16 березня 2020 року
Київ
справа №240/9508/19
адміністративне провадження №К/9901/442/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року
у справі № 240/9508/19
за позовом ОСОБА_1
до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області
про визнання незаконною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - Управління ДВС ГТУЮ у Житомирській області), в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Житомирській області Корнєєва М.М. "Про закінчення виконавчого провадження" від 05 липня 2019 року №59181847 згідно з виконавчим листом №240/5126/18, виданим 17 травня 2019 року, а виконавчий лист повернути у відділ примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Житомирській області для подальшого виконання.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року, позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Житомирській області "Про закінчення виконавчого провадження" №59181847 від 05 липня 2019 року та зобов'язано Управління ДВС ГТУЮ у Житомирській області вчинити дії по виконанню виконавчого листа №240/5126/18, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 17 травня 2019 року, з урахуванням висновків суду у даній справі. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, 02 січня 2020 року до Верховного суду надійшла касаційна скарга Управління ДВС ГТУЮ у Житомирській області у справі №240/9508/19.
Ухвалою Верховного Суду від 03 січня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, а касаційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати платіжний документ про сплату судового збору за подання касаційної скарги.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (№0102928964679) копія ухвали суду від 03 січня 2020 року про залишення касаційної скарги без руху отримана скаржником 11 січня 2020 року.
21 січня 2020 року на адресу електронної пошти, а 23 січня 2020 року засобами поштового зв'язку до Верховного Суду від скаржника надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків, яке вмотивоване відсутністю на даний час відповідних бюджетних асигнувань на сплату судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року задоволено клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків та продовжено строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 03 січня 2020 року, терміном десять днів з дня вручення ухвали.
24 лютого 2020 року на адресу електронної пошти, а 27 лютого 2020 року засобами поштового зв'язку до Верховного Суду надійшло копія платіжного доручення №569 від 24 лютого 2020 року про сплату судового збору.
Таким чином, особою, що подала касаційну скаргу, були усунуті недоліки касаційної скарги, які були зазначені в ухвалі Верховного Суду від 03 січня 2020 року, що дає змогу вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Положеннями статті 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Такими чином, законодавець не передбачив та обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, скаржником в касаційній скарзі такі обставини теж не зазначені, а тому Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, у зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Також суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 287, 333 КАС України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі № 240/9508/19.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
М.В. Білак
О.В. Калашнікова ,
Судді Верховного Суду