Справа № 120/2284/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук І.М.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
05 березня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Капустинського М.М. Охрімчук І.Г. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,
представників позивача: Кучеренко О.В, Войченка С.В, Соколової Г.Й.,
представника відповідача: Сивого М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року (повний текст рішення складено 18.11.2019) у справі за адміністративним позовом Приватне акціонерне товариство "Турбівський каоліновий завод" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в серпні 2019 року позивач, ПАТ "Турбівський каоліновий завод", звернувся в Вінницький окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (відповідача) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008041306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, в тому числі з військового збору, пені на 75434,11 грн., №0002651401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами на 444971,23 грн. та №0002641401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами на 2082989,20 грн.
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 07.11.2019 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин розрахована ревізором-інспектором виходячи із обсягів видобутої корисної копалини (каоліну) та вартості одиниці товарної продукції, тобто каоліну збагаченого та кварцового піску, є необґрунтованим, адже каолін не є товарною продукцією ПрАТ «Турбівський каоліновий завод» та, як наслідок, не є об'єктом оподаткування рентною платою за користування надрами. Допущена ПрАТ «Турбівський каоліновий завод» помилка в графі «Призначення платежу» під час перерахування військового збору в строк, встановлений ПК України, не містить ознак бездіяльності та, на думку суду, не може бути достатньою правовою підставою для висновку про порушення ним строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання і застосування штрафних санкцій.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що базою оподаткування рентною платою за користування надрами є вартість обсягів видобутої сировини, а не товарної продукції, як про це вказує представник позивача. За результатами документальної планової виїзної перевірки ПрАТ "Турбівський каоліновий завод" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2018, відповідачем складено акт №672/1401/05474145 від 26.02.2019, в якому, окрім інших, зафіксовано порушення п. 14.1.150, п. 14.1, ст. 14, п.252.3, п. 252.6, п. 252.7, п. 252.10, п. 252.18 ст. 252 ПК України, а також п. п. 15, п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що відповідачем протиправно при обчислені рентної плати за користування надрами для розрахунку взято собівартість видобутого каоліну сирцю, а не вартість виготовленої товарної продукції - каоліну збагаченого та кварцового піску. Вважає, що помилкове зазначення в графі «Призначення платежу» ідентифікаційного коду ОСОБА_1 не може бути підставою для не врахування даних квитанцій, а штраф та пеня може нараховуватись лише у випадку бездіяльності щодо сплати військового збору, при цьому, такий збір сплачений ПрАТ "Турбівський каоліновий завод" в повному обсязі.
В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просили суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в період 30.01.2019 по 19.02.2019 посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ "Турбівський каоліновий завод" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2018.
За наслідками даної перевірки відповідачем складено акт №672/1401/05474145 від 26.02.2019, в якому, окрім інших, зафіксовано порушення п. 14.1.150, п. 14.1, ст. 14, п.252.3, п. 252.6, п. 252.7, п. 252.10, п. 252.18 ст. 252 ПК України (занижено податкове зобов'язання з рентної плати за користування надрами в сумі 2022368,34 грн.), а також п. п. 15, п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України (несвоєчасно перераховано до бюджету військовий збір в загальній сумі 87209,65 грн.).
За результатами перевірки відповідачем 25.03.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0008041306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, в тому числі з військового збору, пені на 75434,11 грн.;
- №0002651401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами на 444971,23 грн.;
- №0002641401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами на 2082989,20 грн.
Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, у ст.1 Кодексу України про надра визначено поняття "надра" як частину земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до п.п.14.1.91 п. 14.1 ст. 14 ПК України, корисні копалини - природні мінеральні утворення органічного і неорганічного походження у надрах, у тому числі будь-які підземні води, а також техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продуктів переробки мінеральної сировини, які можуть бути використані у сфері матеріального виробництва і споживання безпосередньо або після первинної переробки.
Під мінеральною сировиною розуміється товарна продукція гірничого підприємства, що є результатом його господарської діяльності з видобутку корисних копалин, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, і за якісними характеристиками відповідає вимогам установлених законодавством стандартів або вимогам договорів (п.п. 14.1.112 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Господарська діяльність гірничого підприємства з видобування корисних копалин для цілей розділу IX цього Кодексу - діяльність гірничого підприємства, яка охоплює процеси добування та первинної переробки корисних копалин (п.п. 14.1.37 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Поняття первинної переробки корисних копалин наведено у п.п. 14.1.150 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якого первинна переробка (збагачення) мінеральної сировини як вид господарської діяльності гірничого підприємства включає сукупність операцій збирання, дроблення або мелення, сушку, класифікацію (сортування), брикетування, збагачення фізико-хімічними методами (без якісної зміни мінеральних форм корисних копалин, їх агрегатно-фазового стану, кристалохімічної структури), за виключенням агломерації/грудкування руди з термічною обробкою, агломерацію та збагачення фізико-хімічними методами, а також може включати переробні технології, що є спеціальними видами робіт з добування корисних копалин (підземна газифікація та виплавляння, хімічне та бактеріальне вилуговування, дражна та гідравлічна розробка розсипних родовищ, гідравлічний транспорт гірничих порід покладів дна водойм).
