ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.03.2020Справа № 910/18935/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Юг», м. Одеса
до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ
про стягнення 33 546,32 грн,
Без повідомлення (виклику) сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оіл Юг» ( далі - ТзОВ «Оіл Юг»/позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»/відповідач) про стягнення 33 546,32 грн штрафу за порушення терміну доставки вантажу.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.12.2019 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
23.01.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заява про поновлення строку на подання відзиву. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 08.01.2020 відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі №910/16309/19. Ухвалою суду відповідачу надано 15-ти денний строк з дня вручення цієї ухвали для надання відзиву на позовну заяву та всіх письмових та електронних доказів, висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову. В обґрунтування заяви про поновлення процесуальних строків відповідач зазначив, що в АТ «Українська залізниця» наявний великий обсяг документів, які перебувають у різних структурних підрозділах, внаслідок чого на підготовку необхідних доказів для написання відповіді на відзив необхідний певний проміжок часу.
За загальним правилом, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України (ч. 2 ст. 118 ГПК України). Частиною 2 статті 119 ГПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Ураховуючи викладені відповідачем доводи щодо поважності причин пропуску строку для надання відзиву, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та продовжити останньому процесуальний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
У поданому до суду відзиві АТ «Українська залізниця» проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що відповідачем правомірно залишено претензію позивача без розгляду по суті, оскільки позивач обґрунтував її з посиланням на законодавство України та розрахував суму неустойки у відповідності до п. 116 Статуту залізниць України. Проте, оскільки перевезення здійснювалось у міжнародному сполученні, то до договірних відносин між сторонами повинні застосовуватися положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення. Ураховуючи, що позивач повторно не звернувся до відповідача з претензією з урахуванням викладених відповідачем зауважень, відповідно позивачем подано цей позов з порушенням обов'язкового досудового врегулювання спору.
Крім того, як стверджує відповідач у відзиві, позивачем невірно розраховано розмір штрафу за порушення строку доставки вантажу, тому відповідачем у відзиві на позовну заяву надано власний розрахунок штрафу згідно умов Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.
12.02.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
17.02.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
10.09.2019 Акціонерне товариство «Орлен Летува» в межах договору купівлі-продажу № LT/19/011/R/TN/E, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оіл Юг», відправило зі станції відправлення «Бугяняй» АТ «Литовські залізні дороги» позивачу вантаж у вагонах № 50613306, 50595701, 50594910 згідно з залізничною накладною № 0485281. При цьому, станцією призначення виступило «Одеса-Застава 1» Одеської залізниці АТ «Українська залізниця».
Відповідно до графи № 27 залізничної накладної № 0485281 дата прибуття вантажу вказано 22.09.2019, проте дата видачі позивачу цього вантажу значиться 23.09.2019. Крім того, в графі № 37 накладної зазначено провізну плату у розмірі 98 160,30 грн, додаткові збори у розмірі 13 555,25 грн та 105,50 грн.
15.11.2019 ТзОВ «Оіл Юг» звернулося до АТ «Українська залізниця» з претензією про сплату штрафу за прострочення доставки вантажу в сумі 33 546,30 грн. Вказана претензія отримана відповідачем 19.11.2019, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.
Так, у направленій претензії позивач просив сплатити штраф за несвоєчасну доставку вантажу, посилаючись на п.116 Статуту залізниць України.
05.12.2019 відповідач повернув позивачу претензію без розгляду, мотивуючи тим, що останнім невірно застосовано норми національного законодавства, оскільки до відносин, які склались між позивачем та відповідачем застосовуються положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.
Отже, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача 33 546,32 грн штрафу за порушення терміну доставки вантажу, посилаючись на положення ст. 45 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення. При цьому, позивач зазначає, що прострочення терміну доставки вантажу складає 4 доби, а тому штраф розраховується у розмірі 30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки.
Відповідач заперечує проти задоволення позову, обґрунтовуючи тим, що правомірно залишив претензію позивача без розгляду, при цьому враховуючи, що позивач повторно не звернувся до відповідача з претензією з урахуванням викладених відповідачем зауважень, відповідно ТзОВ «Оіл Юг» подано цей позов з порушенням обов'язкового досудового врегулювання спору. А також, відповідач вказує на те, що позивачем невірно здійснено розрахунок штрафу.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
В силу приписів статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до частини 1 статті 919 ЦК України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (частина 1 статті 313 ГК України).
Статтею 920 ЦК України обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частиною 5 статті 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 4 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (надалі - Статут) перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
З матеріалів справи вбачається, що перевезення вантажу за накладною № 0485281 у вагонах №№ 50613306, 50595701,50594910 здійснювалось у міжнародному сполученні, зокрема зі станції відправлення «Бугоняй» Акціонерного товариства «Литовські залізничні дороги» до станції призначення «Одеса - Застава 1» регіональної філії Одеська залізниця АТ «Українська залізниця».
Отже, до спірних правовідносин застосовуються положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 зі змінами та доповненнями від 01.07.2019 (далі - УМВС).
