36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
16.03.2020 Справа № 917/65/20
м. Полтава
за позовною заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022; адреса для листування: пр-т Свободи, 8, м. Кременчук, Полтавська область, 39601
до Комунального некомерційного медичного підприємства "Лікарня інтенсивного лікування "Кременчуцька", вул. Павлова, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39602
про стягнення 30 158,74 грн.,
Суддя Пушко І.І.
Секретар судового засідання Квіта О.Т.
Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.
Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 30 158,74 грн. за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 119 від 01.06.2008 року, з яких 27 458,47 грн. пені, 2700,27 грн. 3% річних.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 119 від 01.06.2008 року несвоєчасно на не в повному обсязі здійснив оплату поставленої позивачем теплової енергії в грудні 2018 року, лютому, березні та квітні 2019 року, що стало підставою для нарахування відповідачу пені та річних за період з 01.08.2019 року по 11.09.2019 року.
Ухвалою від 14.01.2020 року (а.с. 80-81) суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - до 15 днів з дня отримання ухвали та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву. Представники сторін отримали зазначену ухвалу суду 20.01.2020 року, про що свідчать відмітки на повідомленнях про вручення поштових відправлень (а.с. 82-83).
На виконання вимог п. 3 ухвали від 14.01.2020 року в строки, визначені судом, відповідач подав відзив на позовну заяву від 03.02.2020 року (вх. № 1483 від 06.02.2020 року, а.с. 84-88), в якому повідомив, що основний борг, на який нарахована пеня та 3% річних, що є предметом стягнення в цій справі, сплачений відповідачем 12.09.2019 року, до винесення рішення господарського суду Полтавської області в справі № 917/1538/19, на яке позивач посилається в позові. Також у відзиві на позов відповідач заявив клопотання про зменшення пені на 70% та враховуючи те, що позивач при розгляді справи № 917/1538/19 міг скористатись своїм правом і уточнити позовні вимоги щодо нарахування пені та річних, відповідач просить суд витрати зі сплати судового збору за розгляд справи покласти на позивача.
У відповіді на відзив від 06.02.2020 року (вх. № 1566 від 10.02.2020 року, а.с. 115-117) позивач заперечив проти задоволення судом клопотання відповідача про зменшення пені та покладення судових витрат на позивача, посилаючись на те, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для не проведення розрахунків та звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Позивач не скористався правом подання заперечень на відповідь на відзив, передбаченим ст. 167 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
01.06.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Полтаваобленерго", яке пізніше було перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго", а потім на Акціонерне товариства "Полтаваобленерго" (Теплопостачальною організацією) та Міською лікарнею № 4 м. Кременчука (Споживачем) було укладено договір № 119 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір, а.с. 10-11).
За додатковою угодою № 4 від 10.05.2017 року до Договору (а.с. 16) сторони погодили слова “Міська лікарня № 4 м. Кременчук” замінити словами “Комунальне некомерційне медичне підприємство “Лікарня інтенсивного лікування “Кременчуцька”.
Відповідно до п. 1.1 Договору, Теплопостачальна організація зобов'язується надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки та на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до Закону України “Про теплопостачання” та діючого законодавства України.
Додатком № 2 до Договору (а.с. 19) встановлено фактичні обсяги теплового навантаження та теплопостачання і орієнтовна вартість теплової енергії відпущеної споживачу за поточний рік відповідно до тарифів діючих на момент укладання Договору, а додатком № 3 до Договору (а.с. 20) встановлено тариф на момент укладення Договору, можливість його зміни і повідомлення про це споживача.
Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 Правил користування тепловою енергією, (далі Правила) затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007, п. 2.2.2 Договору та додатку № 4 “Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію” до Договору (а.с. 21).
Згідно п. 1 Додатку № 4 до договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми "заборгованості" на початок місяця. Сплату рахунків Теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, Споживач зобов'язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання).
