ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.03.2020Справа № 910/13354/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Денисевича А.Ю., розглянувши матеріали справи
за скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції м. Київ
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламі»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 460542,78 грн
за участі представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Никипорець І.Ф. (уповноважений представник);
(скаржника)
від ДВС - не з'явився.
У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ламі» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 460542,78 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки №ПЗ/НХ-19604/НЮ від 23.04.2019, в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 448980 грн. Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховано до стягнення 9828,36 грн пені та 1734,42 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі №910/13354/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламі» задоволено, стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» 448980 грн заборгованості, 1734,42 грн інфляційних втрат та 9828,36 грн пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 6908,15 грн.
02.01.2020 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.
27.02.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшла скарга на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції м. Київ, в якій скаржник просить визнати неправомірними дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції м. Київ щодо стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ТОВ «Ламі» грошових коштів в сумі 467450,93 грн, в рамках виконавчого провадження ВП№61092186; скасувати постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції м. Київ про відкриття виконавчого провадження ВП №61092186, на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.01.2020 у справі №910/13354/19 та зобов'язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції м. Київ винести постанову про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 02.01.2020 у справі №910/13354/19 стягувачу, у відповідності до п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
За приписами ст.339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ч.1 ст.342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2020 скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 12.03.2020.
Представник позивача (стягувача) в судове засідання не з'явився, разом з тим до початку розгляду скарги через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заперечення на скаргу у яких послався на необґрунтованість вимог скаржника та просив відмовити у задоволенні скарги.
Представники відповідача (боржника) в судовому засіданні підтримав обставини викладені у скарзі та просив її задовольнити.
Представник ВДВС в судове засідання не з'явився, проте через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав письмові пояснення разом з копією матеріалів виконавчого провадження у яких в повному обсязі заперечив проти доводів скаржника та просив відмовити у задоволенні скарги, а також просив здійснювати розгляд скарги за відсутності уповноваженого представника.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч.1 ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно із ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Законом України «Про виконавче провадження» регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
В силу ст.1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Звертаючись із розглядуваною скаргою скаржник стверджує, що 20.10.2019 набрав чинності Закон України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», пунктом третім розділу третього якого встановлено заборону «вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами».
З наведених підстав скаржник дійшов висновку, що відносно нього не може бути відкрито протягом трьох років жодного виконавчого провадження.
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п.1 ч.2 зазначеної статті Закону, виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Так, суд зазначає, що висновок скаржника є помилковим, оскільки зазначеним Законом встановлено два виключення з загального правила заборони вчинення виконавчих дій:
1) стягнення грошових коштів;
2) стягнення товарів, що передані у заставу.
У даному випадку, за остаточним судовим рішенням у справі підлягають стягненню грошові кошти, відповідно, державний виконавець не тільки мав право, а і був зобов'язаний відкрити виконавче провадження та забезпечити виконання цього судового рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням суду у даній справі присуджено стягнути з відповідача на користь позивача визначені цим рішенням грошові кошти.
У даному випадку, боржник (скаржник) за двома з трьох кваліфікуючих ознак, визначених частиною першою статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», підпадає під правовий режим особливого виконання судових рішень, встановлений цим Законом. У даному випадку боржник є державним підприємством і відносно нього існує законодавча заборона відчуження майна.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Встановлена Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» особлива процедура започатковується лише після шести місяців з моменту відкриття виконавчого провадження.
Частиною другою статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено: якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Таким чином, відкриття виконавчого провадження ВП №61092186 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на виконання остаточного судового рішення у даній справі повною мірою відповідає законодавчим приписам Конституції України, статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».
З огляду на викладене, судом встановлено недоведеність скаржником факту порушення державним виконавцем приписів законодавства при відкритті виконавчого провадження за наказом Господарського суду міста Києва від 02.01.2020 у справі №910/13354/19.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції м. Київ.
Керуючись ч.2 ст.232, 233, 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції м. Київ у справі №910/13354/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в передбаченому законом порядку.
Дата підписання: 16.03.2020.
Суддя Я.В. Маринченко