проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"10" березня 2020 р. Справа № 922/3215/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Геза Т.Д. , суддя Плахов О.В.,
за участю секретаря судового засідання Черкас В.М.,
за участю представників:
від позивача: Єфременко О.О. - адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 23.03.2018 серії КС №6537/10) - за довіреністю від 17.05.2019 №14-192;
від відповідача: Богомолов О.О. - адвокат ( свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 11.04.2007 №1434) - за довіреністю від 21.10.2019;
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ,
на рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2019 (суддя Калантай М.В.), ухвалене в приміщенні Господарського суду Харківської області в м. Харкові о 10 год 57хв, повний текст якого складений 03.01.2020,
у справі 922/3215/19,
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ,
до відповідача: Первомайського комунального підприємства "Тепломережі", м.Первомайський, Харківська область,
про стягнення 315433,19грн,
30.09.2019 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" про стягнення боргу у сумі 315433,19грн, у тому числі: пеня у сумі 159298,75грн, 3% річних у сумі 33744,94грн та інфляційні втрати у сумі 122389,50грн (т.1, а.с. 4-204).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.12.2019 у справі №922/3215/19 позов задоволено частково; стягнуто з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 23894,81грн пені, 33744,94грн 3% річних та 122389,50грн інфляційних втрат; в решті позову відмовлено (т.2, а.с. 43-50).
Рішення місцевого господарського суду з посиланням на статті 193, 231, 230 ГК України, статті 3, 6,12, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625-627, 629, 655 ЦК України мотивоване доведеністю матеріалами справи факту поставки природного газу на суму 10253193,22грн, порушенням відповідачем строків оплати та обґрунтованістю нарахування пені на підстав п.8.1 договору постачання природного газу від 31.10.2016 №2586/1617-БО-32 у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошових зобов'язань, а також 3% річних у розмірі 33744,94грн та 122389,50грн інфляційних втрат.
Крім того, суд першої інстанції з посиланням на ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України зменшив розмір пені на 85% до 23894,81грн, зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань, майновий стан відповідача та відсутність доказів понесення збитків позивачем.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" із рішенням місцевого господарського суду не погодилось та 17.01.2020 звернулось до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2019 у справі №922/3215/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 135403,94грн скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені у сумі 135403,94грн задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що: по-перше, в порушення вимог ГПК України суд першої інстанції не встановив чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причин неналежного виконання зобов'язань; по-друге, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань; по-третє, суд не врахував інтереси позивача, а нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконанням зобов'язань за договором поставки природного газу. Крім того, скаржник не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення пені.
У відзиві на апеляційну скаргу від 18.02.2020 Первомайське комунальне підприємство "Тепломережі" просить залишити апеляційну скаргу АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2019 у справі №922/3215/19 - без змін. Зокрема, відповідач вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення враховано баланс інтересів як відповідача, так і позивача. Крім того, зазначає, що тарифи на теплопостачання згідно вимог чинного законодавства встановлюються на місцевому рівні з урахуванням фінансового результату діяльності відповідних комунальних підприємств-теплопостачальників, а тому стягнення пені призведе до підвищення тарифів на теплопостачання для населення, що матиме негативні соціальні наслідки. Також зазначає, що відповідач є комунальним підприємством та має обмежений перелік засобів своєчасного виконання зобов'язання з урахуванням того, що фінансування поточних видатків здійснюється лише за рахунок споживачів (т.2, а.с. 87-89).
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2019 у справі №922/3215/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 135403,94грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 135403,94грн задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
31.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальником) та Первомайським комунальним підприємством "Тепломережі" (споживачем) укладений договір № 2586/1617-БО-32, пунктом 1.1 якого встановлено, що постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору (т.1, а.с. 18-26).
Відповідно до пункту 1.2 цього договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Згідно з пунктом 2.1 цього договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ орієнтованим обсягом до 2000 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями: жовтень 2016 року в обсязі 140 тис.куб.м, листопад 2016 року - 270 тис.куб.м, грудень 2016 року - 350 тис.куб.м, всього за IV квартал 2016 року - 760тис.куб м, січень 2017 року - 450 тис.куб.м, лютий 2017 року - 450 тис.куб.м, березень 2017 року - 340 тис.куб.м, вського за І квартал 2017 року - 1240тис. куб.м.
Пунктом 3.1 цього договору встановлено, що постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України") - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану із відповідальністю за природний газ.
