Справа № 240/9454/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
16 березня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Граб Л.С. Іваненко Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці ДФС на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення №UА101000/2019/200163/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА101070/2019/00432, які винесені 30.05.2019 Житомирською митницею ДФС.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що заявлена ним митна вартість автомобіля марки - Mazda, CX - 5, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , тип двигуна дизельний, з робочим об'ємом циліндрів - 2193 см.кв., що мав істотні пошкодження після ДПТ в сумі 3000 швейцарських франків підтверджена фактичними документами, а митна вартість визначена на умовах корегування митним органом в сумі 13500 швейцарських франків безпідставна та базується виключно на припущеннях відповідача та неофіційних джерелах, що у свою чергу призвело до збільшення вартості розмитнення його автомобіля до 141276 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Житомирської митниці ДФС з винесення рішення №UА101000/2019/200163/2 від 30.05.2019 про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА101070/2019/00432 від 30.05.2019. Визнано протиправними та скасовано рішення №UА101000/2019/200163/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА101070/2019/00432, які винесені 30.05.2019 Житомирською митницею ДФС.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Зокрема, в доводах апеляційної скарги відповідач зазначив, що посадовою особою митниці під час розгляду справи та винесенні постанови було забезпечено дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 498 МК України, а митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом та із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних органами доходів та зборів митних вартостях митної декларації №UA205100/2019/7513 від 25.04.2019 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і становить 13800 Швейцарських крон/шт.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а сторони повноважних представників в судове засідання не направили, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , в березні 2019 року у Швейцарії придбав пошкоджений внаслідок ДПТ транспортний засіб марки MAZDA, модель СХ-5, календарний рік виготовлення - 2014.
17.05.2019, позивачем через уповноваженого представника - ТОВ «АВИКОМ» в зоні діяльності Житомирської митниці ДФС, з метою митного оформлення ввезеного на митну територію України транспортного засобу, подано до митного оформлення митна декларація № UA101070/2019/028884 на транспортний засіб марки MAZDA, модель СХ-5, календарний рік виготовлення - 2014, разом з документами, що посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування.
Крім того, на вимогу органу доходів та зборів декларантом подано переклад на українську мову рахунку - фактури №б-н від 30.03.2019 та митної декларації країни відправлення №19СН00000229443417 від 07.05.2019.
При подачі електронної митної декларації типу ІМ40ДЕ декларант самостійно визначив митну вартість за основним методом, що підтверджується даними електронної митної декларації графа 43, код 1.
Подані разом з митною декларацією до митного оформлення відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України документи відповідачем проаналізовані на предмет наявності у них розбіжностей, всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
В ході аналізу поданих декларантом документів митним органом встановлено, зокрема:
- що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу власником зазначено особу, відмінну від тієї, що склала рахунок-фактуру № б/н від 30.03.2019;
- платіжний документ №RO62351SC1700091 від 30.03.2019 не містив інформації про товар, за який здійснюється оплата, та кому сплачено кошти;
- у довідці про транспортні витрати від 17.05.2019 витрати по доставці автомобіля входять у вартість автомобіля, що не підтверджується відомостями рахунку-фактури, а також у вказаній довідці не вказано маршрут слідування;
- копія митної декларації країни відправлення № МRN 19СН00000229443417 від 07.05.2019 не містила відомостей про відправника та одержувача, що здійснюють дану зовнішньоекономічну операцію;
- розбіжності у показниках одометра вказаного транспортного засобу.
На виконання вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України декларанту надіслано повідомлення про надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), однак додаткових документів декларантом відповідачу не надано.
Митна вартість транспортного засобу була визначена відповідачем за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях МД від 17.05.2019 №UА101070/2019/028884. При цьому, з метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів з декларантом проведено консультацію, в ході якої декларантом надавалася інформація щодо вартості схожого товару.
За результатами опрацювання документів та проведення консультацій, митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів Житомирської митниці ДФС №UA101000/2019/200163/2 від 30.05.2019, відповідно до якого скориговано митну вартість товару за №UA101070/2019/028884, а саме: автомобіль марка-MAZDA; модель-СХ-5; Після ДТП; колір-чорний; номер кузова - НОМЕР_1 ; кількість місць - 5; призначення для перевезення пасажирів на дорогах загального користування; двигун - н/в тип двигуна - дизель; робочий об'єм циліндрів двигуна - 2191 см.кв.; що був у використанні; тип кузова - універсал; колісна формула 4x2; календарний рік виготовлення 2014; модельний рік виготовлення - 2004; дата першої реєстрації - 28.01.2014, країна виробництва - Японія, з 3000 Швейцарських крон до 13800 Швейцарських крон.
