Справа № 274/6834/19
Провадження № 2/0274/670/20
Іменем України
"05" березня 2020 р. м. Бердичів
в складі: головуючого - судді Хуторної І.Ю.,
з участю секретаря Поступайло Х.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідачки ОСОБА_2 ,
представника відповідачки ОСОБА_3 ,
представника органу опіки та піклування Орел Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, -
Стислий виклад позовний вимог та заперечень проти позову
28.10.2019 ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом, у якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на те, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 10.02.2017 дітей за рішенням суду було залишено проживати з ним. Відповідачка самоусунулася від виконання материнських обов'язків, не цікавиться дітьми та їхнім життям, не дбає про їхній фізичний та духовний розвиток, не спілкується з дітьми взагалі. Він хвилюється за спілкування його дітей з матір'ю, оскільки є підстави вважати, що відповідачка має психічні захворювання, про що свідчить її вчинок, що призвів до її каліцтва.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та зазначила, що причиною її вчинку, що призвів до її каліцтва послугував постійний психологічний тиск на неї з боку позивача. Заборгованість зі сплати аліментів виникла у зв'язку із тим, що за станом здоров'я вона не може працювати, оскільки їй встановлено другу групу інвалідності внаслідок психічного розладу та вона потребує постійного стороннього догляду. Проте її хвороба не становить небезпеки для оточуючих. 20.12.2018 вона була збита потягом, в результаті чого отримала перелом основи склепіння черепа, субдуральну гематому лобової частки, травматичний відрив лівої нижньої кінцівки, ангіоспазм сітківки обох очей, травматичний шок 2 ступеню. У лютому 2019 року трагічно загинув її син, що також негативно вплинуло на стан її здоров'я. У травні вона була прооперована у зв'язку з онкологічним захворюванням. Про стан її здоров'я відомо позивачеві. Крім того, вона сплачувала аліменти в міру своїх можливостей. Бачитися з дітьми ні їй, ні її матері - бабусі дітей, не дають. Взимку 2019 року вона зверталася до органу опіки та піклування, проте позивач вмовив її забрати заяву, пообіцявши, що буде надавати можливість спілкуватись з дітьми, проте своєї обіцянки не дотримався.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою від 03.12.2019 у справі відкрито загальне позовне провадження.
29.01.2020 ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження.
У судовому засіданні позивач підтримав позов з підстав, наведених у позовній заяві. Вказав, що через психічний стан здоров'я позивачки, він побоюється за безпеку дітей, тому не бажає, щоб відповідачка бачилася з дітьми та з цих же міркувань вважає, що її слід позбавити батьківських прав. Також він не хоче, щоб в подальшому, коли діти досягнуть повноліття, вони утримували свою матір. Заперечив всі звинувачення щодо тиску на відповідачку. Коли відповідачка прийшла в школу, він забрав дітей. Він з дітьми проживав у м. Києві до травня 2018 року. Дійсно у лютому 2019 відповідачка зверталася до органу опіки та піклування із заявою про встановлення днів побачень з дітьми, проте вони домовились, що він буде передавати фото. В подальшому він від цього відмовився, оскільки побоювався за дітей, так як вважає, що відповідачка може ворожити по фото. Він не налаштовує дітей проти матері. Діти самі захотіли цього. Вони бояться матері. Питання аліментів для нього не є принциповим, він лише хоче, щоб діти не зобов'язані були утримувати свою матір, коли досягнуть повноліття. Відповідачка півтора роки не цікавилась дітьми.
Відповідачка у судовому засіданні пояснила, що вона дуже любить своїх дітей. Дітей віддала позивачеві у 2017 році бо вважала, що так буде краще. Їй казав лікар, що потрібно, щоб було кому подбати про дітей, з огляду на її захворювання. Її психічне захворювання на даний час в стані ремісії та вона не несе загрози для оточуючих. Вона запитувала позивача, де діти, нащо він повідомляв, що в м. Києві. Коли дізналася, що діти в Бердичеві та навчаються у 10 школі, вона намагалася з ними побачитись у школі, проте їй цього не дали. Вона хотіла дізнатися як діти навчаються, проте їй цього також не дали зробити. Вона хоче бачитись з дітьми. У лютому 2019 року зверталася до органу опіки та піклування, проте позивач попросив забрати заяву, сказав, що буде давати фото дітей. Вважає, що діти зазомбовані батьком. Вона хоче бачити свої дітей, хоча б зі сторони. Коли у неї були доходи, вона надавала допомогу дітям. На даний час її пенсія складає 1600 грн. Гроші потрібні були на лікування. На даний час вона сплачує 400 грн щомісячно.
