ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.03.2020Справа № 910/13382/16
За позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр «Артек»
про стягнення 106 539, 45 грн
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Саницька Б.В.
Представники учасників справи:
від позивача: Лисенко В.О.;
від відповідача : не з'явився;
У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Санаторний комплекс «Пуща-Озерна» (надалі - відповідач) про стягнення з останнього інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання в розмірі 106 539, 45 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.526, 530, 549, 610-612, 625, 629 ЦК України, ст. 173-175, 193, 230 ГК України, мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір від 06.02.2013 за № 13/3702-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу. На виконання умов договору позивачем було передано відповідачу природний газ на загальну суму 720 215, 81 грн.
Однак, як зазначає позивач, відповідач не завжди вчасно здійснював платежі щодо погашення основної заборгованості, а тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з Державного підприємства «Санаторний комплекс «Пуща-Озерна» інфляційних втрат у розмірі 96 171, 18 грн та 3% річних у розмірі 10 359, 27 за період з 09.07.2014 по 30.12.2014.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2016 порушено провадження в справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 08.08.2016.
08.08.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання ухвали суду від 22.07.2016.
08.08.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження в справі у зв'язку з тим, що 01.06.2016 розпорядженням керівника Державного управління справами прийнято рішення № 143 про припинення діяльності відповідача шляхом приєднання останнього до Державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр «Артек» та утворення комісії з припинення діяльності. Правонаступником майна відповідача у відповідності до п. 5 розпорядження визначено Державне підприємство України «Міжнародний дитячий центр «Артек» згідно з передавальним актом.
У судове засідання, призначене на 08.08.2016 представники сторін з'явилися та надали суду пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2016 зупинено провадження в справі № 910/13382/16 до завершення процедури реорганізації ДП «Санаторний комплекс «Пуща-Озерна» та внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення ДП «Санаторний комплекс «Пуща-Озерна» та, відповідно, встановлення повного правонаступництва Державним підприємством України «Міжнародний дитячий центр «Артек».
16.01.2020 Господарським судом міста Києва було здійснено запит про надання інформації щодо завершення процедури реорганізації ДП «Санаторний комплекс «Пуща-Озерна».
30.01.2020 до суду від Державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр «Артек» надійшла відповідь на запит, відповідно до якої 10.10.2019 ДП «Санаторний комплекс «Пуща-озерна» припинило свою діяльність шляхом реорганізації та правонаступником майна, прав та обов'язків останнього є Державне підприємство України «Міжнародний дитячий центр «Артек».
Ухвалою суду від 10.02.2020 провадження в справі №910/13382/16 поновлено, здійснено заміну відповідача з Державного підприємства Санаторний комплекс «Пуща-озерна» на його правонаступника - Державне підприємство України «Міжнародний дитячий центр «Артек», постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, судове засідання призначено на 10.03.2020.
10.03.2020 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній повідомив суд, що ціна позову станом на 06.03.2020 не змінилась, оплати від відповідача не надходили.
У судовому засіданні 10.03.2020 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог, позов просив задовольнити. Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений був належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 10.02.2020 про поновлення провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04075, м.Київ, Пуща-Водиця, 14-та лінія.
Станом на дату розгляду справи по суті до суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103053246730, відповідно до якого ухвала Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 була вручена відповідачу 17.02.2020.
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
У судовому засіданні 10.03.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
06.02.2013 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір №13/3702-ТЕ-17 на купівлю-продаж природного газу (далі -договір).
Відповідно до п.п. 1.1., 2.1. договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю в 2013 році природний газ (за кодом згідно з УТК ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну території України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ обсягом до 720 тис. куб. м.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4. договору).
Згідно з п.5.2. договору, ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1 091,00 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати 1000 куб. м. природного газу - 1 091, 00 грн, крім того ПДВ - 20% - 218, 20 грн, всього з ПДВ - 1 309, 20 грн (одна тисяча триста дев'ять грн 20 коп.).
Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 785 520, 00 грн, крім того ПДВ - 157 104, 00 грн, разом з ПДВ - 942 624 (дев'ятсот сорок дві тисячі шістсот двадцять чотири грн 00 коп.).
Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору).
Пунктом 6.3. договору визначено, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п.7.1. договору).
У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.7.2. договору).
Пунктом 9.3. договору сторони передбачили, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю в 5 (п'ять) років.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2013 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1. договору).
