проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"16" березня 2020 р. Справа № 913/496/19
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Ільїн О.В. , суддя Хачатрян В.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вх. №158 Л/1) на рішення Господарського суду Луганської області від 21.11.2019 у справі № 913/496/19,
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м.Київ,
до відповідача фізичної особи Бітюк Кирила Володимировича , м.Сєвєродонецьк Луганської області,
про стягнення 54146,49 грн,-
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до фізичної особи Бітюка Кирила Володимировича про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 01.04.2013 у розмірі 54146,49 грн, з яких: 6322,44 грн - заборгованість за кредитом; 19584,11 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 23099,25 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 5140,69 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 21.11.2019 у справі №913/496/19 позов задоволено частково, стягнуто з Бітюк Кирила Володимировича , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", вул.Грушевського, буд.1Д, м.Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570, заборгованість за кредитом у сумі 6322, 44 грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 224,31 грн, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивач з вказаним рішенням суду в частині відмови в задоволенні позову не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в частині незадоволених позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає:
-про відсутність підпису відповідача на Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості; підпис відповідач поставив саме в заяві про приєднання до вказаних Умов, чим засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отримання кредиту саме на таких умовах;
-що суд безпідставно застосував при вирішенні справи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові по справі №342/180/17 від 03.07.2019, оскільки така правова позиція стосується не господарської, а цивільної справи, що виникла з інших правовідносин, та відповідачем у цивільній справі є фізична особа - споживач, на яку розповсюджуються норми законодавства про захист прав споживачів;
-що суд, встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, не мав підстав відмовляти у стягненні відсотків за користування кредитними коштами та комісії.
10.01.2020 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи № 913/496/19 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Россолов В.В., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 поновлено позивачу строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" у справі №913/496/19 та роз'яснено відповідачу про право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.
Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторін, що апеляційна скарга буде розглянута за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про відкриття апеляційного провадження у справі згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення була отримана представником позивача 17.01.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення № 6102230685567.
Щодо повідомлення відповідача колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що ухвала Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2020, яка була направлена на адресу: АДРЕСА_1 , була повернута до суду з позначкою поштового відділення "за закінченням встановленого строку зберігання".
До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", "за закінченням встановленого строку зберігання", "відсутність адресата", "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Колегія суддів зазначає, що сам лише факт не отримання відповідачем копії ухвали, яку суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надіслав за належною адресою, не спростовує факту вчинення належних заходів повідомлення сторони щодо судового розгляду справи.
За приписами статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Ухвала Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 також була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Таким чином, судом вжиті належні та достатні заходи щодо повідомлення учасників справи про розгляд справи, а не отримання відповідачем кореспонденції, яку суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав за його адресою, зумовлено лише суб'єктивною поведінкою сторони.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 Господарського процесуального кодексу України, зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа-підприємець Бітюк Кирило Володимирович 01.04.2013 звернувся до ПАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк", із заявою про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої клієнт приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі за текстом - Умови), тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.
Згідно з умовами договору Фізичній особі-підприємецю Бітюку К.В. було встановлено кредитний ліміт 16.04.2013 в розмірі 1000 грн, 21.06.2013 збільшено до 7000 грн, на поточний рахунок № НОМЕР_2 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (Умови), та на які посилається позивач, витяги з яких додані до позовної заяви.
Згідно п. 3.18.1.16. Умов при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Пунктом 3.18.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта.
У відповідності до п. 3.18.1.3. Умов кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.
За змістом п. 3.18.1.6. Умов ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).
Згідно п. 3.18.1.8. Умов проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі").
Пунктом 3.18.4. Умов затверджено порядок розрахунків за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка (п. 3.18.4.1. Умов)).
Відповідно до п. 3.18.4.1.1., п. 3.18.4.1.2. Умов за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця ("період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.
У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3. Умов).
Відповідно до п. 3.18.4.1.4. Умов під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.
У п. 3.18.4.9. Умов зазначено, що розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
Згідно з п. 3.18.4.4. Умов клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає Банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється в гривні.
При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими (п. 3.18.4.10. Умов).
Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг змінити умови кредитування, а саме: вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі (п. 3.18.2.3.4. Умов).
Згідно п. 3.18.5.1. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом (п. 3.18.5.4. Умов).
Терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років (п. 3.18.5.7. Умов).
Згідно довідки банку від 19.08.2019 №08.7.0.0.0/190819153812 та виписки з рахунку відповідача, позивачем відповідачу надано кредитний ліміт у розмірі 7000 грн. Отже, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти в межах встановленого ліміту, якими відповідач скористався.