Фактичні обставини, встановлені судом
Відповідно до свідоцтв про народження, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( а.с. 6, 7)
Згідно рішення Бердичівського міськрайонного суду від 10.02.2017 року в цивільній справі № 274/6182/16-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 19.04.2007 року, розірвано. Неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , 2008 р.н., та ОСОБА_5 , 2011 р.н. залишено проживати з батьком (а.с.15).
Заочним рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19.10.2017 року в цивільній справі № 274/1804/17 стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 травня 2017 року і до досягнення дітьми повноліття ( а.с. 16).
Як вбачається з довідки розрахунку виданої 23.09.2019 державним виконавцем Тимощук О.В. по в/листу за № 274/1804/17 від 03.11.2017 року, виданого Бердичівським міськрайонним судом щодо заборгованості по аліментах у ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 станом на 01.09.2019 року становив 66829, 15 грн ( а.с. 8).
Відповідно до довідок директора НВК «Школа-гімназія-ліцей» № 10 м. Бердичева за період навчання дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з 01.09.2018 до 22.02.2019 не відвідувала батьківські збори та не цікавилась у класного керівника навчанням дітей (а.с. 10).
З характеристик на ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вбачається, що діти виховуються батьком, якій відвідує батьківські збори цікавиться навчанням та поведінкою кожного з дітей ( а.с. 11,12).
ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності з 20.03.2019 року, що вбачається з копії посвідчення ( а.с. 39).
Відповідно до висновку лікарської комісії № 100 від 10.04.2019, який був дійсний до 10.10.2019, ОСОБА_2 за рівнем життєдіяльності має: обмежене самообслуговування, обмеження здатності самостійно пересуватись, обмеження здатності до самостійного пересування, обмеження здатності контролювати свою поведінку ( а.с. 35).
Згідно довідки від 21.02.2019 року, виданої лікарем психіатром ПНДВ Бердичівської ЦМЛ Кузьменко Т.В., 1969 р.н знаходиться на обліку в ПНД з діагнозом F20.01 (шизофренія) ( а.с.13).
Як вбачається з довідки, виданої Бердичівською центральною міською лікарнею, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 знаходилась на лікуванні в денному стаціонарі Бердичівського психоневрологічного диспансерного відділення з 13.03.2018 до 20.04.2018 з приводу тяжкого психічного розладу. Код за МКХ -10: F20.01 ( а.с.14).
Відповідно до копії виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 11734 , в період з 20.12.2018 року по 11.01.2019 року перебувала на лікуванні в Бердичівській ЦМЛ, за направленням зі скаргами на болі лівої н/кінцівки на рівні колінного суглоба. Була збита потягом с. Семенівка. 20.12.2018 року було проведено дві операції ПХО - формування культі лівого стегна, ПХО забійної рани лобно - тім'яних ділянок голови (а.с.32).
В період з 22.04.2019 року по 02.05.2019 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 , перебувала на стаціонарному лікуванні в Бердичівській ЦМЛ, що підтверджується випискою № 1955 з медичної карти стаціонарного хворого на злоякісне новоутворення, була прооперована 26.04.2019 року ( а.с.38).
Згідно довідки лікаря НПД від 11.09.2019 психічний стан ОСОБА_2 відповідає медикаментозній ремісії, тобто відсутні хворобливі прояви та вона не становить небезпеки для оточуючих ( а.с. 33).
З копій квитанції про сплату на користь ОСОБА_1 аліментів вбачається, що ОСОБА_2 сплачувала: 27 вересня 2018 року 1000 гривень, 10 жовтня 2018 року - 1750 гривень, 26 листопада 2018 року 300 та 200 гривень, 27 грудня 2018 року 1500 гривень,17 травня 2019 року - 1500 грн аліментів ( а.с. 40).
Відповідно до довідки завідуючого психоневрологічним диспансерним відділенням Добровольським Є.В. від 20.01.2020 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 дійсно з лютого 2018 року отримує медичну допомогу в психоневрологічному диспансерному відділенні КНП «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради з приводу тяжкого психічного розладу. Код за МКХ-10: F 20.01, є інвалідом ІІ групи до 01.04.2021 ( а.с. 56).
Відповідно до свідоцтва про смертьІНФОРМАЦІЯ_9 помер ОСОБА_6 ( а.с. 34).
Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Бердичівської міської ради у висновку від 26.02.2020 № 02-16/353 вважає за недоцільне позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
У судовому засіданні представник органу опіки та піклування Орел Л.І. підтримала висновок
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона рідна сестра ОСОБА_2 . Її сестра дуже хороша людина та мати. Діти проживали з сестрою та вона про них добре піклувалася. Проте у 2016 році сестра захворіла на психічне захворювання та дітей за наполяганням лікаря, вирішили передати батькові. Без згоди сестри неможливо було проводити її лікування. У лише в травні 2018 року сестра почала лікування, яке дало позитивну динаміку та на даний час сестра в стані ремісії вже рік. Крім того, в кінці 2018 року сестра потрапила під потяг, внаслідок чого втратила ногу. В лютому 2019 трагічно загинув син сестри. Крім того, в 2019 році у сестри було діагностовано онкологічне захворювання, їй було проведено операцію, вона проходила відповідне лікування. Позивач же постійно вимагав від сестри сплати аліментів, погрожував, тиснув на неї психологічно. Сестра зверталася куди могла з приводу її дітей, в тому числі і на телебачення. Сестра не може жити без дітей. В школі вчителі кажуть, що на них тисне батько, щоб не пускали матір до дітей. Коли вона зверталася до органу опіки та піклування, позивач пообіцяв давати дітей, проте вислав лише одне фото дітей. Сестра рік як отримує пенсію та живе в однокімнатній квартирі з матір'ю. В міру можливостей сплачує аліменти.
У судовому засіданні за наполяганням позивача, у відповідності до статті 171 СК України з'ясовано думку дітей. Діти були допитані у присутності психолога Стратійчук А.Е. та представника органу опіки та піклування Орел Л.І.
ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що вона проживає з татом, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 . З мамою не бачиться та не хоче цього. Хоче, щоб була нова сім'я. Хоче, щоб матір позбавили батьківських прав. Мама їх привезла з Росії в Київ і все.
ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що він проживає з татом, сестрою і мамою ОСОБА_8 . Він хоче, щоб маму було позбавлено батьківських прав, оскільки мати приходила до школи та заважала їм вчитись і він не отримує знань. Вони вже приблизно чотири роки не бачать мами та не знали де вона. Тато нічого про матір їм не розповідав. Вони із сестрою самі прийняли таке рішення. Їм краще з новою мамою, яка їх по справжньому любить. Мама їх тривожить коли приходить в школу. Він не хоче спілкування з мамою.
Під час пояснень, відповідачка зверталася до дітей, пояснювала при цьому, що вона їх дуже любить та через те, що захворіла вимушена була їх залишити, передавши батькові. Сина, коли той підросте, просила знайти її.
Норми права, які застосував суд
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
За положеннями ч. 3 ст. 157 СК України той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінка аргументів сторін, висновки суду
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У судовому засіданні не встановлено умисного ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських прав.
Дослідженими у судовому засіданні доказами встановлено, що виконанню батьківських обов'язків ОСОБА_2 в період з 2017 -2018 років перешкоджали її важкі захворювання та незнання нею про місцеперебування дітей.
У 2019 році, окрім продовження лікування відповідачкою, виконанню батьківських обов'язків відповідачки перешкоджав сам позивач, який своєю поведінкою, нехтуючи вимогами ст. 150, 155, 157 СК України вживав заходів, щоб діти не спілкувалися з матір'ю.
Думка дітей, які у судовому засіданні вважали, що матір слід позбавити батьківських прав, у даному випадку не може мати визначального значення, зважаючи на вік дітей та той факт, що діти проживають з батьком, який очевидно, що впливає на свідомість та світосприйняття дітей та не проявляє ні поваги, ні розуміння, ні співчуття до матері його дітей.
Між тим, відповідачка за станом здоров'я не становить небезпеки для оточуючих, їй встановлено другу групу інвалідності, внаслідок нещасного випадку в гурдні 2018 року вона втратила ногу.
Відповідачка хоче бачитись з дітьми, любить дітей, не бажає їм зла, сплачує в міру можливості аліменти.
Саме лише бажання позивача убезпечити дітей він надуманої ним загрози, при тому, що відповідачка лише хоче бачити дітей, знати про них, мати їх фотокартки, безперечно не може бути підставою для позбавлення батьківських прав.
Оскільки не доведено факту ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов'язків щодо дітей, суд відмовляє у задоволенні позову, як безпідставного.
Керуючись статтями 13, 141, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду або через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивачі: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення виготовлено 13.03.2020.
Суддя І.Ю. Хуторна