16 березня 2020 рокуСправа № 1.380.2019.005738 пров. № А/857/220/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Большакової О.О., Старунського Д.М.
при секретарі судового засідання - Пильо І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року (суддя Клименко О.М., м.Львів, повний текст складено 25 листопада 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та скасування постанови, -
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Управління, ДВС, ГТУЮ відповідно) в якому просив:
визнати дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління Бойка О.В. (далі - Відділ) у виконавчому провадженні №60074756 (далі - ВП) протиправними та бездіяльністю щодо не вчинення виконавчих дій передбачених статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) у ВП та порушення прав стягувача-позивача;
скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.09.2019 ВП (далі - Постанова);
зобов'язати заступника начальника Відділу вжити невідкладних заходів щодо вчинення виконавчих дій передбачених статтями 63, 75 Закону №1404-VIII у ВП та надати належні докази стягувачу щодо виконання рішення суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано Постанову. Зобов'язано заступника начальника Відділу Бойка О.В. вчинити дії щодо належного виконання рішення на підставі виконавчого листа №1.380.2019.000509, виданого 15.08.2019 Львівським окружним адміністративним судом у ВП №60074756 (далі - Виконавчий лист), з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В доводах апеляційної скарги зазначає про те, що 27.09.2019 на адресу Відділу надійшов лист Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі - ВСЗ) від 25.09.2019 року №260306-8931, яким боржник повідомив про виконання рішення суду згідно Виконавчого листа у повному обсязі. До вказаного листа долучено також повідомлення про надання субсидій від 14.08.2019 №640735. Так, згідно наданих повідомлень про надання субсидій стягувачу призначено готівкову субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з жовтня по квітень 2019 року. Таким чином, оскільки боржником рішення суду виконано, державним виконавцем відповідно до приписів пункту дев'ятого частини першої статті 39 Закону №1404-VIII правомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені у порядку визначеному статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець під час виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року у справі №1.380.2019.000509 (далі - Судове рішення), встановивши факт призначення ОСОБА_1 державної житлової субсидії із 01.10.2018, належним чином не перевірив чи здійснено її перерахунок боржником із 01.10.2018 та не встановив наявність такого перерахунку, чим порушив вимоги пункту першого частини другої, пункту першого частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15.08.2019 на виконання Судового рішення видано Виконавчий лист згідно якого зобов'язано ВСЗ призначити ОСОБА_1 державну житлову субсидію із 01.10.2018, та провести перерахунок житлової субсидії із 01.10.2018 (а.с.18).
16.09.2019 позивач звернувся до заступника начальника Управління Бассараба Т.Ю. із заявою про прийняття до виконання Виконавчого листа (а.с.17).
17.09.2019 заступником начальника Відділу Бойком О.В. винесено постанову про відкриття ВП (а.с.20).
У листі від 25.09.2019 №260306-8931 (далі - Лист) ВСЗ адресованого заступнику начальника Управління - начальнику Відділу Бассарабу Т.Ю. зазначено, що на виконання Судового рішення, 14.08.2019 боржником повторно розглянуто заяву про призначення житлової субсидії стягувача та призначено житлову субсидію з 01.10.2018 (копії повідомлень про надання субсидій від 14.08.2019 додаються) (а.с.26-30).
30.09.2019 заступником начальника Відділу Бойком О.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту дев'ятого частини першої статті 39, статті 40 Закону №1404-VIII (а.с.32).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту першого частини другої статті 18 цього ж Закону виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктами 1, 3 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Таким чином, вищевказаними нормами визначено, обов'язок державного виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. При цьому, заходи примусового виконання рішень державний виконавець зобов'язаний здійснювати у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За нормами пункту дев'ятого частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Зі змісту Виконавчого листа видно, що Судовим рішенням зобов'язано ВСЗ призначити ОСОБА_1 державну житлову субсидію із 01.10.2018 та зобов'язано ВСЗ провести перерахунок житлової субсидії із 01.10.2018.
Як слідує зі змісту наявних у матеріалах справи копій повідомлень про надання субсидій №640735 позивачу призначено грошову готівкову субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з жовтня місяця 2018 року по квітень місяць 2019 року включно (а.с.27-30).
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, цій частині Судове рішення виконано боржником у повному обсязі.
Проте, жодних відомостей щодо перерахунку житлової субсидії, призначеної ОСОБА_1 з 01.10.2018 ВСЗ відповідачу не надано.
Водночас у Постанові державним виконавцем встановлено, що згідно Листа ВСЗ боржником 14.08.2019 позивачу призначено житлову субсидію з 01.10.2018, що підтверджується повідомленням про надання субсидії № НОМЕР_1 . Вказана обставина зумовлює закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII.
Однак, жодних відомостей щодо здійснення боржником перерахунку житлової субсидії, призначеної ОСОБА_1 із 01.10.2018, а також посилань на відповідні підтверджуючі дану обставину документи, зазначена Постанова не містить.
Згідно з частинами першою-другою статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, для закінчення ВП на підставі пункту дев'ятого частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, державний виконавець зобов'язаний перевірити наявність фактичного виконання боржником у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Проте, докази повного виконання Судового рішення боржником у матеріалах справи відсутні. Вказане також підтверджується і доводами апеляційної скарги, де відповідач зазначає, що з метою повного та всебічного розгляду цієї справи у ВСЗ необхідно витребувати підтвердження здійснення перерахунку субсидії ОСОБА_1 з 01.10.2018, що ще раз є доказом того, що відповідач приймаючи оскаржувану Постанову належним чином не перевірив чи здійснено перерахунок субсидії боржником із 01.10.2018 року та не встановив наявність такого перерахунку, чим порушив вимоги пункту першого частини другої, пункту першого частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII.
Відтак, враховуючи вищенаведене, у відповідача були відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження на підставі пункту дев'ятого частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, оскільки відсутні докази та інформація щодо фактичного виконання боржником у повному обсязі Судового рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 271, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. О. Большакова
Д. М. Старунський