Справа № 240/10346/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Г.В.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
16 березня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
в вересні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку, як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка викладена у листі від 21.08.2019 за № 24444/03.8.
Також, позивач просив зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати в пенсійний стаж ОСОБА_1 роботу за повний робочий день за періоди з 25.05.1987 по 02.07.1987, в період з 28.07.1987 по 31.07.1987 - всього 43 календарних дня протягом, яких був безпосередньо зайнятий та виконував роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та здійснити призначення та виплатити пільгову пенсію з моменту набуття права на неї, тобто з 09 серпня 2019 року, зі зменшенням пенсійного віку на 8 років як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні пенсії ОСОБА_1 зі зменшенням пенсійного віку на 8 років, як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оформлену листом від 21.08.2019 № 24444/03.8.
Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 з 09.08.2019 пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 8 років згідно ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії № НОМЕР_1 від 25.11.1992 (а.с.4).
09.08.2019 позивач звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком, на умовах визначених ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», додавши: копію ІПН; копію паспорту; копію трудової книжки; копію військового квитка; копію довідки із СПОВ про заробітну плату; довідку № 582; копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році 2 категорії.
За результатами розгляду заяви, відповідачем листом від 21.08.2019 № 24444/03.8 відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 зниженням пенсійного віку на 8 років відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.10).
Відмову мотивовано відсутністю первинних документів, передбачених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV у № 22-1, які підтверджують періоди роботи позивача в зоні відчуження в 1987 році.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що чинним посвідченням серії № НОМЕР_1 від 25.11.1992 підтверджується статус ОСОБА_1 , як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.
Згідно даних трудової книжки позивач має страховий стаж більше як 15 років, та у період з 27.05.1986 по 20.04.1988 проходив службу у збройних силах Радянської армії (а.с.14-18).
На момент звернення до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії 09.08.2019, ОСОБА_1 виповнилося 52 роки (а.с.29-30).
Як вбачається із копії військового квитка позивача № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 проходив військову службу, зокрема, в період з 29.11.1986 по 20.04.1988 у військовій частині НОМЕР_3 на посаді водія. Приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 30-кілометровій зоні з 25.05.1987 по 02.07.1987, з 10.07.1987 по 12.07.1987, з 16.02.1988 по 27.02.1988 (а.с.20-25).
Зі змісту довідки №399 від 12.06.1992, виданої військовою частиною НОМЕР_3 , слідує, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 30-кілометровій зоні з 25.05.1987 по 02.07.1987 та з 10.07.1987 по 12.07.1987, з 16.02.1988 по 27.02.1988 (а.с.12).
Згідно довідки № 852 від 03.10.2017, виданої Центральним архівним відділом Національної гвардії України, ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 25.05.1987 по 02.07.1987 та з 28.07.1987 по 31.07.1987. Місце несення служби - 30 км зона ЧАЕС. Доза опромінення - 1,2145 рентген (а.с.13).
Позивачу також було видано 27.11.1987 військовою частиною НОМЕР_3 посвідчення № 406 учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Враховуючи вказане суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем разом із заявою від 09.08.2019 було подано достатньо документів для підтвердження періоду роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1987 році понад 14 днів, зокрема, посвідчення серії № НОМЕР_1 від 25.11.1992 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, довідки № 852 від 03.10.2017, військового квитка № НОМЕР_2 .
Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 8 років.
Відтак відмова у призначенні пенсії позивачу зі зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ є протиправною.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Враховуючи, що із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу 09.08.2019 (тобто з дня, що настав за днем досягнення пенсійного віку), саме з цієї дати його права підлягають відновленню, шляхом зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону №796-ХІІ.