Відповідно до пункту 3.4 цього договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показника комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Пунктом 3.5 спірного договору встановлено, що споживач зобов'язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:
- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті за категоріями (у тому числі згідно з цим договором);
- підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
Згідно з пунктом 4.1 цього договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природнього газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494.
Відповідно до пункту 5.2 цього договору ціна за 1000 куб. метрів газу за цим договором з 01.10.2016 становить 5916,00грн, крім того податок на додану вартість (20%) - 1183,00грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу з ПДВ - 7099,20грн (з ПДВ).
Пунктом 5.3 цього договору встановлено, що у разу зміни на офіційному веб-сайті постачальника цін на газ, вони є обов'язковими за цим договором з моменту введення їх в дію (з дати, зазначеної у відповідному прейскуранті). Споживач самостійно відслідковує інформацію щодо цін на відповідний місяць поставки і вважається повідомленим про зміну ціни з дати розміщення інформації на веб-сайті постачальника, але не пізніше дати введення їх в дію, або з дати направлення на електронну адресу споживача (зазначену в розділі 13 цього договору) проекту додаткової угоди, інформаційного повідомлення тощо. У разі, якщо споживач не погоджується на відповідні зміни, він має право змінити постачальника відповідно до порядку, передбаченого Законом України «Про ринок природного газу».
За умовами пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 6.2 вказаного договору встановлено, що оплата за природний газ здійснюється таким чином:
1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у порядку, визначеному законодавством, - у разу коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року поширювалася дія статті 191 Закону України "Про теплопостачання";
2) в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;
3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавстві порядку, - у разі коли на споживача не поширюється дія статті 191 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;
4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості у споживача за цим договором;
5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо) , крім суми основної заборгованості , здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 8.2 вказаного договору встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
31.10.2016 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та Первомайським комунальним підприємством «Тепломережі» укладена додаткова угода №1 до договору постачання природного газу від 31.10.2016 №2586/1617-БО-32, п.1 якої сторони дійшли згоди викласти пункт 5.2 договору у такій редакції: « 5.2 Ціна за 1000куб.м газу за цим договором з 01.11.2016 становить 6819,00грн, крім того податок на додану вартість (20%) - 1363,80грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу з ПДВ - 8182,80грн» (т.1, а.с. 27).
22.11.2016 між тими ж сторонами укладена додаткова угода №2 до договору постачання природного газу від 31.10.2016 №2586/1617-БО-32, відповідно до п.1 якої сторони вирішили викласти пункт 5.2 цього договору у такій редакції: « 5.2 Ціна за 1000куб.м газу за цим договором з 01.12.2016 становить 7148,00грн, крім того податок на додану вартість (20%) - 1429,60грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу з ПДВ - 8577,60грн» (т.1, а.с. 28).
30.12.2016 між сторонами укладена додаткова угода №3 до договору постачання природного газу від 31.10.2016 №2586/1617-БО-32, відповідно до п.2 якої сторони погодили викласти пункт 5.2 статті 5 «Ціна природного газу» договору у такій редакції: « 5.2 Ціна за 1000куб.м газу за цим договором з 23.12.2016 становить 4942,00грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) -20%. До сплати за 1000 куб.м природного газу з ПДВ - 5930,40грн» (т.1, а.с. 29).
У додатковій угоді від 27.02.2017 №5 до договору постачання природного газу від 31.10.2016 №2586/1617-БО-32 сторонами спору погоджено викласти п.2.1 розділу 2 «Кількість та фізико-хімічні показники газу» у наступній редакції: «Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року газ обсягом до 1706,593 тис.куб.м, а саме: жовтень 2016 року - 116,664 тис.куб.м, листопад 2016 року - 243,670 тис.куб.м, грудень 2016 року - 325,364 тис.куб.м, січень 2017 року - 353,905тис.куб.м, лютий 2017 року - 327,00 тис.куб.м, березень 2017 року - 340,00тис.куб.м» (т.1, а.с. 32).
На виконання умов договору поставки природного газу від 31.10.2016 №2586/1617-БО-32 у період з 31.10.2016 по 31.03.2017 позивачем поставлено відповідачеві газу на загальну суму 10253193,22грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 828221,06грн, від 30.11.2016 на суму 1993902,88грн, від 31.12.2016 на суму 2540707,26грн, від 31.01.2017 на суму 2098798,21грн, від 28.02.2017 на суму 1689221,06грн, від 31.03.2017 на суму 1102342,75грн (т.1, а.с. 33-38).
Однак, оплату за переданий газ відповідач здійснив несвоєчасно, з порушенням строків оплати, визначених п.6.1 договору від 31.10.2016 №2586/1617-БО-32, про що свідчать відомості щодо операцій по договору № 2586/1617-БО-32 за період з 01.10.2016 по 31.05.2018 та виписки по особовому рахунку позивача, з якими погоджується відповідач (а.с. 40-197).
30.09.2019 АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" про стягнення боргу у сумі 315433,19грн, у тому числі: пеня у сумі 159298,75грн, 3% річних у сумі 33744,94грн та інфляційні втрати у сумі 122389,50грн (т.1, а.с. 4-204).
У відзиві на позовну заяву від 25.10.2019 відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю, а в разі задоволення позовних вимог зменшити пеню на 85%. При цьому відповідач зазначив, що він погоджується з фактом укладення договору купівлі-продажу природного газу та отриманням природного газу у розмірах, зазначених позивачем, а також із зазначеною черговістю та розміром проведених платежів. Однак, вказав на відсутність у нього вини в простроченні оплати, оскільки відповідач не наділений повноваженнями з розпорядження коштами, які розміщені на банківських рахунках, з якого здійснюється оплата за природний газ. Також зазначив, що відповідач є комунальним підприємством та виконує важливу соціальну функцію з теплопостачання населенню та бюджетним організаціям, в тому числі навчальним закладам, державним органам (т.1, а.с. 219-224).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.12.2019 у справі №922/3215/19 позовні вимоги задоволено частково з підстав, викладених вище (т.2, а.с.43-50).
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2019 у справі №922/3215/19 виключно у межах доводів та вимог апеляційної скарги АТ "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", а саме: в частині відмови у задоволенні позову у зв'язку зі зменшенням пені на 85% на суму 135403,94грн.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на виконання умов договору поставки природного газу від 31.10.2016 №2586/1617-БО-32 поставлено відповідачу природний газ у період з 31.10.2016 по 31.03.2017 на загальну суму 10253193,22грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 828221,06грн, від 30.11.2016 на суму 1993902,88грн, від 31.12.2016 на суму 2540707,26грн, від 31.01.2017 на суму 2098798,21грн, від 28.02.2017 на суму 1689221,06грн, від 31.03.2017 на суму 1102342,75грн (т.1, а.с. 33-38).
Відповідач здійснив оплату за поставлений природний газ у повному обсязі, але з порушенням строків, визначених умовами договору поставки природного газу від 31.10.2016 №2586/1617-БО-32, що вбачається з матеріалів справи, зокрема, з виписок по особовому рахунку АТ "НАК "Нафтогаз України" у період з 01.11.2016 по 27.04.2018 (т.1, а.с. 42-197), що також підтверджується відповідачем, а отже в силу приписів статті 75 ГПК України вказані обставини не підлягають доказуванню.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Відповідно до п. 8.2 договору поставки природного газу від 31.10.2016 №2586/1617-БО-32 у разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Враховуючи факт визнання відповідачем прострочення виконання грошових зобов'язань за договором поставки природного газу від 31.10.2016 №2586/1617-БО-32, відсутність спору щодо розміру нарахованої пені, здійснивши перевірку розрахунку пені, а також враховуючи положення статті 75 ГПК України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування позивачем відповідачеві пені у сумі 159298,75грн за період з 28.11.2017 по 22.05.2018 з урахуванням здійснених часткових оплат з простроченням строку виконання.
Щодо заявленого клопотання відповідача про зменшення неустойки на 85%, викладеного у відзиві на позовну заяву, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 913/284/18 та від 10.09.2019 у справі № 904/4685/18.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідно до п. 3.1.1 Статуту Первомайського комунального підприємства "Тепломережі", затвердженого рішенням 42 сесії міської ради 7 скликання від 22.02.2018 №787-42/7, підприємство створено з метою забезпечення надійного та якісного теплопостачання житлового фонду, будівель та споруд соціально-культурного, виробничого та іншого призначення м.Первомайського (т.1, а.с. 225-234).
Предметом діяльності підприємства, зокрема, є: виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії та забезпечення нею житлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Первомайський та інших форм власності, будівель та споруд соціально-культурного, виробничого та іншого призначення; виробництво, транспортування та розподілення тепла до мережі розподілу власності системи теплопостачання (п.п.3.2.1, п.3.2.2, п.3.2 Статуту підприємства).
Зі змісту положень Статуту Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" та письмових пояснень відповідача, викладених у відзиві на позов, вбачається, що відповідач здійснює свою діяльність, спрямовану на повне та якісне задоволення потреб населення, бюджетних установ та організацій, інших підприємств гарячою водою та теплопостачанням м.Первомайського.