Відповідно до п.п. 252.1.1 п. 252.1 ст. 252 ПК України, платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр.
Згідно приписів п. 252.3 ст. 252 ПК України, об'єктом оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій у користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин у податковому (звітному) періоді, приведеної у відповідність із стандартом, встановленим галузевим законодавством, до якої належать:
- обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин з надр на території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими, ніж платник рентної плати, суб'єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною;
- обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин з відходів (втрат, хвостів тощо) гірничого виробництва, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими, ніж платник рентної плати, суб'єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, якщо для її видобутку відповідно до законодавства необхідно отримати спеціальний дозвіл;
- обсяг товарної продукції - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин з надр на території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється під час виконання робіт, для проведення яких необхідно отримання погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у тому числі під час виконання робіт в акваторіях водних об'єктів.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що об'єктом оподаткування є обсяг товарної продукції - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), у тому числі тієї, що пройшла стадію первинної переробки (збагачення).
До первинної переробки (збагачення) відноситься сировина, яка пройшла сукупність операцій збирання, дроблення або мелення, сушку, класифікацію (сортування), брикетування, збагачення фізико-хімічними методами (без якісної зміни мінеральних форм корисних копалин, їх агрегатно-фазового стану, кристалохімічної структури), а також може включати переробні технології, що є спеціальними видами робіт з добування корисних копалин (підземна газифікація та виплавляння, хімічне та бактеріальне вилуговування, дражна та гідравлічна розробка розсипних родовищ, гідравлічний транспорт гірничих порід покладів дна водойм).
Слід також зазначити, що не належить до первинної переробки сировина, яка збагачена фізико-хімічним методом з якісною зміною мінеральних форм корисних копалин, їх агрегатно-фазового стану, кристалохімічної структури та продукція, що пройшла операції агломерації/грудкування руди з термічною обробкою, агломерацію та збагачення фізико-хімічними методами.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, в даному випадку, відповідно до спеціального дозволу від 27.08.2002 №2766 ПрАТ «Турбівський каоліновий завод» здійснює видобуток каоліну на Турбівському родовищі, а відповідно до дозволу від 25.09.2019 №4226 в с. Пляхова Козятинського родовища, при цьому, видобутий каолін збагачує та реалізовує каолін збагачений та кварцовий пісок.
Зважаючи на вищевикладене, об'єктом оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин, є обсяг товарної продукції ПрАТ «Турбівський каоліновий завод», тобто каолін збагачений та кварцовий пісок.
Так, відповідно до п. 252.18 ст. 252 ПК України, податкові зобов'язання з рентної плати за користування надрами для відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) в межах однієї ділянки надр за податковий (звітний) період обчислюються такою формулою в якій розрахунок зобов'язання з рентної плати за користування надрами показники Vф (обсяг (кількість) відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини) та Вкк (вартість одиниці відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини) фактично формують базу оподаткування рентною платою за користування надрами.
Згідно приписів п. 252.6 ст. 252 ПК України, базою оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничого підприємства).
Натомість, як слідує зі змісту акта перевірки, при здійсненні розрахунку рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 контролюючим органом взято за об'єкт оподаткування обсяг видобутої корисної копалини, тобто каолін, який в даному випадку не є товарною продукцією ПрАТ «Турбівський каоліновий завод».
Отже, вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин розрахована ревізором-інспектором виходячи із обсягів видобутої корисної копалини (каоліну) та вартості одиниці товарної продукції, тобто каоліну збагаченого та кварцового піску, є необґрунтованим, адже каолін не є товарною продукцією ПрАТ «Турбівський каоліновий завод» та, як наслідок, не є об'єктом оподаткування рентною платою за користування надрами.
При цьому, наведений в акті перевірки розрахунок зобов'язання з рентної плати за користування надрами не відповідає положеннями ст. 252 ПК України, адже містить неспівставні показники об'єкта та бази оподаткування, що також узгоджуються із наявним у матеріалах справи висновком експертів №1041/30901 від 05.09.2019, складеного ТОВ "Експертна група "ЕС енд ДІ".
