проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
про залишення апеляційної скарги без руху
"16" березня 2020 р. Справа №905/2186/19
Суддя Хачатрян В.С.
розглянувши матеріали апеляційної скарги першого відповідача - Державного підприємства "Шахта ім. М.С. Сургая", м.Вугледар, Донецька область (вх.№772Д/1-40) на рішення Господарського суду Донецької області від 18.02.2020 року по справі №905/2186/19,
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м.Дніпро,
до 1. Державного підприємства "Шахта ім. М.С. Сургая", м.Вуглерад, Донецька область,
2. Державного підприємства "Національна вугільна компанія", м.Київ,
про стягнення штрафу у розмірі 25465,00 грн.,-
Акціонерне товариство "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Шахта ім. М.С. Сургая" та Державного підприємства "Національна вугільна компанія" про стягнення штрафу у розмірі 25 465,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправильне зазначення першим відповідачем кількості вантажу у вагоні №62912043, внаслідок чого позивачем нараховано штраф у розмірі 25465,00 грн.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на п.5.5. розділу 4 Правил перевезення вантажів, ст.ст. 5, 6, 23, 24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, ст. ст. 4, 162-164 Господарського процесуального кодексу України.
08.01.2020 року через канцелярію господарського суду Донецької області від першого відповідача надійшло клопотання №1916 від 28.12.2019 року про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому останній з посиланням на ст.233 Господарського кодексу України, а також на скрутне матеріальне становище підприємства просив зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати, оскільки ДП Шахта ім. М.С. Сургая здійснює свою господарську діяльність в м. Вугледар Донецької області, яке згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р та наказом Антитерористичного центру при Службі Безпеки України від 07.10.2014 року №33/6/а "Про визначення районів проведення анти терористичної операції та термінів її проведення" входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція та визначене як район проведення антитерористичної операції. Окрім того відповідач зауважив, що підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому становищі. За підсумками роботи за І півріччя 2019 року збитки підприємства склали 6738 тис. грн., а кредиторська заборгованість станом на 01.12.2019 року складає 1325882 тис.грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.02.2020 року у справі №905/2186/19 (повний текст складено та підписано 18.02.2020 року, суддя Чернова О.В.) позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства "Шахта ім. М.С. Сургая" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" суму штрафу в розмірі 25465,00 грн. та витрати на оплату судового збору в розмірі 1921,00 грн.
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Державного підприємства "Національна вугільна компанія" про стягнення штрафу у розмірі 25465,00 грн. - відмовлено.
Перший відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 18.02.2020 року у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про залишення її без руху з наступних підстав.
Так, ст. 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Згідно положень ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Так, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 4 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Спір по даній справі є за своїм змістом майновим, а отже і розмір судового збору необхідно розраховувати як за ставкою подання позовної заяви за майновим спором.
Враховуючи характер вимог, а також вимоги діючого законодавства щодо порядку сплати судового збору у відповідних категоріях справ, слід відзначити, що судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі становить 2881,50 грн.
Проте, апелянтом до апеляційної скарги не надано доказів про сплату судового збору в порядку та розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".
Разом з тим, скаржник надав клопотання, в якому просить суд, відстрочити сплату судового збору у даній справі до прийняття судового рішення, посилаючись на скрутний фінансово-майновий стан, значні збитки через знаходження основних активів підприємства на непідконтрольній України території (м.Вугледар Донецької області). Крім того, апелянт зазначає, що на все нерухоме майно Державного підприємства "Шахта ім. М.С. Сургая" накладено арешт органами виконавчої служби України, а рухоме майно перебуває у податковій заставі, відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 29.11.2019 року №63403889.
Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
З огляду на викладене, підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 цього Закону, є врахування ним майнового стану сторін та лише за наявності умов визначених у частині 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Суд вказує, що особа, яка заявляє відповідне клопотання (що може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або в окремому документі), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Проте, апелянтом не доведено наявність передбачених чинним законодавством умов, необхідних для вирішення судом питання про відстрочення сплати судового збору.
Крім того, скаржник не надав доказів в обґрунтування заявленого клопотання, які б свідчили про вжиття скаржником всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору та які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги.
Суд звертає увагу скаржника на те, що як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (пункт 60).
Враховуючи, що скаржником не наведено обґрунтувань підстав відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Донецької області від 18.02.2020 року у справі №905/2186/19, клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору є необґрунтованим, що виключає його задоволення.
З урахуванням викладеного, суддя-доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог п.2 ч.3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, зокрема без доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо заявник не усунув недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається заявнику (ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга першого відповідача - Державного підприємства "Шахта ім. М.С. Сургая", на рішення Господарського суду Донецької області від 18.02.2020 року по справі №905/2186/19 підлягає залишенню без руху, з наданням апелянту строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись чч. 1, 2 ст. 174, ст. 234, п.2 ч.3 ст. 258, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя-доповідач,-
1. Апеляційну скаргу першого відповідача - Державного підприємства "Шахта ім. М.С. Сургая", на рішення Господарського суду Донецької області від 18.02.2020 року по справі №905/2186/19 залишити без руху.
2. Державному підприємству "Шахта ім. М.С. Сургая" усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
3. Повідомити апелянта, що заява і докази у підтвердження факту усунення недоліків повинні надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п'ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків.
4. Роз'яснити заявнику, що наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач В.С. Хачатрян