Справа № 320/3747/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
10 березня 2020 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Василенко Я. М., Ганечко О. М.,
за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування запису, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, в якому просив суд скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №2 361 017 0000 005702 від 24.02.2012 про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог вказує, що не звертався із заявою та відповідними документами до державного реєстратора з метою включення відомостей щодо нього до Державного реєстру.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В судове засідання з'явився позивач та його представник, підтримали позовні вимоги. Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надіслав письмовий відзив на апеляційну скаргу з відповідною позицією. Вказує, що державна реєстрація включення відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 до реєстру була проведена 24.02.2012 у відповідності до вимог законодавства.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що у 2019 році позивачу стало відомо, що Єдиний держаний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містить запис за №2 361 017 0000 005702 від 24.02.2012 про включення до реєстру відомостей про його реєстрацію 12.10.1998, на паперових носіях, як фізичну особу-підприємця.
Позивач вважає, вказані дії відповідача щодо внесення спірного запису до Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є незаконними та порушили його права, у зв'язку з чим, він звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що проведення реєстраційної дії щодо включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР, було обов'язком, а не правом відповідача. Таким чином, суд не встановив відсутність підстав для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису №2 361 017 0000 005702 від 24.02.2012 про державну реєстрацію 12.10.1998 позивача як фізичну особу-підприємця.
Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції погоджується, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи, з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 6 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та про реєстраційний збір за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України за №267 від 29.04.1994, громадянин, який має намір провадити підприємницьку діяльність без створення юридичної особи (заявник), подає до органу державної реєстрації реєстраційну картку за зразком додатка № 2, яка одночасно є заявою про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, і документ, що підтверджує сплату реєстраційного збору, а також пред'являє документ, що посвідчує його особу.
Згідно з пунктом 9 вказаного Положення за наявності всіх документів, зазначених у пунктах 4 - 6 цього Положення, орган державної реєстрації протягом п'яти робочих днів з дати надходження цих документів зобов'язаний провести державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності і видати заявникові свідоцтво за зразком додатка №3 (для юридичної особи) або додатка №4 (для фізичної особи) та один примірник установчих документів з відповідною відміткою органу державної реєстрації (для юридичної особи).
Отже, станом на 12.10.1998 необхідною умовою для державної реєстрації громадянина, який мав намір провадити підприємницьку діяльність без створення юридичної особи було подання до органу державної реєстрації реєстраційної картки, яка одночасно була заявою про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, та подання документу, що підтверджує сплату реєстраційного збору, а також пред'явлення документу, що посвідчує його особу.
Серед документів реєстраційної справи №2-361-005702-41, яка витребувана судом першої інстанції, наявна реєстраційна картка суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 , заповнена 12.10.1998 із фотокарткою та копія квитанції від 12.10.1998, згідно якої, ОСОБА_1 сплатив державне мито за реєстрацію підприємницької діяльності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані обставини свідчать про фактичність та безспірність реєстрації ОСОБА_1 суб'єктом підприємницької діяльності у 1998 році.
Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, регулюються Законом України № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», який набрав чинності 1 липня 2004 року.
Так, із введенням в дію Закону про реєстрацію було створено та розпочато формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який є автоматизованою системою збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Статтею 1 Закону №755-IV (в редакції Закону від 15.05.2003) встановлено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону №755-IV відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток.
Згідно із частиною другою Прикінцевих положень Закону №755-IV (в редакції Закону від 15.05.2003) державний реєстратор протягом 2004 - 2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується. Під час заміни свідоцтва про державну реєстрацію відомості про таких осіб включалися до ЄДР.
Відповідно до пункту п'ятого цього Положення, державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зобов'язано забезпечити включення до Єдиного державного реєстру відомостей про невключених суб'єктів на підставі аналітичної інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Верховною Радою України 01.07.2010 за №2390 прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання» (далі - Закон №2390).
Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2390 цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, тобто 03.03.2011.
Пунктами 2 та 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2390 встановлено, що процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.
Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2390 свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.
Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2390 спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців.
Уповноважені органи протягом місяця з дня отримання від спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, проводять звірення даних реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), що ведуться ними, з даними Єдиного державного реєстру. За результатами звірення уповноважені органи подають спеціально уповноваженому органу з питань державної реєстрації відомості з відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо) про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру.
Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2390 встановлено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.
За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи на підставі наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 575/5 «Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості про юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року і не включених до ЄДР вносились до нього на основі «відомостей інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року вважаються недійсними, без формування реєстраційної справи у паперовому вигляді.