Також встановлено, що 31.05.2019 позивач доплатив митні платежі, згідно квитанції №0.01369328111.1 на суму 93256 грн, а тому з урахуванням платежів, сплачених 08.05.2019 в розмірі 48020 грн. сукупна вартість розмитнення автомобіля склала 141276 грн.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим митним органом рішенням про коригування митної вартості товарів, звернувся із вказаним позовом до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, прийшов до висновку, що матеріали справи не містять доказів, що при коригуванні митної вартості вищезазначеного транспортного засобу, органом доходів і зборів враховувались його індивідуальні недоліки та особливості та факт перебування вказаного автомобіля в ДТП. На переконання суду, Житомирською митницею ДФС при прийнятті рішення про коригування митної вартості імпортованого автомобіля не наведено достатніх обґрунтувань щодо визначення митної вартості імпортованого автомобіля саме в розмірі 13800 Шведських крон, та які складові вплинули на формування саме такої вартості, яка майже в п'ять разів вища від розрахованої декларантом його вартості. Посилання відповідача щодо неточностей та розбіжностей в митних документах в сукупності з іншими доказами по справі не підтверджують правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу ( МК України).
Частинами 1 - 3 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч.1 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
В силу частини першої статті 53 МК України у випадках, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування,-страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 МК України).
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст. 53 МК України).
У частині 1-3 статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 вказаної статті встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною 1 статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).
Аналіз вищевикладених норм, дає підстави вважати, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином з наведеного вище слідує, що саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем з метою митного оформлення транспортного засобу до Житомирської митниці ДФС разом з митною декларацією подані наступні документи:
- рахунок-фактуру (інвойс) № б/н від 30.03.2019 та угоду купівлі-продажу;
- акт про проведення огляду товару № UA 205010/2019/417679 від 09.05.2019, складений в зоні діяльності Волинської митниці ДФС під час перетину митного кордону України;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 05.02.2014;
- платіжний документ, що підтверджує вартість товару №R062351SСІ700091 від 30.03.2019;
- довідку про транспортні витрати від 17.05.2019;
- копію митної декларації країни відправлення № 19СН00000229443417 від 07.05.2019.
Позивачем додатково до митного органу надано висновок автотоварознавчого дослідження №2/17 від 21 травня 2019 року щодо визначення вартості автомобіля MAZDA модель СХ-5, календарний рік виготовлення - 2014, що ввозиться на територію України згідно якого вартість транспортного засобу на дату оцінки складає 35163,49 грн, разом із відомостями щодо ремонтної калькуляції №184 від 21.05.2019, згідно з якою вартість ремонту вказаного транспортного засобу становить 599579,85 грн., роздруківки з інтернет порталу https://www.mobile.de та https://www.autoscout24/com/ua щодо цін на ідентичні автомобілі та фото таблиці вказаного транспортного засобу.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що надані позивачем при митному оформленні кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну. Митна вартість вказаного транспортного засобу додатково підтверджується висновком експертного автотоварознавчого дослідження, який міститься в матеріалах справи та відповідно до якого вартість вказаного автомобіля становить 35163,49 грн, будь-який додаткових доказів, на спростування інформації викладеної у такому висновку представником відповідача до суду не надано, а тому у суду відсутні обґрунтовані підстави для неприйняття вищевказаного висновку щодо вартості авто. Вказаний висновок складений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , який є атестованим судовим експертом, що підтверджується копією кваліфікаційного свідоцтва оцінювача МФ №3794 від 17.09.2015 та який в свою чергу несе відповідальність за достовірність інформації наданої за результатом дослідження.
Колегія суддів апеляційної інстанції підтримує позицію Житомирського окружного адміністративного суду та зауважує, що розміжності у документах, які були подані позивачем разом із митною декларацією до митного оформлення, зокрема у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, про які апелянт зазначає в апеляційній скарзі, також жодним чином не впливають митну вартість.
За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Відповідно до ч.3 статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того це узгоджується з проголошеними у статтті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
Згідно ч. 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що митний орган не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. В поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та ціни, що підлягає сплаті за цей товар.
Відповідно до ч. 1 статті 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
Таким чином, оскаржуване рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару (автомобіля) є протиправним та підлягає скасуванню.
Оскільки на час прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені ч.6 статті 54 Митного кодексу України, означене рішення відповідача також є протиправним та підлягає скасуванню.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №809/278/17.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
Суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Згідно ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, то апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Житомирської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Граб Л.С. Іваненко Т.В.