вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" березня 2020 р. Справа№ 910/11865/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Токарева А.Г.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019
у справі №910/11865/19 (суддя Лиськов М.О.)
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 31 896,70 грн.
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 31 896,70 грн. вартості нестачі вантажу.
Позов обґрунтовано порушенням відповідачем норм чинного законодавства України, не забезпеченням збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим вагони №№ 55482749, 56345176 з вантажем (кокс доменний), прибули з недостачею на загальну суму 31 896,70 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №910/11865/19 позов задоволено.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" 31 896,70 грн. збитків у зв'язку з втратою вантажу та 1 921,00 грн. судового збору.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 02.12.2019 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове про відмову в позові.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального (ст.ст. 11, 16, 22, 256, 257, 267, 623 ЦК України, ст.ст. 224, 225, 307, 308, 310, 314 ГК України) та процесуального (ст.ст. 42, 76, 77, 119, 254, 256, 277 ГПК України) права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі:
- суд не з'ясував та не перевірив доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу щодо зазначення відправником вологості вантажу, а відтак не застосував вірної суми норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто;
- судом не враховані твердження залізниці щодо акту про технічний стан вагона в акті загальної форми №34713 станції Нижньодніпровськ - Вузол та про технічний стан вагона №53523624 від 03.07.2019 № 22 станції Бурштин;
- суд помилково дійшов висновку про доведеність вартості відправленого вантажу за накладними №50454586, №50420041 та щодо наявності у позивача 31 896, 70 грн. збитків;
- позивачем не надано доказів на підтвердження оплати вартості вугілля, яке є предметом договорів перевезення вантажу у даній справі, у зв'язку з чим матеріали справи не містять доказів наявності реальних збитків.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 11.12.2019 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
На адресу ВП "ДТЕК Бурштинська ТЕС" AT "ДТЕК Західенерго" у липні 2019 за залізничними накладними №№ 50454586, 50420041 було направлено кам'яне вугілля. Відправником вугілля відповідно до залізничної накладної №50454586 є ТОВ "ЦЗФ "СЕЛИДІВСЬКА", а відповідно до залізничної накладної № 50420041 - ТОВ "ДОНІНТЕРВУГІЛЛЯ".
Під час перевезення відповідачем вантажу за вищезазначеними накладними, на станції Бурштин Львівської залізниці було проведено перевірку стану вантажу та виявлена нестача кам'яного вугілля у деяких вагонах, про що складені комерційні акти № 388103/110 від 02.07.2019, № 388103/111 від 02.07.2019, № 388103/112 від 03.07.2019.
З пояснень позивача вбачається, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість недостачі вантажу в розмірі 31 896,70 грн., заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно із залізничними накладними №№ 50454586, 50420041.
За таких обставин Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 31 896,70 грн. вартості недостачі вантажу, у зв'язку з його незбереженням під час перевезення.
Задовольняючи позов, судом першої інстанції було зазначено, що при перевезенні вугільної продукції залізницею не забезпечено збереження ввірених їй вантажів. Факт нестачі за спірними перевезеннями підтверджується комерційними актами №388103/110 від 02.07.2019, №388103/111 від 02.07.2019, №388103/112 від 03.07.2019.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.
Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Абзацом 1 ст. 129 Статуту залізниць України встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
На станції Бурштин Львівська залізниці було проведено перевірку кількості та маси вантажу та за результатами зважування виявлено невідповідність фактичної маси вантажу з масою, яка зазначена в накладній, про що складено наступні комерційні акти: № 388103/110 від 02.07.2019 у вагоні № 56619802 виявлено недостачу вугілля, яка складає 8 450 кг; №388103/111 від 02.07.2019 у вагоні № 55022602 виявлено недостачу вугілля, яка складає 1550 кг; №388103/112 від 03.07.2019 у вагоні №53529624 виявлено недостачу вугілля, яка складає 1950 кг.
Додані до матеріалів справи комерційні акти № 388103/110 від 02.07.2019, №388103/111 від 02.07.2019, №388103/112 від 03.07.2019 за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, а тому є належними доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладних, фактичній масі вантажу.
Відповідно до абзацу 2 ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів, зокрема у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
На долучених до справи вантажних накладних зазначено, що вантажовідправником є ТОВ «Донінтервугілля» та ТОВ «ЦЗФ «Селидівська», вантажоотримувачем - ДТЕК «Бурштинська ТЕС».
Позивач зазначає, що розмір збитків у сумі 31 896,70 грн. розраховано ним відповідно до довідок вантажовідправника з урахуванням норм недостачі вантажу.
За змістом ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Абзацом 1 ст. 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Частиною 1 ст. 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частиною 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; завдання шкоди у результаті такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Частиною 2 ст. 623 ЦК України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до абз.1 ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, розмір шкоди, завданої внаслідок втрати вантажу, складається з вартості вантажу, який оплачений позивачем, але фактично ним не отриманий.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №910/13327/17.
Однак, матеріали справи не містять доказів про оплату позивачем вартості вантажу, про нестачу якого вказано в комерційних актах № 388103/110 від 02.07.2019, №388103/111 від 02.07.2019, №388103/112 від 03.07.2019.
З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем не доведено факту завдання йому збитків від втрати вантажу, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовна вимога Акціонерного товариства "ДТЕК "Західенерго" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" 31 896,70 грн. вартості нестачі вантажу є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Місцевий господарський суд не звернув уваги на вказані обставини справи та положення чинного законодавства, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що було зроблено скаржником.
Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №910/11865/19 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
У відповідності до ст. 129 ГПК України у зв'язку з відмовою в позові судові витрати за розгляд справи покладаються на позивача, а у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №910/11865/19 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №910/11865/19 скасувати.
3. Прийняти нове рішення про відмову в позові.
4. Стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (79026, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 15, код ЄДРПОУ 23269555 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) 2881,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи №910/11865/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко