16 березня 2020 року
Київ
справа №1.380.2019.005321
адміністративне провадження №К/9901/5763/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.005321 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області про переведення позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, як перехід з одного виду пенсії на інший;
- зобов'язати Управління пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, у відповідності до вимог ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 12 грудня 2019 року, позов задовольнив повністю.
Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, що полягають у призначенні ОСОБА_1 у квітні 2019 року пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити з 20.04.2019 ОСОБА_1 , на підставі Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки, здійснити відповідні перерахунок та виплату різниці.
Стягнув на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885) сплачений судовий збір в сумі 1536,80 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області оскаржило таке рішення в апеляційному порядку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2020 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та надано апелянту десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом надіслання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1152 грн 60 коп.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 31 січня 2020 року.
На адресу суду надійшло клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
27 лютого 2020 року колегією суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду прийнято ухвалу якою відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про продовження строку на усунення недоліків та повернуто апеляційну скаргу скаржнику у зв'язку з не усуненням недоліків.
Відмовляючи у задоволенні клопотання скаржника про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги, суд апеляційної інстанції посилаючись на висновки рішень Європейського Суду з прав людини у справі «Лелас проти Хорватії» та у справі «Рисовський проти України» виходив з того, що відсутність фінансування відповідача на такі витрати як сплата судового збору не може бути підставою для продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги.
02 березня 2020 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на зазначене судове рішення.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував матеріального стану та платоспроможності управління, не повністю дослідив та з'ясував всі обставини справи
Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.
Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, про повернення апеляційної скарги.
Разом з тим, частиною другою статті 333 КАС України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Частиною п'ятою статті 296 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку наданого на усунення недоліків апеляційної скарги.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Відповідно до частини першої та другої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Отже, продовження встановленого процесуального строку є правом суду, а не його обов'язок та має бути обґрунтованим.
Натомість, посилання на обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутність в ньому коштів, призначених для сплати судового збору не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору та не можуть бути підставою для продовження встановленого судом процесуального строку після його закінчення, без надання достатніх доказів.
У цій справі Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області було надано достатній строк для усунення недоліків апеляційної скарги, проте у строк визначений судом, недоліки так і не були усунуті, судовий збір сплачено не було, що на підставі частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України є підставою для повернення апеляційної скарги.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом частини четвертої статті 169 КАС України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись пунктом 5 частини 1, частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.005321 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець
Судді С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій