисяч сімсот тридцять чотири) гривні 63 копійки.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду.
Суддя В.О. Ковтуненко