В частині позовної вимоги щодо зобов'язання зарахувати в пенсійний стаж ОСОБА_1 роботу за повний робочий день за періоди з 25.05.1987 по 02.07.1987, в період з 28.07.1987 по 31.07.1987 - всього 43 календарних дня протягом, яких був безпосередньо зайнятий та виконував роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд першої інстанції вказав, що вона задоволенню не підлягає, оскільки доказів того, що цей період (військова служба) не буде зарахований до страхового стажу позивача відповідачем або позивачу відмовлено у зарахуванні цього періоду до страхового стажу, до суду не надано, отже ця вимога є передчасною.
Колегія суддів погоджується з кінцевим висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Як передбачено ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991.
Згідно з ст.55 Закону України №796-XII від 28.02.1991, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до абз.2 п.1 ч.1 ст. 55 Закону України №796-XII від 28.02.1991 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу - учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів зменшується пенсійний вік на 8 років.
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які є учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до приписів ст.65 Закону №796 документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Згідно з пп.5 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами внесеними згідно з Постановою правління Пенсійного фонду України №13-2 від № 11-1 від 23.05.2018, далі Порядок №22-1), документом, що засвідчує особливий статус особи, зокрема є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період роботи на цих територіях, видана відповідним органом.
Причиною відмови у призначенні позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку вказано, що відсутні первинні документи про участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році.
Відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Разом з тим, питання наявного стажу для призначення пенсії у разі надання первинних документів, які підтверджують роботу позивача протягом 14 календарних днів у 1987 році у зоні відчуження у відповідача не виникає.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посвідченням серії № 199500 від 25.11.1992 підтверджується статус ОСОБА_1 , як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.
У відповідності до трудової книжки позивач має страховий стаж більше як 15 років, та у період з 27.05.1986 по 20.04.1988 проходив службу у збройних силах Радянської армії (а.с.14-18).
На момент звернення до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії 09.08.2019, ОСОБА_1 виповнилося 52 роки (а.с.29-30).
Як вбачається із копії військового квитка позивача № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 проходив військову службу, зокрема, в період з 29.11.1986 по 20.04.1988 у військовій частині НОМЕР_3 на посаді водія. Приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 30-кілометровій зоні з 25.05.1987 по 02.07.1987, з 10.07.1987 по 12.07.1987, з 16.02.1988 по 27.02.1988 (а.с.20-25).
Зі змісту довідки №399 від 12.06.1992, виданої військовою частиною НОМЕР_3 , слідує, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 30-кілометровій зоні з 25.05.1987 по 02.07.1987 та з 10.07.1987 по 12.07.1987, з 16.02.1988 по 27.02.1988 (а.с.12).
Згідно довідки № 852 від 03.10.2017, виданої Центральним архівним відділом Національної гвардії України, ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 25.05.1987 по 02.07.1987 та з 28.07.1987 по 31.07.1987. Місце несення служби - 30 км зона ЧАЕС. Доза опромінення - 1,2145 рентген (а.с.13).
27.11.1987 військовою частиною НОМЕР_3 позивачу видано посвідчення № НОМЕР_4 учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Тобто, як вірно вказав суд першої інстанції - єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Різного роду довідки про період роботи у зоні відчуження, евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 21.11.2006 № 21-1048во06 та від 04.09.2015 № 690/23/15-а. Верховний Суд також підтримав таку позицію у своїй постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17 (2а/333/122/17) та від 08.05.2018 у справі № 708/1022/17.
В свою чергу, позивачем разом із заявою від 09.08.2019 було подано достатньо документів для підтвердження періоду роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1987 році понад 14 днів, зокрема, посвідчення серії № НОМЕР_1 від 25.11.1992 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, довідки № 852 від 03.10.2017, військового квитка № НОМЕР_2 .
Отже, висновок суду першої інстанції, про наявність у позивача права на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 8 років, а тому відмова у призначенні пенсії позивачу зі зменшенням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ є протиправною.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).
Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Також, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, в межах відмови у задоволенні позову суд апеляційної інстанції не переглядає рішення суду першої інстанції (в межах даних правовідносин).
Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують обставини дослідженні судом першої інстанції та висновки про задоволення позову на основі цих обставин.
Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позову в частині.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.