У пункті 5 частини 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо врахування статусу відповідача як виконавця житлово-комунальних послуг та суспільну необхідність його господарської діяльності.
Відповідно до частин 1-3 статті 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 затверджений "Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки" (далі - Порядок № 217).
Згідно із пунктом 3 Порядку № 217 теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов'язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання гарячої води за категоріями споживачів "населення", "релігійні організації", "бюджетні установи", "інші споживачі" (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями).
Відповідно до пункту 7 Порядку № 217 теплопостачальні і теплогенеруючі організації та їх структурні підрозділи інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку спеціальні рахунки для оплати спожитої теплової енергії та наданих комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 217 усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. У разі коли у платіжному дорученні (касовому документі) споживача теплової енергії або комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію та/або комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, банк (підприємство поштового зв'язку або орган Казначейства), що приймає платіжний документ, повертає його без виконання з надісланням відповідного повідомлення споживачеві.
Пунктом 9 цього Порядку встановлено, що уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією.
На підставі пункту 13 Порядку № 217 уповноважений банк згідно з умовами договору банківського рахунка здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме: до 10-ї години - залишок коштів на початок операційного дня; до 17-ї години - кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій. Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 цього Порядку.
Отже, державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.
Таким чином, у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ.
Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі, про що свідчать баланси (звіти про фінансовий стан) на 31.12.2017 та на 31.12.2018 (т.1, а.с.235-242), з яких вбачається що підприємство є збитковим.
Рівень розрахунків споживачів за послуги теплопостачання перед ПКП "Тепломережі" є незадовільним, з листа директора ПКП "Тепломережі" вбачається, що станом на 01.08.2019 на виконанні у Первомайському відділі ДВС знаходяться виконавчі листи на суму 14746,7тис.грн (т.1, а.с. 243-244).
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає даний випадок винятковим, а незначне порушення виконання зобов'язання відбулось через об'єктивні обставини, а саме - у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача, що виникло, зокрема, з причин, що не залежали від Первомайського комунального підприємства "Тепломережі".
Таким чином, місцевим господарським судом при вирішенні питання щодо зменшення розміру пені було дотримано принципу збалансованості інтересів сторін, а також враховано те, що відповідач є комунальним підприємством, що створено для задоволення потреб споживачів в теплопостачанні; сплата штрафних санкцій в повному обсязі, в даному випадку, зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а і інші інтереси щодо можливості забезпечувати централізоване теплопостачання установам бюджетної сфери та послуг з теплопостачання населенню м. Первомайський Харківської області; ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, неподання позивачем належних та допустимих доказів понесення збитків внаслідок допущення Первомайським комунальним підприємством «Тепломережі» порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що в сукупності із об'єктивними обставинами, складною ситуацією у державі та її економічним становищем, обставини, на які посилався відповідач у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, свідчать про їх винятковість, тому вбачається наявність підстав у суду першої інстанції для задоволення такого клопотання.
Доводи НАК "Нафтогаз України" щодо ненадання судом першої інстанції оцінки негативним наслідкам, які спричинені позивачу, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки позивачем не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції доказів, які б підтверджували спричинення негативних наслідків для позивача. Тоді як з консолідованого звіту про фінансовий стан на 31.12.2018 АТ "НАК "Нафтогаз України" вбачається, що товариство є прибутковим, та розмір валового чистого прибутку за 2018 рік становив 11567млн.грн (т.1, а.с.249).
Також, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у своїй апеляційній скарзі посилається на значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2017/2018 років. Однак, будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження зазначених доводів скаржником не надано та матеріали справи не містять.
Водночас, із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Враховуючи наведене, місцевий господарський суд повно та всебічно встановив обставини справи, надав оцінку наявним в матеріалах справи доказам та цілком обґрунтовано з урахуванням інтересів сторін та дотримуючись балансу інтересів, засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, дійшов обґрунтованого висновку щодо зменшення пені на 85%, відповідно, до 23894,81грн.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ст.91 ГПК України).
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
За таких обставин, враховуючи межі перегляду рішення місцевого господарського суду, визначені частиною 1 статті 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства" НАК "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2019 у справі №922/3215/19, з урахуванням меж його перегляду, визначених частиною 1 статті 269 ГПК України, слід залишити без змін.
Відповідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст.129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст. 276, 281- 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2019 у справі №922/3215/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 16.03.2020.
Головуючий суддя Л.І. Бородіна
Суддя Т.Д. Геза
Суддя О.В. Плахов