ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.03.2020Справа № 910/366/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 8 484,75 грн., без виклику представників сторін,
У січні 2020 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з відповідача 8484,75 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу на підставі ст.ст.16, 908, 909, 919 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.
05.02.2020 року відповідачем через канцелярію суду було надано відзив на позовну заяву, в якому він просив зменшити розмір штрафу на 50%.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07.02.2018 року між ТОВ «ГРЕЙСНВАРД» (далі - замовник) та ПАТ «Українська залізниця» (далі - перевізник) було укладено договір № 07153/ПЗ-2018 про надання послуг (далі - договір), згідно п. 1.1 предметом договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт/імпорт) у вагонах перевізника, вагонах інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п. 8.1 договору сторони домовились про використання електронного документообігу.
Згідно п. п. 8.5.1 договору замовник формує електронний перевізний документ (далі - ЕПД) та передає їх перевізнику через АС Клієнт-УЗ не пізніше часу пред'явлення вантажу для приймально-здавальних операцій відповідно до режиму роботи товарної контори станції.
Відповідно п. п. 8.5.6. договору видача вантажу, перевезення якого здійснювалось за електронною накладною, проводиться за електронною накладною. На вимогу замовника перевізник може проводити видачу вантажу за паперовою копією електронної накладної.
Згідно п. п. 8.8. договору у разі судового розгляду справи, чи виникненні претензійної практики, використовується візуальне відображення електронних документів на папері.
Залізничними накладними № 40178451, №40178469, №40178477, № 40178485 та № 40178493 від 28.06.2019 року підтверджується факт того, що 28.06.2019 року відповідачем прийнято до перевезення вантаж на станції Одеса-Порт Одеської залізниці. Станція призначення - Сокаль Львівської залізниці. Одержувач - ТОВ «ГРЕЙСНВАРД». 12.07.2019 року вантаж за вказаними перевізними документами доставлено та видано одержувачеві.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною першою статті 919 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Згідно із статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).
Згідно із статтею 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 04.04.2012 №01-06/420/2012 нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Відповідно до Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, граничний термін доставки вантажу по перевізним документам №40178451, № 40178469, № 40178477, № 40178485 та № 40178493 - 06.07.2019 року.
Проте, відповідачем вантаж по вказаним перевізним документам доставлено лише 12.07.2019 року, чим допущено прострочення доставки на 5 діб.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50 %.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Разом із тим, за приписами ст. ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проте, відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, що визначені у вказаних приписах ст. 233 ГК України та ст. 551 Цивільного кодексу України з наявністю яких законодавець пов'язав виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом, а тому у задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми пені судом відмовлено.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому вимоги про стягнення 8 484,75 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано належні та допустимі докази, а саме - договір від 06.02.2019 року № 81-02, що укладений між позивачем та Адвокатом Драченком Владиславом Вікторовичем, акт виконаних робіт (наданих послуг) № 81-02/15 від 02.01.2020 року, рахунок на оплату № 81-02/15 від 02.01.2020 року, а також платіжне доручення від 03.01.2020 року № 295 на суму 5 000,00 грн.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м. Київ, вул. Тверська,5; код 40075815) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, літ. А, 3-й поверх, код 41564379) штраф в розмірі 8 484 (вісім тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 75 коп., витрати на правову допомогу в сумі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Повне рішення складено 16.03.2020р.
Суддя С.О. Чебикіна