З огляду на здійснення відповідачем оплати вартості отриманого природного газу з порушенням строків здійснення такої оплати, передбачених умовами п. 6.1. договору, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 10 359, 27 грн за період з 09.07.2014 по 30.12.2014 та інфляційні втрати в розмірі 96 171, 18 грн за період з липня 2014 по грудень 2014.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
На виконання договору від 06.02.2013 за №13/3702-ТЕ-17 позивач поставив протягом січня-квітня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 550, 119 тис. куб. м. на загальну суму 720 215,81 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 за січень на суму 117 138, 05 грн, від 28.02.2013 за лютий на суму 85 887, 46 грн, від 31.03.2013 за березень на суму 93 376, 07 грн, від 30.04.2013 за квітень на суму 423 814, 23 грн.
Натомість, відповідач оплату прийнятого природного газу не здійснив, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 720 215,81 грн.
Внаслідок прострочення відповідачем оплат за договором № 13/3702-ТЕ-17 від 06.02.2014, позивач нарахував до стягнення 10 359, 27 грн 3% річних за період з 09.07.2014 по 30.12.2014 та 96 171, 18 грн інфляційних втрат за період з липня 2014 по грудень 2014.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач вже звертався з позовом до Господарського суду міста Києва, предметом якого була заборгованість в розмірі 720 215, 81 грн, за природний газ, поставлений відповідачу за договором №13/3702-ТЕ-17 від 06.02.2013.
При розгляді справи №910/17956/14, Господарським судом міста Києва було встановлено факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором та наявності заборгованості перед позивачем за поставлений природний газ в розмірі 720 215,81 грн, пені в розмірі 50 380, 57 грн, інфляційних втрат за загальний період з лютого 2013 по червень 2014 в розмірі 86 357, 72 грн, 3 % річних за загальний період з 14.02.2013 по 08.07.2014 в розмірі 26 439, 17 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 у справі №910/17956/14 позов задоволено повністю, стягнено з відповідача - Державного підприємство "Санаторний комплекс "Пуща -Озерна" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 720 215, 81 грн - суму основного боргу, 50 380, 57 грн -пені, 86 357, 72 грн - інфляційних втрат за загальний період з лютого 2013 по червень 2014, 26 439, 17 грн - 3% річних за загальний період з 14.02.2013 по 08.07.2014 та 17 667, 87 грн -судового збору та розстрочено виконання рішення суду наступним чином: квітень 2015 року - 150 000 грн; травень 2015 року - 150 000 грн; червень 2015 року - 150 000 грн; липень 2015 року - 150 000 грн; серпень 2015 року - 150 000 грн; вересень 2015 року - 133 393, 27 грн.
Вказане рішення суду постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 змінено, а саме в частині розстрочення виконання рішення, в іншій частині рішення господарського суду залишено без змін.
31.03.2015 на виконання рішення в справі №910/17956/14, яке набрало законної сили 10.03.2015 видано відповідні накази.
Наведені обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 у справі № 910/17956/14, яке постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 в частині розстрочення змінено, в частині стягнення залишено без змін.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою про операції, відповідач сплатив суму основного боргу за договором № 13/3702-ТЕ-17 від 06.02.2013, однак з порушенням строків, а саме 30.12.2014.
Внаслідок прострочення відповідачем оплат за договором № 13/3702-ТЕ-17 від 06.02.2014, позивач нарахував до стягнення 10 359, 27 грн 3% річних за період з 09.07.2014 по 30.12.2014 та 96 171, 18 грн інфляційних втрат за період з липня 2014 по грудень 2014 на встановлену рішенням суду в справі № 910/17956/14 суми основної заборгованості.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено , якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Так за ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Суд перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат вважає його обґрунтованим та приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 96 171, 18 грн інфляційних втрат за період з липня 2014 по грудень 2014.
При перевірці розрахунку позивача 3 % річних, суд встановив, що позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування 3 % річних, а саме позивачем було включено день оплати здійснений відповідачем 30.12.2014 в сумі 720 215, 81 грн, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом - 10 300, 53 грн за період з 09.07.2014 по 30.12.2014.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 10 300, 53 грн та інфляційних втрат в розмірі 96 171, 18 грн.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр «Артек» (04075, місто Київ, Пуща-Водиця, 14-та лінія, ідентифікаційний код 16502790) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 2007720) 96 171 (дев'яносто шість тисяч сто сімдесят одну) грн 18 коп. інфляційних втрат, 10 300 (десять тисяч триста) грн 53 коп. 3 % річних та 1 596 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто шість) грн 94 коп. судового збору.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 16.03.2020.
Суддя Я.А.Карабань