Таким чином, відомості про реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 були включені державним реєстратором на основі «відомостей інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та матеріалів реєстраційної справи у паперовому вигляді.
Зміст наведених положень нормативно-правового акта, дає підстави для висновку, що навіть у разі набуття особою статусу фізичної особи-підприємця до початку функціонування Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесення відомостей про таку особу до Єдиного державного реєстру забезпечується державою, через відповідні органи, тому в обов'язковому порядку містяться у такому реєстрі.
Положення №575/5 було чинним на момент внесення запису в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №2 361 017 0000 005702 від 24.02.2012 про включення відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .
Аналіз наведених норм доводить, що реєстрація особи, як фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку та на підставах, визначених чинним законодавством. Факт реєстрації такої особи засвідчується свідоцтвом про державну реєстрацію. У зв'язку зі змінами Закону про реєстрацію було розпочато процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004 року.
Процес включення повинен був завершитися через рік з дня набрання чинності цим Законом, тобто 03.03.2012 року, оскільки Закон набрав чинності 03.03.2011 року.
В свою чергу, особи, які зареєстровані як фізичні особи-підприємці до 01.07.2004 року, зобов'язані були протягом цього часу подати реєстраційну катку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтва про їх державну реєстрацію. Свідоцтва про державну реєстрацію старого зразка, в свою чергу, визнавались недійсними.
В силу приписів пункту 5 наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №575/5, державний реєстратор не був наділений повноваженнями здійснювати додаткову перевірку інформації, отриманої ним від тимчасової міжвідомчої спеціальної комісії при включенні до ЄДР відомостей про фізичну особу-підприємця.
Дії тимчасової міжвідомчої спеціальної комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо надання інформації відносно позивача не є предметом оскарження в межах даної справи.
Інформація про тих осіб, які самостійно не звернулися до державних реєстраторів для включення інформації про них до ЄДР та заміни свідоцтва, була включена до ЄДР самостійно державними реєстраторами на підставі інформації, наданої спеціально створеними міжвідомчими комісіями. Державні реєстратори, вносячи інформацію про таких осіб робили відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію. При цьому, недійсність свідоцтва про державну реєстрацію не означає припинення здійснення підприємницької діяльності такою особою.
Суд звертає увагу на те, що у тому випадку, коли фізична особа-підприємець у добровільному порядку не звернувся до державного реєстратора для включення його до ЄДР, вважається недійсним саме свідоцтво про державну реєстрацію старого зразка, а не факт реєстрації особи у якості фізичної особи - підприємця.
Не можна ототожнювати недійсність свідоцтва із недійсністю реєстрації та позбавлення особи статусу фізичної особи-підприємця. Відмітка про визнання недійсним свідоцтва, не свідчить про припинення підприємницької діяльності.
Одночасно, підстави для припинення підприємницької діяльності, визначені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Згідно вказаного Закону припинення здійснюється шляхом внесення до ЄДР відповідного запису. До 01.07.2004 року порядок припинення підприємницької діяльності визначався Законом України «Про підприємництво», зокрема ст.8, якою визначено підстави для скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Жоден з цих нормативно-правових актів не визначає такої підстави припинення підприємницької діяльності, як визнання нечинним свідоцтва про державну реєстрацію.
Свідоцтво про державну реєстрацію є документом встановленого зразка, що засвідчує таку реєстрацію.
Виходячи із обставин встановлених судом та приписів наведених норм закону вбачається, що включення до ЄДР відомостей про фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 відповідає приписам законодавства про державну реєстрацію.
Стосовно тверджень позивача щодо того, що державну реєстрацію проведено без згоди позивача, суд зазначає, що відсутні належні та допустимі докази на підтвердження цих обставин, оскільки вони спростовуються документами реєстраційної справи з необхідними даними щодо позивача як фізичної особи-підприємця,
Крім того, позивачем не було надано жодних доказів, що могли б свідчити про припинення здійснення ним підприємницької діяльності як фізичної особи-підприємця, та з наданого ОСОБА_1 листа від ГУ ДФС у Київській області за №8967/ФОП/10-36-57-09 убачається, що позивач перебуває на обліку у Фастівській ДПІ.
Враховуючи викладене у сукупності, беручи до уваги кожен аргумент, викладений учасниками справи, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги. Інші доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі вказаного не спростовують, тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування запису - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко
Повий текст постанови виготовлено 16.03.2020