Справа № 162/49/20
Провадження № 2/162/70/2020
12 березня 2020 року селище Любешів.
Любешівський районний суд Волинської області в складі судді Глинянчука В.Д., розглянувши у підготовчому проваджені справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування,
встановив:
І. Відомості про рух справи. Заяви і клопотання, процесуальні дії у справі.
ОСОБА_1 звернулася до Любешівського районного суду Волинської області з цим позовом 17 січня 2020 року.
Ухвалою суду від 28 січня 2020 року у справі відкрито загальне позовне провадження.
Сторони у підготовче судове засідання не з'явилися.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи у її відсутності.
Відповідачі також подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності та про визнання позову.
Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалось.
ІІ. Стислий виклад позиції позивача.
Позивач ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності в порядку спадкування на нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_7 . Після смерті ОСОБА_7 залишилось нерухоме майно, спадкоємцем якого за законом є позивач та відповідачі, які відмовляються від своєї частки у спадщині. Через відсутність державної реєстрації успадкованого ОСОБА_1 не може оформити своїх прав. За таких обставин позивач змушена звернутись до суду.
ІІІ. Стислий виклад позиції відповідачів.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у поданих до суду заявах позов визнали.
IV. Норми права, які застосував суд.
В обґрунтуванні позову позивач вказує, що вона у встановлені на момент відкриття спадщини 04 вересня 2001 року спосіб та строк її прийняла, а тому при вирішенні цього спору необхідно застосовувати чинне на той час законодавство.
Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу Української РСР редакції 1963 року (далі -- ЦК УРСР) спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
Частиною першою статті 529 ЦК УРСР визначено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Частиною другою статті 548 ЦК УРСР визначено, що прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно з частинами першою, другою статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
V. Мотиви суду щодо позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
У відповідності з частиною третьою статті 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи наявні у справі письмові докази, суд вважає, що визнання відповідачами позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а рішення суду слугуватиме підставою для державної реєстрації прав ОСОБА_1 на спадкове нерухоме майно.
VІ. Питання розподілу судових витрат.
Позивач при подачі позовної заяви сплатила 840,80 гривень судового збору.
У матеріалах справи відсутні будь-які інші відомості про понесені сторонами судові витрати.
Позивач у поданій заяві просить покласти на неї судові витрати, що не суперечить положенням частини третьої статті 13 ЦПК.
Частиною першою статті 142 ЦПК встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, з врахуванням клопотання ОСОБА_1 , а також у зв'язку з визнанням позову відповідачами до початку розгляду справи по суті, у цьому випадку 50 відсотків сплаченого судового збору необхідно повернути позивачу з державного бюджету, решта - залишити за позивачем.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 200, 264, 265 ЦПК, суд
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
ОСОБА_1 визнати власником нерухомого майна у порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , яке згідно даних технічного паспорта Любешівського комунального госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального підприємства № 262 від 09 грудня 2019 року розташоване по АДРЕСА_1 , а саме: житлового будинку «А1», прибудови «а», відкритої веранди «а1», сараю «Б1», сараю «В1», сараю «в» та огорожі «1».
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 420 (чотириста двадцять) гривні 40 копійок судового збору (квитанція АТ «Ощадбанк» № 51 від 13 січня 2020 року).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя В.Д. Глинянчук