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновків контролюючого органу відображених в акті перевірки порушень ПрАТ «Турбівський каоліновий завод» положень п. 14.1.150, п. 14.1, ст. 14, п. 252.3, п. 252.6, п. 252.7, п. 252.10, п. 252.18 ст. 252 ПК України, про заниження ПрАТ «Турбівський каоліновий завод» податкового зобов'язання з рентної плати за користування надрами та, як наслідок, протиправність податкових повідомлень-рішень №0002651401, №0002641401 від 25.03.2019, а також наявність підстав для їх скасування.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008041306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, в тому числі з військового збору, пені на 75434,11 грн, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п. 54.2 ст. 54 ПК України, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
Приписми п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України).
Відповідно до п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Згідно із абз. «а» п. 171.2 ст. 171 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.
Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України).
Слід зазначити, що відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу (п.п. 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).
При цьому, п.п. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 ПК України визначено, що податковим агентом платника податку - орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об'єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в підпункті 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар.
Слід також зазначити, що ідповідно до ч. 4 ст. 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок (ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України).
Відповідно до розділу 1 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №122, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 за № 594/6882, єдиний казначейський рахунок - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
Пунктом 2.1 розділу 2 вказаного Положення визначено, що єдиний консолідований рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до Договору оренди приміщень в офісному центрі «Горизонт» від 24.05.2016, укладеного між фізичною особою ОСОБА_1 та ПрАТ «Турбівський каоліновий завод», орендарем приміщень загальною площею 467,00 квадратних метрів є ПрАТ «Турбівський каоліновий завод», який відповідно до норм податкового законодавства є податковим агентом та відповідає за нарахування та сплату податку на дохід від надання майна в оренду, в тому числі військового збору, є ПрАТ «Турбівський каоліновий завод».
Факт сплати ПрАТ «Турбівський каоліновий завод» військового збору у спірний період підтверджується платіжними дорученням №4150 від 19.07.2016, №4370 від 29.09.2016, №4682 від 18.01.2017, №5026 від 27.04.2017, №5421 від 25.07.2017, №5772 від 19.10.2017, №6204 від 29.01.2018, №6394 від 27.04.2018, №291 від 30.07.2018.
Однак, як слідує із акта перевірки, відповідні платіжні доручення не були враховані відповідачем, оскільки в даних дорученнях, зокрема в графі «Призначення платежу», зазначено код платника податку 1792929901, який належить ОСОБА_1 , а тому, контролюючий орган дійшов висновку, що вищезазначені платежі було здійснено не належно, оскільки їх було зараховано не за ПрАТ «Турбівський каоліновий завод», як податкового агента, а за ОСОБА_1 - орендодавця за Договором оренди, відповідно до якого здійснювалась сплата військового збору.
При цьому, неврахування вищевказаних платежів ПрАТ «Турбівський каоліновий завод» з військового збору загальною сумою 47259,40 грн. зумовило несвоєчасність сплати позивачем всіх наступних платежів за даним збором починаючи з липня 2016 року, що в свою чергу призвело до формування у нього постійного залишку заборгованості на ці суми з липня 2016 року та нарахування ГУ ДПС у Вінницькій області штрафу та пені в сумі 75434,11 грн., відповідно до п. 127.1 ст. 127 ПК України.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, допущення ПрАТ «Турбівський каоліновий завод» помилки в графі «Призначення платежу» (зазначення ідентифікаційного коду орендодавця) жодним чином не спростовує факт сплати ним, як податковим агентом (орендарем), військового збору та його зарахування на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а застосовані контролюючим органом наслідки у вигляді штрафних санкцій та пені, можуть мати місце лише у випадку допущення платником податку бездіяльності щодо його сплати чи/або несвоєчасної сплати.
Таким чином, допущена ПрАТ «Турбівський каоліновий завод» помилка в графі «Призначення платежу» під час перерахування військового збору в строк, встановлений ПК України, не містить ознак бездіяльності та, на думку колегії суду, не може бути достатньою правовою підставою для висновку про порушення ним строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання і застосування штрафних санкцій.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на п.7 Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затверджений Наказом Міністерства фінансів від 24.07.2015, яким визначено, що у разі заповнення поля «Призначення платежу» з порушенням вимог, визначених у цьому Порядку, документ на переказ приймається до виконання. При цьому вважається, що платник податків сплачує грошове зобов'язання.
Частиною 1 статті 43 Бюджетного кодексу України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державне казначейство України, що діє у складі Міністерства фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Згідно із частиною 5 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
З огляду на вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки контролюючого органу щодо несвоєчасного перерахування ПрАТ «Турбівський каоліновий завод» військового збору є необґрунтованими, а тому прийняте на підставі них податкове повідомлення-рішення №0008041306 від 25.03.2019 підлягало скасуванню.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 16 березня 2020 року.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Капустинський М.М. Охрімчук І.Г.