16 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6752/19
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Димерлія О.О.,
суддів Єщенка О.В. , Танасогло Т.М. ,, розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 р. по справі № 420/6752/19 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "МП Ефес"
відповідач Головне управління ДФС в Одеській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 р. задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МП Ефес" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
На зазначене рішення суду Головне управління ДФС в Одеській області подало апеляційну скаргу без сплати судового збору.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2020 року вказана апеляційна скарга залишена без руху та надано строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.
На виконання вимог вказаної ухвали апелянтом подано клопотання про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги, яке обґрунтоване неможливістю вчасного усунення недоліків поданої апеляційної скарги.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2019 року продовжено строк на виконання вимог ухвали від 11 січня 2020 року.
У березні 2020 року Головне управління ДФС в Одеській області повторно звернулось клопотанням, в якому ставиться питання про відстрочення сплати судового збору з посиланням на відсутність бюджетних асигнувань та наявний арешт рахунків.
Як вбачається з матеріалів справи, у межах встановленого судом строку ГУ ДФС в Одеській області не усунуло недолік апеляційної скарги.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку встановленого положеннями КАС України.
Так, статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки учасника справи, який зобов'язує останнього діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Одним із таких процесуальних обов'язків учасників справи є надання особою, яка подає апеляційну скаргу, документа про сплату судового збору (ч.5 ст.296 КАС України).
Таким чином, апелянт, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно належного оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документу про сплату судового збору, для чого, як особа зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і апелянтів, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак відсутність у податкового органу коштів, призначених для цієї мети і, як наслідок, невиконання через це вимог закону і суду, своїх процесуальних обов'язків, не може слугувати підставою для продовження строку, встановленого судом для усунення недоліків апеляційної скарги або відстрочення такої сплати, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.
З огляду на наведене, Головне управління ДФС в Одеській області мало можливість протягом усього 2019 бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору на підставі кошторису, а у разі його відсутності проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Окрім цього, до клопотання не надано доказів щодо наявності у відповідача можливості сплати судового збору упродовж певного строку. Не свідчать вищевказані обставини і про необхідність відстрочення сплати судового збору.
Листи ДКС про надходження документів щодо безспірного стягнення сум судового збору є неналежними доказами неможливості сплатити судовий збір.
Згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Наведені положення процесуального закону дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.
Втім, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Однак, оскільки, як зазначено вище з огляду на положення Порядку №228, кошти, призначені для сплати судового збору, повинні бути передбачені у кошторисі установи, яка фінансується з Державного бюджету України своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, обмежене фінансування таких установ, які діють як суб'єкти владних повноважень не є підставою для відстрочення останнім сплати судового збору.
В той же час, за приписами частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI.
У відповідності до статті 8 Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З матеріалів справи не вбачається та апелянтом не надано доказів існування умов, визначених ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", що були б підставою для звільнення від сплати судового збору або відстрочення такої сплати, а також доказів неможливості сплатити судовий збір.
Наведений перелік умов, за яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору (так само звільнити від сплати судового збору чи зменшити розмір судового збору) є вичерпним. Встановлюючи ці умови, законодавець у такий спосіб одночасно визначає, які причини можуть бути визнані судом поважними при вирішенні питань, пов'язаних із сплатою судового збору.
Зазначені відповідачем підстави для відстрочення сплати судового збору не підпадають під критерій поважних, оскільки стосуються адміністративно-організаційної діяльності суб'єкта владних повноважень. Будь-які обставини, які пов'язані з цією діяльністю, в тому числі, і ті, що негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб'єкта владних повноважень режиму "послаблення" у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу. До таких обставин відносяться, зокрема обставини, що створюють труднощі у сплаті судового збору.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
За вказаних обставин та з урахуванням наведених законодавчих приписів клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.. 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст.169 даного кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.169, ст. 296, 298, 321 КАС України, колегія суддів, -
Відмовити Головному управлінню Державної фіскальної служби в Одеській області в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 р. повернути скаржнику.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі касаційної скарги, у відповідності до чинного законодавства.
Суддя-доповідач Димерлій О.О.
Судді Єщенко О.В. Танасогло Т.М.