Пунктом 2 додатку № 4 до договору передбачено, що Споживач, який має прилади обліку, щомісяця самостійно знімає показники станом на 25 число календарного місяця (розрахункового періоду), оформлює "Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку" та надає її теплопостачальній організації для здійснення розрахунку, оформлення рахунку та "Акта про обсяги спожитої Споживачем теплової енергії".
Згідно п. 4.2.2 Договору, за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію споживач несе відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, починаючи з дня, наступного за датою остаточного розрахунку, індексу інфляції та 3% річних.
В період грудня 2018 року, лютого, березня та квітня 2019 року позивач поставив відповідачу теплову енергію відповідно до актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу теплової енергії (а.с. 34-36), зокрема:
- за грудень 2018 року від 31.12.2018 на суму 455 972,21 грн.;
- за лютий 2019 року від 28.02.2019 на суму 482 315,47 грн.;
- за березень 2019 року від 31.03.2019 на суму 291 718,99 грн.;
- за квітень 2019 року від 24.04.2019 на суму 178 673,43 грн.
Також на підтвердження обсягів споживання відповідачем теплової енергії позивачем надано копії відомостей про фактичні покази засобів теплової енергії за спірний період (а.с. 38-40).
Як зазначає позивач в позовній заяві та відповідач у відзиві на позов, відповідач за теплову енергію, отриману від позивача у спірному періоді, розрахувався в повному обсязі 12.09.2019 року.
Із посиланням на п. 4.2.2 Договору, ст. 625 ЦК України позивач заявив до стягнення 27 458,47 грн. пені та 2700,27 грн. 3% річних (розрахунок залучений до справи, а.с. 6-9, 17-18).
Приймаючи рішення суд виходив із наступного.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати переданого газу.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання за договором енергопостачання.
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частиною 6 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Суд встановив, що в період грудня 2018 року, лютого, березня та квітня 2019 року позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді за умовами Договору відповідно до актів про обсяги поставленої теплової енергії (а.с. 34-36), оплату якої відповідач здійснив в повному обсязі.
Матеріалами справи та відповідачем у відзиві на позов підтверджено, що оплату за Договором відповідач здійснював із порушенням строків, встановлених Договором (розрахунок, а.с. 13-15).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.10.2019 року в справі № 917/1538/19, яке набрало законної сили 07.11.2019 року, за участю тих самих сторін суд частково задовольнив вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 57 328,69 пені (з урахуванням зменшення на 70%) та 16 820,44 грн. 3% річних, нарахованих за період 16.11.2018 року по 31.07.2019 року, 16 608,99 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2018 року по червень 2019 року.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002р, Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007р. одним з основних елементів верховенства права визнано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до п. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Отже, обставини, встановлені рішенням господарського суду Полтавської області господарського суду Полтавської області від 10.10.2019 року в справі № 917/1538/19 мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді даної справи.
У рішенні господарського суду Полтавської області господарського суду Полтавської області від 10.10.2019 року в справі № 917/1538/19 встановив, що оплату за Договором відповідач здійснював із порушенням строків, встановлених в ньому, остаточний розрахунок за теплову енергію в гарячій воді, отриману від позивача в період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року, відповідач здійснив 12.09.2019 року.
Як зазначалося вище, обставини, встановлені рішенням господарського суду Полтавської області господарського суду Полтавської області від 10.10.2019 р. по справі № 917/1538/19 мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді даної справи.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Умовами договору (п. 4.2.2) передбачено, що за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію споживач несе відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, починаючи з дня, наступного за датою остаточного розрахунку, індексу інфляції та 3% річних.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення 27 458,47 грн. пені, нарахованої за період з 01.08.2019 року по 11.09.2019 року.
Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши правильність розрахунку пені, суд встановив, що її розмір та період її нарахування відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", умовам Договору та не перевищує розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, тому вимоги в цій частині є обґрунтованими і правомірними.
За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 2700,27 грн. 3% річних, нарахованих за період з 01.08.2019 року по 11.09.2019 року.
Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.
Перевірка правильності розрахунку пені та 3% річних здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення 27 458,47 грн. пені та 2700,27 грн. 3% річних за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 119 від 01.06.2008 року.
Розглядаючи по суті клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд приймає до уваги наступне.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Відповідач - Комунальне некомерційне медичне підприємство “Лікарня інтенсивного лікування “Кременчуцька” є бюджетним закладом охорони здоров'я, заснованим на комунальній власності територіальної громади міста Кременчука та підпорядкований управлінню охорони здоров'я виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області.
Засновником та власником Комунального некомерційного медичного підприємства “ Лікарня інтенсивного лікування “Кременчуцька ” є територіальна громада міста Кременчука, від імені якої виступає Кременчуцька міська рада Полтавської області.
Основною метою діяльності відповідача є надання висококваліфікованої медичної допомоги в рамках збереження, поліпшення та відновлення здоров'я населення, забезпечення гарантованого своєчасного доступу населення до послуг вторинної медичної допомоги належної якості, забезпечення якості та безпечності медичної допомоги на основі доказової медицини, економічна ефективність використання наявних ресурсів - забезпечення максимально можливої якості медичної допомоги за умови раціонального та ощадливого використання бюджетних коштів, здійснення іншої діяльності необхідної для належного забезпечення профілактики, діагностики та лікування хвороб у населення. Утримання відповідача і оплата праці здійснюється за рахунок бюджетних коштів, а також коштів, отриманих відповідно до Договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій та коштів, отриманих від некомерційної (неприбуткової) діяльності.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 р. № 131 “Деякі питання здійснення пілотного проекту з реалізації державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій для вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги у Полтавській області” затверджено Порядок здійснення пілотного проекту з реалізації державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій для вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги у Полтавській області” (далі - Порядок).
Згідно додатку 1 до Порядку на базі КНМП “Лікарня інтенсивного лікування “Кременчуцька” здійснюється пілотний проект з реалізації державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій для вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги у Полтавській області, розмір глобальних ставок.
П. 17 вищезазначеного Порядку, пілотний проект проводиться на умовах співфінансування з місцевих бюджетів, за рахунок яких здійснюється оплата вартості комунальних послуг та енергоносіїв учасників пілотного проекту, а також фінансування місцевих програм розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров'я, втому числі здійснення видатків, які не забезпечені надходженнями за договорами з НСЗУ, надання населенню лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1303 “Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань” (Офіційний вісник України, 1998 p., № 33, ст. 1241) та від 3 грудня 2009 р. № 1301 “Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами” (Офіційний вісник України 2009 p., № 94, ст. 3210).
Позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, та, відповідно, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за Договором.
Враховуючи статус відповідача, соціальну спрямованість його діяльності, взявши до уваги майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та баланс їх інтересів, відсутність у відповідача заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію і значний розмір нарахованої і пред'явленої до стягнення пені та відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за Договором, ступінь виконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором, а також те, що позивач є суб'єктом господарювання соціальної сфери, враховуючи зміну фінансування відповідача у зв'язку із здійсненням на його базі пілотного проекту, суд визнав зазначені обставини винятковими та дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 70%.
Таким чином, суд визнає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 8 237,54 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені позов задоволенню не підлягає з мотивів, викладених судом.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).
За наведеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача грн. 8 237,54 пені та 2700,27 грн. 3% річних, в іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.
Враховуючи п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.05.2018 року в справі № 917/1068/17.
З урахуванням наведеного, судовий збір за розгляд справи покладається на відповідача в сумі 1 921,00 грн.
Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального некомерційного медичного підприємства “Лікарня інтенсивного лікування “Кременчуцька” (вул. Павлова, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39602, код ЄДРПОУ 41318879) на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 00131819) - 8 237,54 пені, 2700,27 грн. 3% річних; 3 367,88 грн. - витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.
4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
5. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Пушко І.І.