Як зазначає позивач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідач отримані кредитні кошти в повному обсязі та своєчасно не повернув, відсотки за їх користування не сплатив.
Відповідно до наданого до позовної заяви розрахунку позивача заборгованість відповідача за договором станом на 16.08.2019 складає: 54146 грн 46 коп., з яких: 6322 грн 44 коп. - заборгованість за кредитом; 19584 грн 11 коп.- заборгованість по процентам за користування кредитом; 23099 грн 25 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 5140 грн 69 коп.- заборгованість по комісії за користування кредитом.
Приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором банківського обслуговування б/н від 01.04.2013, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
В ході розгляду даної справи встановлено, що відповідач уклав кредитний договір із позивачем шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.
Частиною 1 статті 634 ЦК України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
За приписами ст. 526 ЦК України, з якими кореспондуються положення ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення домовленості сторін, зобов'язання за укладеним між сторонами договором від належним чином не виконав, не сплатив необхідні кошти в повному обсязі для погашення заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
В свою чергу позивач надав банківську виписку за період з 27.08.2013 по 19.08.2019 по рахунку відповідача, з якого вбачається, що кошти в погашення заборгованості за договором у розмірі 677,56 грн було внесено одноразово 05.09.2013.
З огляду на наявність в матеріалах справи доказів, що свідчать про належне виконання позивачем зобов'язань за договором, отримання відповідачем кредитних коштів, а також відсутність доказів погашення останнім суми основного боргу за договором в повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у сумі 6322,44 грн.
Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача 19584,11 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом; 23099,25 грн - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 5140,69 грн - заборгованості по комісії за користування кредитом.
Обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення відсотків за користування кредитом, пені та комісії, у тому числі їх розміру і порядок нарахування, позивач посилався на Умови та Правила надання банківських послуг, витяг з яких надав до суду, зокрема в редакції пунктів 3.18.1.1. - 3.18.6.1., і які за його доводами були розміщеними на сайті://privatbank.ua/terms/ на час підписання відповідачем заяви про відкриття поточного рахунку та є невід'ємною частину спірного договору.
Крім того, до позову позивачем був доданий витяг іншої редакції Умов та Правил надання банківських послуг, зокрема в редакції пунктів 3.2.1.1 - 3.2.1.7., на які взагалі відсутнє посилання у позовній заяві, а також відсутні дані станом на який час дана редакція правил була чинною.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в цій частині з таких підстав.
Як вже зазначалось, за змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 1050 ЦК України врегульовано, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як свідчать матеріали справи, у заяві відповідача на відкриття поточного рахунку від 01.04.2013 процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також визначеного розміру комісії за користування кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, пені і комісії, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщеними на сайті:://privatbank.ua, як невід'ємну частину спірного договору.
Натомість як вбачається, з наведеного позивачем розрахунку, у різні періоди банком відсотки нараховувалися із змінами у відсоткових ставках. Так, з 27.05.2013 банком застосовувалася ставка 24%, з 27.08.2013 - ставка 48%, яка в подальшому була змінена з 01.07.2014 на 56%.
Доказів щодо погодження сторонами саме такої відсоткової ставки, а також умов щодо її подальшої зміни, позивачем не надано.
Також матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг позивача, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів, комісії за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах, і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови.
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який міститься в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 01.04.2013 шляхом підписання заяви.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів та комісії за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Крім того, суд звертає увагу, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату процентів та комісії за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує обставин.
При цьому, Умови, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана клієнтом і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Колегія суддів зазначає, що визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме: встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 175/4576/14-ц, від 30.09.2019 у справі № 916/2755/18.
Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також колегія суддів вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювались самим АТ КБ "Приватбанк" в період з часу виникнення спірних правовідносин - 01.04.2013 до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Доводи скаржника відносно того, що господарський суд неправомірно послався при вирішенні даного спору на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у справі № 342/180/17 від 03.07.2019, оскільки вказана позиція висловлена в конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб. У даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, як і не оспорювалося відповідачем укладення, чи не укладення кредитного договору, тому вказані обставини свідчать про його згоду з усіма умовами цього договору, колегією суддів визнані безпідставними.
Так, при вирішенні спору у справі № 342/180/17 Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновки саме щодо оцінки загальних правил та тарифів надання банківських послуг, розміщених на сайті банку, як підстави виникнення зобов'язання щодо сплати відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій.
Інші заперечення АТ КБ "Приватбанк", викладені у апеляційній скарзі, не спростовують вищенаведених судових висновків, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та відхиляються як необґрунтовані.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки місцевого господарського суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені позивачем, у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Луганської області від 21.11.2019 у справі № 913/496/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя О.В. Ільїн
Суддя В.С. Хачатрян