ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.03.2020Справа № 910/1042/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЩЕДРО» (49033, м. Дніпро, вул. Б.Хмельницького 122 літ-Д-2)
до Дочірнього підприємства «Енерготранссервіс» (04053, м. Київ, вул. Гоголівська буд.41, корп. Б. оф.3)
про стягнення 503 964,83 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Ніквас В.В.
від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні 11.03.2020, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЩЕДРО» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Енерготранссервіс» про стягнення 503 964,83 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з існування у позивача передплати за договором купівлі-продажу електричної енергії №14/07 від 25.05.2017, що підтверджується взаєморозрахунком сторін за період з 01.12.2018 по 31.12.2018, у відповідача існує борг перед позивачем у розмірі 492 526,06 грн. Внаслідок несплати вищевказаної суми боргу у строк, що був встановлений претензією вих. №1341 від 13.08.2019, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 5 019,72 грн та інфляційні втрати у розмірі 6 419,05 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/1042/20 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.02.2020.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
У судовому засіданні 26.02.2020 задоволено клопотання представника позивача та проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 910/1042/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.03.2020.
У судове засідання, призначена на 11.03.2020, відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника, про причини відсутності суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 11.03.2020 судом заслухано пояснення представника позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити.
Оскільки, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
24травня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЩЕДРО» (надалі - споживач/позивач) та Дочірнім підприємством «Енерготранссервіс» (надалі- постачальник/відповідач) було укладено договір №14/07 купівлі-продажу електричної енергії (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався здійснювати продаж активної електричної енергії споживачу в обсягах, визначених на підставі розділу 6 цього договору, із застосуванням правил розрахунку вартості такої електричної енергії, визначеними розділом 8 цього договору, а споживач - забезпечити всі належні умови для купівлі електричної енергії в постачальника та оплатити придбану електричну енергію у відповідності до розділу 8 цього договору.
За умовами п. 8.3. договору оплата електроенергії здійснюється позивачем ініціативно, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у такі терміни:
з 01 до 08 числа поточного місяця - 80% вартості договірного обсягу споживання електроенергії, узгодженого згідно умов договору;
остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку.
Купівля-продаж електричної енергії за розрахунковий період оформляється актом купівлі-продажу електричної енергії, укладеним між постачальником та споживачем, а саме - підписаним уповноваженими представниками як постачальника так і споживача, підписи яких скріплені фірмовими печатками. При цьому тягар виготовлення акту купівлі-продажу електричної енергії лежить на постачальнику (п. 8.5. договору).
За доводами позивача, останнім на виконання умов договору було перераховано на рахунок постачальника грошові кошти у сумі 2 041 284,00 грн платіжним дорученням № МЩЕ -120120 від 07.12.2018 та кошти у сумі 490 321,00 грн згідно з платіжним дорученням № МЩЕ-120699 від 22.12.2018. Крім цього, позивач вказує, що станом на 01.12.2018 у позивача існувала переплата у сумі 319 497,74 грн. 31.12.2018 року між сторонами було складено Акт прийому-передачі електричної енергії № Е-0000021, яким встановлено, що споживач отримав від постачальника у грудні 2018 року 916 065 кВт електричної енергії на загальну суму 2 358 576,68 грн. Відтак, позивач зазначає, що відповідачем не здійснено поставку позивачу електроенергії на суму 492 526,06 грн. Відповідач, зокрема надав позивачу взаєморозрахунок між сторонами за період з 01.12.2018 по 31.12.2018 у відповідності до якого відповідачем визнається факт переплати позивачем у сумі 492 526,06 грн. Позивач, зазначає, що направляв на адресу відповідача листи від 09.01.2019 № 33/05/05л та від 19.03.2019 № 947/02/02л з проханням повернути надлишок коштів у розмірі 492 526,06 грн. Однак, відповідачем не вчинялися жодні дії щодо повернення грошових коштів на рахунок позивача.
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив вимогу про погашення заборгованості від 13.08.2019 № 1341, в якій вимагав у відповідача протягом п'яти робочих днів з моменту отримання даної вимоги погасити заборгованість з повернення суми переплати за договором купівлі-продажу електричної енергії № 14/07 від 24.05.2017 у сумі 492 526,06 грн.
Проте вказана претензія була залишена відповідачем без реагування, кошти не повернуті, а тому позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення грошових коштів з відповідача в судовому порядку.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем перераховано на рахунок постачальника грошові кошти у сумі 2 041 284,00 грн згідно з платіжним дорученням № МЩЕ -120120 від 07.12.2018 та грошові кошти у сумі 490 321,00 грн згідно з платіжним дорученням № МЩЕ-120699 від 22.12.2018.
31.12.2018 року між сторонами було складено Акт прийому-передачі електричної енергії № Е-0000021, яким встановлено, що споживач отримав від постачальника у грудні 2018 року 916 065 кВт електричної енергії лише на загальну суму 2 358 576,68 грн.
Також, матеріалами справи підтверджується факт наявності у позивача передплати за договором на суму 492 526,06 грн (належним чином завірена копія взаєморозрахунку між контрагентами складена та завірена відповідачем).
Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Матеріалами справи підтверджується факт звернення позивача до відповідача з вимогою № 1341 від 13.08.2019 повернути грошові кошти. Вказана вимога була отримана відповідачем 03.09.2019, проте залишена без реагування.
Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.
На підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Враховуючи той факт, що позивачем здійснено попередню оплату за договором купівлі-продажу електричної енергії за грудень 2018 року у сумі 2 851 102,74 грн, а відповідачем поставлено електричну енергію позивачу за вказаний період лише на загальну суму 2 358 576,68 грн, суд вважає позовні вимоги щодо повернення попередньої оплати у розмірі 492 526,06 грн обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5 019,72 грн та інфляційні втрати у розмірі 6 419,05 грн за період з 11.09.2019 по 13.01.2020.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Суд перевіривши розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат встановив, що останні є обґрунтованими, арифметично вірним и та такими, що не спростовані відповідачем, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЩЕДРО» в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Енерготранссервіс» (04053, м. Київ, вул. Гоголівська буд.41, корп. Б. оф.3; ідентифікаційний код 34943698) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЩЕДРО» (49033, м. Дніпро, вул. Б.Хмельницького, буд. 122 літ-Д-2; ідентифікаційний код 41162327) основну суму боргу у розмірі 492 526 (чотириста дев'яносто дві тисячі п'ятсот двадцять шість) грн 06 коп.; 3 % річних у розмірі 5 019 (п'ять тисяч дев'ятнадцять) грн 72 коп.; інфляційні втрати у розмірі 6 419 (шість тисяч дев'ятнадцять) грн 05 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 559 (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн 47 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 16.03.2020.
Суддя Л. Г. Пукшин