Цією Угодою здійснюється пряме міжнародне залізничне сполучення для здійснення перевезення вантажів між залізничними дорогами, в тому числі Литовської Республіки та України (ст. 1 УМВС).
У відповідності до § 1 ст. 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному сполученні та в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.
Згідно з § 1, 3 та 5 ст. 14 УМВС у відповідності до договору перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти вантаж відправника до станції призначення по маршруту, визначеному відправником та договірним перевізником, та видати його отримувачу. Укладення договору перевезення підтверджується накладною. Кожний наступний перевізник, який приймає вантаж до перевезення разом з накладною, вступає в договір перевезення та приймає на себе відповідні зобов'язання.
Статтею 24 УМВС встановлено, якщо відправником та перевізником не погоджено інше, термін доставки визначається на весь шлях прямування вантажу і не повинен перевищувати терміну обчисленого, виходячи з норм, які містяться у цій статті.
Термін достави вантажу визначається, виходячи з таких норм:
- для контейнерів - 1 доба на кожні 150 км, що почались;
- для інших відправок - 1 доба на кожні 200 км, що почались.
Для вантажів, що вимагають обмеження швидкості за своїми технічними характеристиками, негабаритних і прямуючих в спеціальних поїздах з окремим локомотивом, термін доставки встановлюються перевізником.
Для вантажів, що перевозяться в прямому залізнично-паромному сполученні, термін доставки на водній ділянці шляху встановлює перевізник, який здійснює перевезення на даній ділянці шляху. Термін доставки вантажу збільшується на 1 добу.
Перебіг терміну доставки вантажу починається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі одержувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу вважають повною.
Термін доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до закінчення терміну доставки і перевізник повідомив одержувача про прибуття вантажу та можливість передачі вантажу в розпорядження одержувача. Порядок повідомлення одержувача визначається національним законодавством, чинним в місці видачі вантажу.
З матеріалів справи вбачається, що вантаж був відправлений 10.09.2019, тому перебіг терміну доставки вантажу розпочався з 00 год. 00 хв. 11.09.2019. Загальна відстань перевезення становить 1762 км, при цьому у відповідності до ст. 24 УМВС для цього виду перевезення швидкість доставки вантажу складає 200 км на добу.
Таким чином, строк доставки вантажу за накладною № 0485281 складає 10 діб (1762 км /200 км = 9 діб + 1 доба (митне оформлення).
Судом встановлено, відповідно до графи № 27 залізничної накладної № 0485281 дата прибуття вантажу передбачалась 22.09.2019, проте дата видачі позивачу цього вантажу значиться 23.09.2019.
З наведеного вбачається, що за вказаною накладною нормативний строк доставки вантажу визначено 10 діб, проте вантаж доставлений за 13 діб, отже строк доставки вантажу перевищено на 3 доби (13 діб - 10 діб).
Відповідно до ст. 45 УМВС, якщо перевізником не було дотримано терміну доставки вантажу, обчисленого відповідно до ст. 24, перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.
Розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається, виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставку, і величини (тривалості) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (в добі) до загального терміну доставки, а саме:
- 6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки;
- 18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального терміну доставки;
- 30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки.
З наведеної норми вбачається, що в розрахунок неустойки входить тільки сума провізної плати, яка згідно з накладною № 0485281 складає 98 160,30 грн, а також величина (тривалості) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки ( в добі) до загального терміну доставки, та складає 3 доби/13 діб = 0,23.
Отже, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо вчасної доставки вантажу, АТ «Українська залізниця» зобов'язана сплатити позивачу неустойку в розмірі 17 668, 85 грн (98 160,30 грн * 18%).
В статті 46 УМВС визначено порядок пред'явлення претензії отримувача до перевізника.
Так, претензія пред'являється з відповідним обґрунтуванням і зазначенням суми відшкодування. Претензія пред'являється в паперовому вигляді, а при наявності домовленостей між учасниками перевезення - в електронному вигляді.
Претензія пред'являється по кожному відправленню окремо, за винятком:
1) претензії про повернення переборів провізних платежів. Така претензія може пред'являтися по декільком відправленням;
2) випадків, коли по декільком відправленням складено один комерційний акт, у таких випадках претензія пред'являється на всі відправлення, зазначені в комерційному акті.
Претензія по одному відправленню на суму, еквівалентну 23 швейцарським франкам і менше, не підлягає задоволенню. Якщо претензія пред'являється на більшу суму, і вона визнається такою, що підлягає задоволенню в розмірі, еквівалентному 23 швейцарським франкам і менше, то ця сума відшкодування заявникові не виплачується.
Претендент зобов'язаний прикласти до претензії документи, що обґрунтовують претензію, визначені в Правилах перевезень вантажів.
Якщо претензія оформлена з порушенням вимог § 3 і § 5 даної статті, вона повертається претенденту без розгляду в строк не пізніше 15 днів від дня її надходження перевізникові із вказівкою причини її повернення. У таких випадках не наступає призупинення перебігу строку давності, передбачене § 3 ст. 48 «Строки давності». Якщо перевізник повертає претенденту претензію пізніше 15-деного строку, то перебіг строку давності зупиняється з наступного дня після закінчення цього строку до дня відправлення перевізником претенденту даної претензії. Повернення перевізником претенденту такої претензії не є її відхиленням і не дає претенденту права звернення з позовом у судові органи.
