16.03.2020 Справа № 920/139/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі:
судді Заєць С.В.,
розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до відповідача - Сумського державного університету,
про стягнення 2824 грн 44 коп.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Позивач 12.02.2020 звернувся з позовом до суду, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2387 грн 67 коп. пені, 436 грн 77 коп. 3% річних за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 05.01.2018 договору № 4682/18-ТЕ(Т) постачання природного газу (надалі - Договір).
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним відповідачу було поставлено газ по Договору, відповідачем газ було прийнято, однак за нього не сплачено вчасно, що є порушенням п. 6.1 Договору. Тому, зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та пені.
Ухвалою суду від 13.02.2020 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідач 04.03.2020 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає. Відповідач зазначає, що не дотримався умов Договору щодо оплати природного газу, а тому виникло прострочення виконання зобов'язання. Розрахунки пені та 3% річних позивачем здійснено вірно.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
05.01.2018 між сторонами було укладено договір № 4682/18-ТЕ(Т) постачання природного газу (а.с.12-21). Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов'язався поставити відповідачу у І кварталі 2018 року природний газ, а відповідач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Згідно з п. 3.7 Договору кількість спожитого відповідачем газу за місяць оформлюється актом прийому-передачі. З 01 січня 2018 року по 31 березня 2018 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 985561 грн 32 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи, підписаними сторонами без заперечень та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу (а.с.22-24).
Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідач розрахувався за газ, однак з порушенням строків, які встановлені Договором, що підтверджується випискою з банківських операції по Договору з відповідачем за період з 01.01.2017 по 31.08.2018 (а.с.25-36).
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача, факт прострочення строків виконання зобов'язання відповідачем повністю визнається. Тому, факт оплати відповідачем за природний газ у 2018 році з простроченням платежу встановлений судом.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних.
Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем наданий до матеріалів справи розрахунок 3% річних (а.с.11).
Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 436 грн 77 коп. 3% річних (період з 27.02.2018 по 26.04.2018) є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача пені.
Згідно ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Позивачем наданий до матеріалів справи розрахунок пені (а.с.11).
Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем та те, що право на стягнення пені самостійно встановлено сторонами у Договорі, то вимога позивача про стягнення з відповідача 2387 грн 67 коп. пені (період з 27.02.2018 по 26.04.2018) є правомірною та підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені, то на відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Сумського державного університету про стягнення 2824 грн 44 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Сумського державного університету (вул. Р.Корсакова, буд. 2, м. Суми, 40007, код 05408289) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код 20077720) 2387 грн 67 коп. пені, 436 грн 77 коп. 3% річних, 2102 грн витрат по сплаті судового збору.
3. Видати Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.
Повне судове рішення складено 16.03.2020.
Суддя С.В. Заєць