Перевізник зобов'язаний в 180-денний строк від дня одержання претензії розглянути її, дати відповідь претенденту та при повному або частковому визнанні претензії сплатити претенденту належну суму.
При частковому або повному відхиленні претензії перевізник повідомляє претенденту підстави відхилення претензії та одночасно повертає документи, прикладені до претензії.
Відповідно до ст. 47 УМВС позов може бути пред'явлено тільки після пред'явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред'явлена претензія. Право пред'явлення позову на підставі цієї Угоди належить тій особі, яка має право пред'явити претензію перевізнику.
Право пред'явлення претензії та позову за перевищення строку доставки виникає від дня видачі вантажу одержувачу.
Позов може бути пред'явлений:
1) якщо перевізник не дав відповідь на претензію у строк, встановлений на розгляд претензії;
2) якщо протягом терміну на розгляд претензії перевізник повідомив претендента про відхилення претензії повністю або частково.
Згідно зі ст. 48 УМВС позови до перевізника на підставі цієї Угоди про перевищення строку доставки вантажу пред'являються протягом 2 місяців.
Вказані в § 1 цієї статті строки обчислюються з моменту виникнення права пред'явлення позову, встановленого в § 2 ст. 47 Угоди «Вимоги за договором перевезення. Підсудність» даної Угоди. День початку перебігу строку давності в строк не включається.
Пред'явлення претензії, оформленої у відповідності зі ст. 46 «Претензії» цієї Угоди, зупиняє перебіг терміну давності, передбачених в § 1 цієї статті.
Перебіг строку давності триває з того дня, коли перевізник повідомив претенденту про повне або часткове відхилення його претензії або з моменту закінчення строку, установленого в § 7 статті 46 «Претензії» цієї Угоди, якщо претензія залишена перевізником без відповіді.
Повторне пред'явлення претензії з тих самих підстав не зупиняє перебіг строків давності, передбачених в § 1 цієї статті.
З наведених правових норм вбачається, що Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення передбачено обов'язкове досудове врегулювання шляхом звернення одержувача вантажу з претензією до перевізника, з вини якого порушено терміни доставки вантажу. При цьому, статтею 46 УМВС встановлено порядок звернення з претензією, а також порядок її розгляду.
Зокрема, в цій статті вказується на те, що повернення перевізником претенденту такої претензії не є її відхиленням і не дає претенденту права звернення з позовом у судові органи.
Крім того, в статті 48 УМВС передбачено, що позов може бути пред'явлено тільки після пред'явлення відповідної претензії, а також позови до перевізника на підставі цієї Угоди пред'являються протягом 2 місяців.
Отже, судом встановлено, що 15.11.2019 ТзОВ «Оіл Юг» звернулося до АТ «Українська залізниця» з претензією про сплату штрафу за прострочення доставки вантажу в сумі 33 546,30 грн. Вказана претензія отримана відповідачем 19.11.2019, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення. У цій претензії позивач просив відповідача сплатити штраф за несвоєчасне доставлення вантажу, посилаючись на п.116 Статуту залізниць України.
Судом також встановлено, що 05.12.2019 відповідач повернув позивачу вказану вище претензію без розгляду, посилаючись на те, що останнім невірно застосовано норми національного законодавства, оскільки до відносин, які склались між позивачем та відповідачем застосовуються положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.
З наведеного вбачається, що позивач у встановлений строк звернувся до відповідача з претензією про сплату штрафу за прострочення доставки вантажу з посиланням на норми Статуту залізниць України. Водночас, оскільки перевезення вантажу здійснювалось у міжнародному сполученні, відповідач повернув претензію без розгляду із зазначенням відповідних причин. Так, вказана відповідь АТ «Українська залізниця» направлена з порушенням 15-денного строку, проте з аналізу положень ст. 46 УМВС, це не свідчить про її відхилення, а лише зупиняє перебіг строку давності, починаючи з наступного дня після закінчення цього строку до дня відправлення перевізником претенденту даної претензії.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідач повинен був повернути позивачу претензію без розгляду 03.12.2019, проте згідно з відміткою пошти, яка міститься на конверті АТ «Укрзалізниці», відповідь направлена 05.12.2019, тобто на 2 дні пізніше, відповідно перебіг строку давності продовжено на 2 дні. Разом з тим, після отримання відповіді АТ «Укрзалізниці» про залишення претензії без розгляду, позивач повторно до відповідача не звернувся.
Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано претензійного порядку, який визначений нормами Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, тому звернення до суду з позовом про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу є передчасним, відповідно підстави для задоволення позову відсутні.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За вказаних обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Юг» про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» штрафу за недотримання терміну доставки вантажу в розмірі 33 546,32 грн задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Юг» відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В. В. Бондарчук